Тривожні звуки, сигнали сирени, деренчання дронів, що несуть небезпеку всьому живому, — це, на жаль, частина українського дитинства нині. Можна, звичайно, сказати доньці чи синові: «Не хвилюйся, все буде добре». Але звуки впливають на дитячий мозок. Як цьому зарадити? Зібрали міжнародні дослідження про дію шуму на емоційний стан дитини та 7 способів нейтралізувати тривожні звуки.
Що гальмує роботу мозку?
Не лише хронічні шуми заважають розвитку мозку дитини, а й гострий шум, тобто нерегулярний, але виняткової сили. Такого висновку дійшли німецькі психологи з Університету Кайзерслаутерна. Особливо вираженим ефект стає, якщо звуки лякають малечу. Утім, ідеться не про психологічну напругу: вчителі та батьки вже багато знають про те, як заспокоїти дитину. Але сам звуковий фон, навіть якщо малюк не панікує й реагує цілком байдужо, негативно впливає на сприйняття усного мовлення. А якщо у хлопчика чи дівчинки й до цього були логопедичні проблеми або ж їм доводиться адаптуватися в новому мовному середовищі, порушення будуть ще помітнішими. Можна сказати, якщо дитина регулярно чула сирени, звуки дронів та вибухів, а потім батьки вивезли її за кордон, їй буде важче ніж одноліткам опанувати нову мову. Ба більше, звичні побутові звуки можуть нагадувати їй ті, що в Україні були пов’язані з небезпекою. Феєрверки, звуки літаків, спущеної шини, будівництва — усе це може тимчасово гальмувати роботу мозку.
Важливо розрізняти таку загальну реакцію з фобіями та наслідками психологічних травм, які бувають переважно у дітей із прифронтових територій. Якщо малюк, який страждає від наслідків психотравми, буде плакати чи непокоїтися під час святкового феєрверка, решта дітей можуть радіти та сміятися. Адже усвідомлюють, що перебувають нині у безпеці та розпізнають звук як приємний. Але після цього кілька днів голова може бути як у тумані, спілкуватися та запам’ятовувати іноземні слова стає важко як ніколи. До речі, у дорослих також таке можливо, але дуже в слабкій формі, адже мозок сформовано, досягнуті мовні навички певного рівня.
В одному дослідженні фахівці переконалися, що ефект виражений для дітей до 7 років. В іншому довели, що він усе ще залишається актуальним для школярів початкової школи.
Позитивне налаштування не рятує
Що саме відбувається? Мозок дитини розвивається, тому, як кажуть нейробіологи, він жадає зв’язків між звуком і значенням. Тобто налаштований на те, щоб кожен звук класифікувати. Мозок дорослого вже схильний позначати частину почутого як таке собі сміття, шум, який не несе жодної інформації. А мозок дитини налаштований бути надто уважним до слухової інформації — саме це дає змогу опановувати рідну та іноземні мови. Мозок дитини обробляє слухові дані швидше, ніж візуальні. Він позначає звуки за пріоритетністю, дає їм якесь значення та винагороджує викидом дофаміну розпізнавання того, що вважає важливим.
Пріоритетність — річ індивідуальна і залежить від попереднього досвіду. Наприклад, якщо дитина хоче навчитися грати на гітарі, музичні мелодії матимуть перевагу. Якщо ж полюбляє грати в баскетбол, увагу привертатимуть звуки, що нагадують удари м’яча. Існують певні звуки, як-от звук власного імені, на які мозок несвідомо реагує, навіть коли малюк спить.
Звуки дронів або гуркіт вибухів мозок кожної дитини, яка усвідомлює небезпеку, також позначить як пріоритетні. І навіть якщо школяр позитивно налаштований і під сигнал тривоги наспівує «Скоро перемога», його увага буде зосереджена саме на цих звуках. Це схоже на те, ніби на комп’ютері постійно запущена додаткова програма, що відтягує на себе операційну потужність. Мозок намагається тримати звуки під контролем: чи не наближаються вони? Іде такий собі пошук безпечного місця, де їх чутно найменше. Увага при цьому стає розфокусованою, переходить у режим сканування навколишнього середовища. Мозок намагається передбачити непередбачуване. Звісно, це забирає чимало ресурсів.
Диджей у нашому мозку
Коли у світі було набагато тихіше, наші пращури звертали увагу на кожен шелест листя, бо все було питанням безпеки. Саме через цей давній механізм, аби ігнорувати звуки, мозку доводиться працювати не менше, а більше. Всередині внутрішнього вуха, у завитці (спірально закрученому каналі) є мембрана, на якій розташоване скупчення особливих слухових волоскових клітин. Вони перекодовують слухові подразнення у нервові імпульси. Внутрішні волоскові клітини та зовнішні волоскові клітини взаємодіють і здатні підсилювати або зменшувати вібрації, немов змінювати гучність. Скажімо, ви слухаєте музичний твір у навушниках, але чуєте і шум транспорту, в якому їдете. Мозок віддасть наказ волосковим клітинам уповільнити та зменшити шум транспорту. Можна зробити аналогію з диджеєм, який сидить за мікшерною дошкою у мозку, оцінюючи та регулюючи звуки, які долинають протягом дня. Що більше диджей має із цим роботи, то менше він здатен займатися чимось додатковим: опановувати щось або спілкуватися.
Дослідження фахівців Північно-Західного університету (США) стосувалося дітей, які в минулому мали особливий вплив шуму. Їх обстеження під час розв’язання математичних завдань та під час відпочинку виявило «шумний», тобто такий, що має надлишкову активність, мозок. Чимало нейронів працювали весь час, навіть коли діти мали відпочивати. Такого не спостерігалося в однолітків.
Окрім усного мовлення, у дітей, які мали гострий шумовий вплив, повільніше формуються навички читання та запам’ятовування словесної інформації. Усе це, звісно, заважає навчанню. Також це порушує відчуття безпеки та базової довіри до світу, що змінює вищу нервову систему дитини, пояснюють експерти. Вона звикає реагувати на будь-які зовнішні звукові сигнали так, ніби це загроза. Тобто навіть від приємної музики чи радісного голосного вітання знайомого виділяється адреналін — гормон стресу та екстриму замість гормону щастя дофаміну.
7 способів нейтралізувати ефект тривожних звуків
На щастя, є прості способи нейтралізувати пам’ять про звуки, що пов’язані з небезпекою. І не лише тим дітям, які перебувають за кордоном, а й тим, яким, на жаль, усе ще доводиться чути повітряні тривоги.
Під час сприйняття звуку:
1.
Безпечний дорослий поруч. Доведено: негативний ефект звуку значно менший, якщо дитина має поруч турботливого дорослого, який може заспокоїти. Цим він «буферує» фізіологічну реакцію дитини на загрозу. Скажімо, якщо дитина слухає сигнал повітряної тривоги в обіймах, буде не лише їй легше на серці, а й легше буде її мозку.
2.
Челендж. Під час сприйняття тривожного звуку, якщо ви в укритті чи іншому безпечному місці, спробуйте перемикати увагу дитини на інші сенсорні системи. Візуальне сприйняття теж не підходить, адже воно й так завжди навантажене. Запропонуйте челендж як у TikTok: закрити очі та навпомацки вгадати, який предмет у руці. Не розтуляючи очей вгадувати різні смаки. Або із зав’язаними очима спробувати зробити кілька кроків. Вигадати можна різноманітні ігри на дотик, смак, нюх.
Після того:
3.
Зробіть накладку. Якщо, скажімо, дитина каже, що звук мопеда нагадує про дрони, додайте до цього звуку інший, позитивніший для мозку. Можна, наприклад, спеціально послухати аудіозапис мопеда (чи навіть дрона), але при цьому заспівати, заграти на музичному інструменті (хоча б бити в дитячий барабан чи ложкою по каструлі), увімкнути одночасно звуки природи (дощ, спів птахів, звук хвиль моря, шелест листя тощо).
Природні звуки заспокоюють. Виявляється, вони мають ефект білого шуму, тобто їх спектральна щільність майже однакова по всьому діапазону частот. Цей звук перехоплює на себе увагу, маскує мінливості інших звуків. Шум дощу чи водоспаду звучить як безперервний, рівний звук, і мозок дитини починає прислуховуватися саме до нього, навіть якщо чує також мопед чи літак. Білий шум навіть маленькі діти сприймають як частину безпечної атмосфери.
4.
Природні звуки у класі. Вчителі можуть використовувати генератори білого шуму, вмикати такі аудіозаписи на дуже малій гучності під час дискусій, занять на розвиток мовлення, а також читання. Звісно, у класах, де для багатьох дітей це актуально. Так само можуть вчиняти батьки, коли дитина робить домашнє завдання.
5.
Заняття на природі. Також чудовим варіантом будуть заняття просто неба в парку чи десь на природі. Родини можуть ввести традицію читати разом у парку або на пікніку. Так навички читання дитини розвиватимуться значно швидше.
6.
Налагодити сон. Робота з враженнями за день (зокрема, звуковими) найактивніше відбувається під час сну. Діти, які повноцінно висипаються, значно менше потерпають від тривожних звуків.
7.
Культура тиші. Але найкращі ліки — тиша. У дослідженні вчені Дрезденського центру регенеративної терапії (Німеччина) шукали найпозитивніші для мозку звуки. Вони відстежували ріст клітин головного мозку у лабораторних мишей, які піддавалися впливу білого шуму, класичної музики, повної тиші або перебували під впливом навколишніх звуків. У мишей, яких залишили в тиші, спостерігалося найбільше зростання клітин мозку. Тиша допомагає регенеруватися нервовим клітинам.
Результати так вразили деяких освітян США, що у школах штату Вашингтон, наприклад, використовують мову жестів під час уроків (окрім тих, хто відповідає чи розповідає). Учні навіть носять спеціальне взуття з тканини з м’якою гумовою підошвою. Звукоізоляція теж дає змогу зберігати тишу. Також діють певні правила у класі на час читання чи письмових робіт (тиша як у бібліотеці). Вчителі можуть застосовувати все це. Батьки також здатні ввести певні родинні правила та приводити дітей читати у бібліотеці.
П’ятихвилинки тиші або медитації в тиші очищують мозок від перевантаження.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media