Михайло Поплавський, особа-бренд, котрий трансформував власну індивідуальність у технологію успіху, напередодні іменин в інтерв’ю з Григорієм Решетником на YouTube поділився спогадами про 30-річний ювілей свого піар-проєкту «Співаючий ректор» та планами на прийдешнє.
30 років «Співаючий ректор»: як зароджувався «Юний орел»
Піар-проєкт «Співаючий ректор як технологія» святкує вже 30 років. Згідно зі словами Григорія Решетніка, композиція «Юний орел» стала однією з найвідоміших в Україні та міцно асоціюється з персоною Михайла Поплавського.
Поплавський згадує, що пісня виникла після трьох судових процесів, коли він повернувся на посаду ректора завдяки значній підтримці студентів. Колектив наполіг, щоб він з’явився на сцені та виконав пісню, для популяризації маловідомого Київського державного інституту культури.
«Було нелегко вжитися в роль «Юного орла», але ще складніше – покинути її. Сьогодні Поплавського називають «найкращим виконавцем серед ректорів і найкращим ректором серед виконавців».
Він підкреслює, що його головна мета – підготовка національних фахівців у соціально-культурній галузі. «Спершу йде культура, а потім політика. Культура формує особистість, посилює соціум і державу, передаючи цінності та традиції. Це засіб м’якої дипломатії, який створює позитивний імідж України у світі», – відзначає він.
Секрет вдачі, за словами Михайла Поплавського, – це рішучість і швидкість. Якщо є ідея, команда повинна приступати до роботи за п’ять хвилин, а не відкладати на рік-два. Хто вагається, той сходить з історичного шляху», – переконаний ректор.
Вокальні проєкти та розвиток українського контенту
Поплавський зізнається, що побудував кар’єру на інтуїції. З дитинства привита любов до української пісні, спонукала його виконувати пісні виключно українською мовою, коли це ще не було поширеним явищем, і створювати масштабні національні проєкти, гордо називаючи себе промоутером українських пісень.
«Коли починали «Крок до зірок», дитячих пісень українською мовою майже не було – все було російською. Ми поставили два критерії: співати українською та наживо. Подорожували з відбірковими турами всією країною – співали українською і в Донбасі, і в Криму, на сході і на заході країни. Поети-піснярі, композитори, аранжувальники – усі «ожили», почали створювати українські дитячі композиції. Зараз готуємо збірку дитячих пісень, якої в Україні досі немає. Я вважаю, що повинен її профінансувати, створити й подарувати дітям».
Успіх дитячого проєкту посприяв створенню потужної платформи для дорослих виконавців. Так з’явився масштабний проєкт «Українська пісня року».
Поплавському довелося виграти судові процеси проти російських медійних структур, щоб витіснити російські аналоги з українського ефіру. Він запатентував найменування «Українська пісня року» як торгову марку.
Національний музичний проєкт вже понад 20 років об’єднує різні генерації артистів і відзначає їх у номінаціях «Легенда», «Гордість» і «Надія української пісні». Після перемоги України планується спільний проєкт із Павлом Зібровим — церемонія нагородження, що відбуватиметься під гаслом «Пісні, обпалені війною».
Кошти, патенти та фінансування проєктів
Феномен Поплавського, за словами Григорія Решетніка, в тому, що він не чекав підтримки від держави, а творив її сам.
«Потрібно мати інтелект, щоб заробити кошти, а потім інвестувати їх», – говорить Михайло Михайлович.
Поплавський підкреслює, що заробляв і вкладав у конкретні національні проєкти: «Крок до зірок», «Українську пісню року» та інші. Згодом він перетворив своє ім’я на торгову марку: «У мене ПММ запатентовано, «Юний орел» та понад 50 торгових марок запатентовано». Це дає йому можливість отримувати роялті як пасивний прибуток.
Секрет молодості: генетика, улюблена робота та «чоловіча сила»
Секрет молодості Михайло Поплавський, котрий почувається на 45–50 років, пояснює так: 50% – генетика, 25% – здоровий спосіб життя, 25% – улюблена справа».
Щоранку він споживає три некрутих яйця, а раз на тиждень – «шок-делікатес» – бичачі яйця, які називає «чоловічою силою». «Не знаю, допомагає чи ні, але я вірю в це. Головне ж вірити. А віра – це магія»,– говорить Поплавський.
Студент – «свята людина» і центральна постать університету
Своє 33-річне ректорство Поплавський пояснює дуже просто – любов до студентів. Філософія університету: «Студент – центральна і головна постать університету. Без студентів немає професорів. На студентах тримається університет».
Будь-який студент може завітати до ректора у будь-який день – немає графіків прийому, лише відкриті двері.
Михайло Поплавський наголошує, що жодного разу не підтримував жодну політичну силу. Навіть коли В’ячеслав Чорновіл запрошував його до Народного руху, він відповів: «Я не можу бути ректором однієї політичної сили. У мене студенти – святі люди, незалежно від того, хто їхні батьки та з якої вони партії». На це Чорновіл відповів: «Ви мудрий чоловік».
Поплавський додає: «По-мічурінськи студентську любов та повагу прищепити не можна».
Університет майбутнього: диджитал, ШІ та мільйони прихильників
Головний проєкт життя Михайла Поплавського – Національний університет культури і мистецтв.
«Я прагну залишити після себе добрий слід на землі. Своїх «поплавків», котрі завжди будуть на плаву. Сьогодні тримається університет на особистостях, на майстрах курсів, на тих, хто вже зробив свою успішну кар’єру. Завдання кожного викладача-майстра – закохати в себе студентів й захопити професією. Ми максимально робимо все, щоб діти були радісні».
Команда активно використовує цифрові технології: у Михайла Поплавського понад 10 мільйонів прихильників у соцмережах. Він запровадив штучний інтелект у навчальний процес, відкривши Лабораторії ШІ: «Сьогодні університет проводить рекламну кампанію через соціальні мережі. Ми йдемо попереду всіх закладів вищої освіти України. Соціальні мережі – це майбутнє, це медіабізнес. Ми першими створили й запатентували «Університет у смартфоні». Лабораторії ШІ дають студентам та викладачам доступ до новітніх технологічних можливостей. У їхньому розпорядженні – передові бета-версії штучного інтелекту. Не потрібно боятися ШІ – він повинен допомагати в навчальному процесі та професійному становленні студентів».
Книги, нові пісні та прощальний концерт
На завершення, Поплавський заявив, що готується передати управління університетом молодій команді, а сам планує стати головою наглядової ради.
«Я живу онуками сьогодні: найстарший Єгор, йому 10 років, Олексію – 2 роки, а наймолодшому Мирону – 1 рік. Всі хлопці. Рід Поплавського продовжується. Це дуже важливо для кожного чоловіка».
Щодо творчих планів – планується презентація книги «Національні проєкти», історичного епосу про відомі масштабні національні мистецькі ініціативи, такі як Всеукраїнський дитячий телевізійний вокально-хореографічний конкурс «Крок до зірок», проєкт «Наша пісня», котрий згодом еволюціонував в «Українську пісню року», всесвітньо відомий Телемарафон української пісні «Пісня об’єднує нас», що увійшов до Світової книги рекордів Гіннеса, а також концертні програми: Шевченківський вечір «Ми діти твої, Україно», до Дня матері – «Мамо, вічна і кохана», телевізійна програма «Шеф-кухар країни» та інші.
Також Поплавський записує нові хіти до Прощального концерту.
«Нова пісня має просту назву – «Хочу купити молодість». Щастя – це наша молодість, наш оптимізм і те, чим ми живемо. Ця пісня – філософія життя. Усі прагнуть бути молодими, вродливими, симпатичними, коханими. Роки минають. Життя триває. Живіть на повну, живіть на всі сто, не зважайте на те, хто й що про вас думає чи говорить, адже життя дане нам одне, і прожити його потрібно у стилі фанк».
«Я мрію, щоб в Україні було модно бути українцем. Мрію, щоб було модно навчатися в українських університетах. Тримаймо разом українську хвилю. Україна – понад усе!» – сказав Михайло Поплавський.
#Михайло Поплавський#Григорій Решетнік#Університет культури#КНУКіМ#ШІ#Освіта#Українська пісня року
Источник: osvita.ua