Щойно йдеться про використання іноземної мови, всюди можна почути таке знайоме, але водночас таке незрозуміле словосполучення – «мовний бар'єр». Що це таке? Чи часто люди стикаються з ним і чи є щось, що допоможе його подолати? Спробуймо розібратися в цих питаннях по порядку.
Отже, як можна дізнатися з тлумачного словника, «мовний бар'єр» – це неможливість спілкування іноземною мовою. Звичайно, іноді люди з різних країн не можуть спілкуватись лише тому, що один не володіє мовою іншого. Але, як показує практика, причина не завжди тільки в цьому. Ви можете чудово сприймати і розуміти мову того, хто говорить на слух, грамотно писати і з цікавістю читати іноземну літературу, а от висловити свої думки, на жаль, не можете. Але найдивовижніша річ полягає в тому, що як тільки ви заглядаєте у словник, відразу ж стає зрозуміло, що це слово або дану конструкцію ви вже знаєте і дуже давно. Однак це знання не приносить вам користі – в потрібний момент слово (фраза, конструкція) не спадає на думку.
Чи часто зустрічається мовний бар'єр у людей, які вивчають іноземну мову? На жаль, так. І ось вам невеликий приклад.
Практично всі ми в школах (а хтось починав і з дитячого садка) та інститутах вивчали іноземну мову, іноді, до речі, навіть не одну. Хтось успішно, хтось не дуже, проте ми віддали цьому занять певну кількість сил і часу. Ми вчили слова, переказували тексти, складали діалоги, писали тести, складали іспити й у принципі, після цих занять передбачалося, що ми здатні користуватися цими знаннями. Але чомусь так відбувається, що мало хто з нас може поспілкуватися з іноземцем хоч би на повсякденні теми (хоча, погодьтеся, для цього не треба мати лінгвістичної освіти).
Як видно з прикладу, ця проблема існує досить давно, а які шляхи її вирішення пропонуються?
Найпоширеніша і, на мій погляд, «розпливчаста» і неточна відповідь – «вам потрібно більше практики».
Під цією порадою найчастіше мають на увазі лише 2 речі:
1) Деякий час потрібно прожити в країні мови, що вивчається.
Зазвичай у закордонну поїздку людина їде або з кимось або один. Якщо його компаньйон непогано володіє мовою на розмовному рівні (наприклад, розмовною англійською ), то заздалегідь можу сказати вам – людина не отримає жодних навичок спілкування. Навіщо спілкуватися, якщо є перекладач? Навіщо намагатися щось сказати, якщо друг каже краще? Напрошується висновок: треба їхати одному. Але знову постає проблема – з ким спілкуватися, а головне як це робити? Не чіплятися ж до перехожих на вулицях!
2) Потрібно більше спілкуватися з іноземцями.
Порада хороша, але не дуже дієва в даному випадку. Усі іноземні контакти найчастіше поділяються на ділові та дружні. Все, що пов'язане з діловими контактами, зазвичай торкається дуже серйозних і важливих тем і, звичайно, тут вже не до практики – висловити свої думки чітко і ясно потрібно тут і зараз! А спілкуючись із іноземними знайомими (друзями) – буде потрібна легкість та невимушеність у розмові, яку бажано отримати до початку спілкування.
Як ви встигли зауважити, такі шляхи вирішення проблеми, пов'язаної з мовним бар'єром, не сприяють вирішенню завдання.
Насправді я абсолютно погоджуюся з тим твердженням, що наявність мовного бар'єру – це брак практики спілкування. Але як отримати цю практику, якщо не можеш спілкуватися?
Секрет дуже простий – для початку потрібно потренуватися говорити, а вже потім використати свої знання та вміння у реальному житті.
Уявіть, що ви хочете навчитися красиво танцювати, щоб виблискувати на танцполі. Навряд чи ви одразу підете на вечірку з професійними танцюристами, знаючи лише базові кроки. Без зайвих питань ви спочатку підете в танцклас, щоб під час завзятих тренувань домогтися легкості та грації.