Як перекласти вислів? / Мagnific. Ілюстративне фото
Влучні вислови часто з’являються там, де їх зовсім не очікуєш – у музичних композиціях, кінострічках, театральних постановках. З часом окремий рядок відокремлюється від свого твору, набуває нового значення і починає самостійне життя, але не піддається дослівній інтерпретації.
“Пишите письма мелким почерком” – це відомий вислів з радянських часів, який і досі можна почути в розмовах. Але як його природно передати українською, розповідаємо з посиланням на Ukrainian Language.
Звідки походить вираз “пишите письма мелким почерком”?
Існують вислови, які давно втратили зв’язок зі своїми першоджерелами. Ми можемо навіть не пам’ятати, з якого кіно чи пісні вони походять, але продовжуємо їх використовувати. Саме такою стала фраза “пишите письма мелким почерком” – вона вийшла за межі пісні і перетворилася на жартівливу форму прощання.
Навіть якщо ви чули цей вислів, то, ймовірно, не повну його версію. Цей вислів є рядком з пісні “Кеди” 1969 року, написаної для радянського фільму “Возьмите нас с собой, туристы”:
“По всей земле пройти мне в кедах хочется
Увидеть лично то что, то что вдалеке,
А ты пиши мне письма мелким почерком
Поскольку места мало в рюкзаке.”
Пісню виконав Лев Барашков, а авторами є Олександр Флярковський (композитор) та Леонід Дербеньов (автор слів).
У пісні розповідається про мандрівника, який вирушає в дорогу. Він жартівливо просить свою кохану писати йому листи “дрібним почерком”, бо в рюкзаку обмаль місця. Тобто спочатку вислів мав цілком буквальний і навіть романтичний підтекст – людина вирушає в далеку подорож і просить не забувати про неї.
З часом довгий рядок скоротився до “пишите письма мелким почерком”. А ще пізніше його почали використовувати жартома вже в абсолютно іншій ситуації – коли завершують розмову, прощаються або натякають: “Ну все, я пішов”.
Цікаво, що сам автор слів пісні Леонід Дербеньов почув цю фразу у повсякденному житті. За спогадами, вона виникла як жартівливе напуття людині, яка їхала у відрядження, а згодом стала основою приспіву пісні.
А як це сказати українською?
Чи можливо перекласти “пишите письма мелким почерком” буквально? Можна. Але чи буде це звучати так само дотепно українською? Тут починається найцікавіше – адже українська мова має власні колоритні способи попрощатися.
Тут є цікавий аспект. Буквальний переклад тут не підходить.
Якщо йдеться саме про значення “усе, я пішов”, “на цьому закінчимо”, “до побачення”, українська мова має дуже колоритний відповідник – “цілуйте тата в коліщата”. Такий варіант пропонує, зокрема, мовознавець Олександр Авраменко.
- Ну, все, справи закінчили – цілуйте тата в коліщата!
Це не дослівний переклад. І саме в цьому його принада: український відповідник створює власний образ і власний гумор, а не просто копіює російську конструкцію.
Цікаво, що мовознавці точно не можуть пояснити походження цього вислову – чому саме “тата” слід цілувати в “коліщата”.
Тут, мабуть, варто звернути увагу на слово “коліщата”. Слово “коліща” пов’язане зі словом “коліща” – невеличке колесо. А “коліщатко” є зменшеною формою від “коліща”. Тобто буквально маємо образ “маленьких коліс”.
Існує припущення, що, можливо, малися на увазі перстень на батьківській руці або вишивка по колу на рукаві сорочки. Раніше, з поваги до батьків, було прийнято при прощанні цілувати руку чи перстень. Втім, вигадувати конкретну історію походження цього вислову як достовірний факт не варто.
Це важливий нюанс – вислів має жартівливий, абсурдний характер. Саме несподіване поєднання слів і створює комічний ефект та колорит.
Але для української мови важливо не механічно переносити чужі готові формули, а шукати власні, природні й не менш дотепні українські відповідники. Іноді вони бувають навіть цікавішими за оригінал.
- “Щасливо залишатися”.
- “Бувайте, та не забувайте”.
- “Прощавайте, не поминайте лихом”.
- “На цьому слові бавайте здорові”.
- “Пора й честь знати”.
Як фраза з пісні перетворюється на фразеологізм?
Це дуже цікавий мовний процес. Цитата перестає сприйматися як частина твору і починає функціонувати самостійно.
Людині вже необов’язково знати пісню чи фільм, щоб зрозуміти цей вислів. “Пишите письма мелким почерком” сприймається як готова жартівлива формула: мовляв, розмова завершена, час прощатися.
Подібних прикладів з радянських пісень і кіно є чимало. Наприклад:
- “У природы нет плохой погоды” – вислів про те, що в кожній ситуації можна знайти щось позитивне.
- “Есть только миг между прошлым и будущим” – афористична фраза про швидкоплинність життя.
- “А нам всё равно” – формула демонстративної байдужості.
- “Нам песня строить и жить помогает” – вислів про об’єднуючу та підтримуючу силу пісні.
- “Не думай о секундах свысока” або “Пять минут – это много или мало” – афористичне нагадування про цінність часу.
- “Надежда – мой компас земной” – образ, який легко переноситься на будь-яку ситуацію, де йдеться про життєвий орієнтир.
- “Главное, ребята, сердцем не стареть” – популярний рядок-побажання, який використовували й поза контекстом пісні.
Ці фрази, з яких походять ці твори, були відомі всім, хто народився і виріс у Радянському Союзі. Дослідники фразеології радянської доби окремо розглядають подібні стійкі вислови, що прийшли в мову з кінематографа, пісень і масової культури.
Історія “пишите письма мелким почерком” добре ілюструє, як працює мова масової культури. Пісня або фільм можуть подарувати мові вислів, який переживає сам твір. Раніше ми писали про інший вислів радянської доби – “кіно і німці”.
“Пишите письма мелким почерком” – приклад того, як рядок із пісні став крилатим висловом. А “цілуйте тата в коліщата” демонструє, що українська мова має власний гумористичний, а головне – давніший, спосіб сказати: “Ну все, час прощатися”.