Кулеметник зенітного зводу, одного із підрозділів 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України, 31-річний солдат Олег родом із Радивилівщини, що у Рівненській області.
«У свій час служив строкову службу у внутрішніх військах. Жив просте життя, будував плани на майбутнє… А зараз служу в ЗСУ і маю саме класне звання – «солдат»», – так про себе розповідає військовий.
Олег мовчить про подвиги, не розповідає про страх. Але його очі – говорять. Вони вже бачили багато…
Коли розпочалось широкомасштабне вторгнення росії в Україну, то Олег не зміг сидіти вдома. Поспішив в місцеве ТЦК та СП, щоб зашити свої дані й попросив кілька днів на збір, аби підготуватись до служби в лавах ЗСУ.
– У мене було три дні на збір. А далі отримав направлення в інженерні війська. Вже у квітні я виконував бойові завдання на Харківському напрямку. Звісно, що було важко. Бо в основному ми працювали руками, без особливого втручання техніки. Бо не усюди її можна застосовувати. Ми копали окопи, будували бліндажі, – розповідає солдат.
Олег, направду, дуже скромний і сором’язливий. Мовчазний. Зосереджений. Він не любить говорити про себе. Але його вчинки багато говорять за нього. Його вклад у майбутню перемогу дуже вагомий. Майже усі три роки Олег перебуває на різних напрямках фронту. Ротація за ротацією. А восени минулого року військовий отримав контузію.
– Цього дня ми їхали трактором на виконання і в якийсь момент у нас влетів FPV-дрон. Тоді усе життя пролетіло перед очима, хоча це були секунди. Я відчув, як мене приглушило. На щастя, ми з Олександром «народилися у сорочці». Трактор заглох. А ми переконавшись, що цілі – швидко сховались в посадці. З нами була рація. Ми доповіли про те, що сталось. Дочекавшись тиші, по нас приїхали наші хлопці й відвезли до старшого бойового медика полку. «Янгол у пікселі» – Оксана надала нам першу медичну допомогу. А далі нас відвезли до шпиталю, – згадує Олег.
Потому було лікування і знову повернення у стрій. Олег каже, що війна змінила його. Він став набагато серйознішим. Змінились цінності та ставлення до життя.
– Я став інакшим. Менше сміюсь, більше думаю. Я вже не такий веселий, як це було колись. Я мав багато друзів, але війна в рази їх скоротила.
Зараз я понад усе хочу, щоб закінчилась війна, бо боляче втрачати побратимів і бачити довкола наслідки війни. хочу, щоб ті, хто став на захист України, живими і здоровими повертались до своїх домівок, дітей, жінок і матерів. До життя й до України, яку всупереч усьому тримаємо на своїх плечах. Більше нам нічого не треба, – «кинувши погляд» на степи Сходу, де і нині виборює свободу для рідного народу, сказав солдат.
За мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові, а також за зразкове виконання військового обов’язку та високий професіоналізм, проявлені в умовах збройної агресії російської федерації проти України солдат Олег нагороджений президентською відзнакою «За оборону України», нагрудним знаком «За зразкову службу» та медаллю за поранення «За жертву крові в боях за волю України» від МОУ, а також відзнакою 23 інженерно-позиційного полку – «Надійний захист у бою».
Слава Україні і її захисникам!
За інформацією Служби зв?язків з громадськістю 23 інженерно-позиційного полку.
Источник: www.rivne1.tv