Раритет Петра Могили, плащаниця XVII сторіччя і колекційні писанки 05.04.2025 09:00 Укрінформ У Києві відкрилася масштабна виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності»
Уперше за понад три роки повномасштабної російсько-української війни у великій залі першого поверху Національного музею декоративного мистецтва України відкрилася велика виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності». Упродовж цього періоду в закладі було представлено чимало проєктів, проте нинішній наймасштабніший, коли залучили багатьох партнерів і зі сховищ дістали унікальні раритети: атрибут для богослужінь – антимінс митрополита Петра Могили (1596-1647) та плащаницю – ікону на полотні, якій понад 220 років – із церкви Сорока Святих міста Конотопа, пов'язаної з нащадками роду гетьмана Івана Самойловича (1630-1690).
Давній символ в українських традиціях та візуальній культурі – дерево життя – дав змогу поєднати у виставковій залі писанки, витинанки, живопис, вишивку і гончарство. Через цей символ відчувається зв’язок поколінь від найдавніших часів і тяглість сенсів, що проходять крізь століття.
Співкураторки виставки Ксенія Башуцька, Анна Гудімова й Олена Брайченко та керівниця проєкту Людмила Строкова – генеральна директорка НМДМУ
Укрінформ побував на відкритті виставки «Дерево життя: Великодній символ єдності» і розповідає про експонати, які укріплюють віру в перемогу світла.
ГЕНЕТИЧНА ПАМ’ЯТЬ УКРАЇНЦІВ: У МИСТЕЦТВІ ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО СУЧАСНОСТІ
«Дерево життя, з одного боку, – це образ, який ми дуже часто можемо бачити в різних виставках, різних інтерпретаціях, на рушниках. Утім, він тим і цікавий, що гнучкий, легкий, його можна по-різному використовувати», – каже співкураторка проєкту Анна Гудімова.
Співкураторка виставки Анна Гудімова
Починається виставка з палеоліту – кам’яної доби, найдавнішого періоду людського суспільства; із розповіді про Мізинську стоянку на Сіверщині (Чернігівська область), яка стала відома завдяки виявленим там понад сто років тому, зокрема, мистецьким творам. Один з них – браслет із бивня з орнаментом. Таке занурення в історію може когось здивувати. Утім, саме з такої глибини маємо формування української культури.
«Це диво, генетична пам'ять», – каже керівниця проєкту «Дерево життя: Великодній символ єдності» Людмила Строкова, генеральна директорка Національного музею декоративного мистецтва України. І підкреслює, що головною ідеєю виставки є показ через мистецькі трансформації символу дерева життя минулого української нації, яке сягає давніх часів, сьогодення і майбутнього.
Мистецтвознавиця Діана Клочко і генеральна директорка Національного музею декоративного мистецтва України Людмила Строкова
Дерево життя – один із найвідоміших архетипів у візуальній культурі, який уособлює зв’язок між трьома світами – підземним світом, землею та небом, а також між минулим, теперішнім і майбутнім. У нашій традиції ці смисли збережені й продовжують жити в декоративному мистецтві, обрядах і сучасних художніх творах.
«Люди не часто у повсякденному житті задумуються про мистецькі знаки, образи, семантику у святкових обрядах, про які знають і яких багато хто дотримується», – зауважує Людмила Строкова. Тож експонати виставки допоможуть подивитися на оздоблені орнаментами порохівниці, скрині, кахлі, форми для пряників та пасок як на твори мистецтва; а також зчитати закладений культурний код у предметах чи елементах, які пов’язані з богослужінням.
Порохівниці 17-19 століть, крайня ліворуч – 1731 р
Українське гончарство – кахлі
Форми для пряників
Побудова виставки слідує за логікою дерева: коріння – стовбур – крона. У першому розділі представлені артефакти із символами, що мають давнє походження: меандри, солярні знаки та архаїчні орнаменти.
Венеційське намисто, 19 ст.
Пояс, 19 ст.
Ці знаки простежуються як в археологічних знахідках від часів палеоліту, так і в ужиткових предметах XIX століття, якими користувалися українці. В експозиції можна роздивитися орнаментований браслет із бивня мамута (Мізинська стоянка, 19–18 тис. років тому); кубок Трипільської культури, (середина 4 тис. до н. е.), писанки XI-XII століть. А поряд дерев’яні – різьблені 200-літні форми для пряників медяників, які візуально відразу сприймаються як художні вироби.
Колекція писанок НМДМУ має понад 100-літню історію, у ній зібрано близько 5 тисяч експонатів
ПИСАНКИ, «СОЛДАТКА» ЗАРЕЦЬКОГО І РАРИТЕТ МИТРОПОЛИТА ПЕТРА МОГИЛИ
В експозицію вкраплено живопис. Поряд із бароковою вишивкою священицьких підризників XVII століття, від яких не відірвати очей, розміщені такі ж різнокольорові квіти на картинах Ганни Собачко-Шостак (1883-1965). Просторово поєднані пасхальна «Солдатка» Віктора Зарецького, чиє 100-ліття від дня народження відзначаємо нині, та «Великодня заутреня» Микола Пимоненко – на жаль, фотокопія, бо Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка у період кількамісячної тимчасової російської окупації міста у 2022 році ворог пограбував.
Віктор Зарецький "Солдатка", 1987-1988 р.
Ручна вишивка XVIII століття, підризники (елементи одягу для богослужінь)
Які ще експонати з кількох сотень представлених на виставці не варто пропустити? Радить Ксенія Башуцька, завідувачка виставково-експозиційного відділу НМДМУ, співкураторка проєкту «Дерево життя: Великодній символ єдності». Кілька – відгороджені у глибині зали ліворуч. Там справжні раритети колекції Національного музею декоративного мистецтва України, які не часто показували навіть у період до повномасштабної війни.
Ксенія Башуцька
Атрибут для богослужінь – антимінс митрополита Петра Могили (орієнтовно 1633 р.)
Представлені два антимінси – унікальні атрибути для богослужінь: порівняно невеликого розміру зображення на тканинній основі, куди зашиті мощі святих. Один (орієнтовно 1633 р.) належав митрополиту Петру Могилі. Про інший відомо лише те, що походить з першої половини XVII століття. Загалом антимінси (у перекладі «замість престолу») з’явився тоді, коли стало потрібно правити Літургію поза храмом, у походних умовах.
Атрибут для богослужінь – антимінс, перша половина 17 століття
Ще один раритет, представлений на виставці, – унікальна плащаниця з церкви Сорока Святих міста Конотопа, пов'язана з нащадками роду гетьмана Івана Самойловича (1630-1690). По суті, це ікона на полотні, якій понад 220 років.
Унікальна плащаниця
Плащаниця тривалий час була на реставрації, з 2014 по 2021 рік. І виставлялася після цього лише раз упродовж тижня, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, уточняє Ксенія Башуцька.
Копія форми для приготування сирної паски, що належала родині Михайла Грушевськог
Центральна частина виставки присвячена великоднім святковим традиціям, у яких Дерево життя є символом оновлення, родинної єдності та тяглості мистецьких традицій. Можна уявляти, як сирну паску робили у родині Михайла Грушевського, роздивляючись родинну відтворену дерев’яну різблену копію форми для її приготування. Поряд – фрагменти автентичної такої форми позаминулого століття з Полтавщини.
Фрагмент форми для сирної паски 19 століття із села Яреськи на Полтавщині
Представлені також десятки писанок з однієї з найбільших в Україні колекцій – Національного музею декоративного мистецтва України. Всього в ній майже 5 тисяч одиниць зберігання – писанки, зокрема Курщини й Кубанщини. Історія створення цієї музейної колекції розпочалася понад 100 років тому.
ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАХИСНИКІВ ІЗ ВИТИНАНКАМИ ДАРІЇ АЛЬОШКІНОЇ
Центром експозиції є «Дерево пам’яті» – інсталяція, створена на основі трьох витинанок Дарії Альошкіної: «Дерево життя», «Насіння» і «Молитви». Четверта сторона обрамленого білосніжними витворами простору – це стрічки, на які кожен відвідувач може повісити білосніжну пташку як подяку захисникам, які загинули в борні за Україну. Це простір тиші, вдячності всім, хто боронить країну, й глибокої спільної пам’яті про тих, хто поклав своє життя за майбутнє, підкреслюють куратори.
Дарія Альошкіна, яка не змогла приїхати у Київ на відкриття виставки «Дерево життя: Великодній символ єдності», розповідає Укрінформу: «Дерево життя – мій улюблений мотив! Це не просто красивий елемент мистецтва, а глибокий символ, що несе в собі віковічну мудрість та зв’язок поколінь. Його можна знайти майже в кожній культурі світу, адже воно уособлює безперервність життя, єдність минулого, теперішнього і майбутнього, а також гармонію між людиною та природою».
Центром витинанки «Насіння» є образ жінки – берегині, яка є основним носієм інформації, її збереження та передачі новому поколінню. Образ жінки обплетений мереживом із символами – кодами, які ми зустрічаємо на традиційних рушниках, килимах, писанках… Це витинанка про близькість природи до людини; про ресурс який допомагає і відновлює.
Витинанки художниці Дарії Альошкіної
«У витинанці «Молитва» зображено два скорботних ангели, що стоять біля вікна, сповнені жалю та співчуття. Їхні схилені голови й опущені крила передають глибокий смуток та біль, адже в кожний дім прийшла біда, – розповідає художниця Дарія Альошкіна. – Ці небесні істоти ніби охороняють оселю, несучи світлу молитву за тих, хто страждає, за тих, хто втратив рідних або переживає важкі часи.
Вікно символізує межу між світом людей і вищими силами, через нього ангели передають прохання про захист, надію та спокій. Ангели уособлюють не лише сум, а й духовну підтримку, їхня присутність нагадує, що навіть у найтемніші часи молитва залишається незгасним вогником віри».
Генеральна директорка НМДМУ Людмила Строкова і заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій Анастасія Бондар
Ми наближаємося до Великодня – четвертого, який зустрічаємо в умовах повномасштабної війни. Попри втрати й виклики, знаходимо сили глибше осмислювати спадщину та з особливою відповідальністю її зберігати, бо код нації треба передати майбутнім поколінням.
Виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності» триватиме до 25 травня.
Фото Олександра Клименка
Музей Великдень Виставка Київ Писанка
Источник: www.ukrinform.ua