Кожен з батьків, напевно, зустрічав оголошення в газетах чи автобусних зупинках із текстом «Підготовка до школи». Ближче до літа їх стає дедалі більше. Батьки майбутніх першокласників серйозно стурбовані надходженням своїх дітей до школи.
Раніше мами та тата так турбувалися тільки за вступ дитини до вузу, зараз же до доброї школи вступити найчастіше складніше, ніж до інституту. Адже у виш можна цілком легально вступити на платне відділення, формально склавши іспити на трієчки.
У хороших школах проводять якесь вступне тестування, від якого в першу чергу залежить, чи візьмуть малюка в перший клас. Батьки знають про нього зазвичай мало, знають, що формально воно навіть заборонено, але при цьому нерідко дуже його бояться. Тому послуга з «підготовки до школи» у нас дуже затребувана.
На жаль, деякими школами (а також і батьками) ця «готовність до школи» розуміється як уміння дитини читати, писати, вирішувати якісь завдання, загалом, виконувати певні навчальні дії. І це, звичайно, неправильно, адже школа якраз і покликана всьому цьому навчити. І саме такі вхідні тестування офіційно заборонені.
Однак, «завдяки» саме таким процедурам, саме розуміння готовності дитини до школи аж сказилося. На заняттях з підготовки до школи дитину часто «натягують», щоб вона здала необхідні тести і вступила до першого класу потрібної школи. Як не парадоксально, буває, що ці заняття сприяють лише зниженню, а не зростанню рівня готовності до шкільного навчання.
Отже, спотворення поняття призвело до того, що готовність до школи розглядається з погляду «візьмуть – не візьмуть», тоді як справжній зміст цього поняття та всієї процедури в тому, щоб батьки змогли відповісти собі на запитання «віддам – не віддам». Відчуваєте різницю?
Інакше кажучи, перш за все батьки повинні відповісти самі собі на запитання, чи готова їхня дитина до шкільного навчання чи краще почекати ще рік. А також на питання, яка система навчання більше підійде для його індивідуальності.
У практиці шкільних психологів часто трапляються випадки, коли батьки всіма шляхами намагаються відправити дитину до певної школи, не слухаючи, що така система навчання не підходить їхній дитині. Уявлення про престижність школи виявляється важливішим за…
Що являє собою готовність до шкільного навчання?
Насамперед, треба сказати, що це поняття не педагогічне, а психологічне, навіть психофізіологічне. Говорячи науковою мовою, вона полягає у дозріванні у дитини деяких функцій психіки. Можна провести аналогію з моментом, коли дитина починає ходити. Щоб він був готовий зробити перший крок, потрібний достатній рівень розвитку м'язів ніг, спини, рівня координації рухів.
Батьки, звичайно, можуть впливати на ці функції за допомогою якихось спеціальних вправ, але дуже слабко, все ж таки людський розвиток йде за своїми законами. Це ж стосується і готовності до шкільного навчання, з тією лише різницею, що це ще складніша освіта, яка складається з кількох компонентів – інтелектуальної, соціальної, психофізіологічної…
Якщо м'язи дитини вже готові до ходьби, ходити вона навчиться досить швидко і, треба зауважити, вчитися цьому буде із задоволенням. Якщо ж м'язи ще не готові, а дитину всіляко намагаються навчити ходити, це може призвести до досить сумних наслідків.
Так само і з навчанням у школі. Якщо дитина вже дозріла до навчання – вона даватиметься їй легко, вчитися їй буде по-справжньому цікаво. По суті, готовність до школи багато в чому визначає майбутню успішність. Шкільні психологи знають, що якщо дитину прийняли до школи, незважаючи на її неготовність, наприклад, на вимогу батьків, то в неї з великою ймовірністю до кінця першого півріччя буде визнана так звана «шкільна дезадаптація».
Отже, діагностика готовності дитини до школи вкрай важлива. Але не для того, щоб вступити в потрібну батькам школу, а для того, щоб зрозуміти, чи це потрібно вашій дитині.
Багато батьків кажуть, що й самі добре бачать, що дитина готова до школи. Насправді, при цьому вони орієнтуються насамперед на рівень інтелектуального розвитку дитини («Він у нас уже читає, пише і до ста рахує, а ви кажете ще рік почекати!» – кажуть вони психологу). Але рівень інтелектуального розвитку хоч і є одним із компонентів готовності до школи, але далеко не єдиною і не найважливішою.
Зазвичай готовність до школи формується приблизно семирічного віку. Однак нормою розвитку цієї характеристики є вік від 6 до 8 років. При цьому якщо діти 6,5 років досить часто виявляються готовими до шкільного навчання, то шестирічки – в окремих випадках. У такому ранньому віці за півроку дитина здатна зробити дуже великий стрибок у розвитку.