Основні тези
- В Україні відбувається модернізація закладів вищої освіти, що включає їх реорганізацію та укрупнення для оптимізації ресурсів та інвестицій в університети.
- Проблеми з модернізацією в основному пов’язані з опором ректорів, які зловживали своєю владою та здійснювали фінансові махінації.
- Реорганізація не впливає на студентів чи викладачів, але викликає спротив через скорочення адміністрацій та виявлення зловживань.
Хто найбільший противник укрупнення ЗВО?
За останні 15 років кількість студентів у системі скоротилася майже вдвічі, однак мережа університетів залишилася такою самою. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Ми опинилися в ситуації, коли в країні діє 151 державний ЗВО, але лише 48 із них цього року змогли залучити понад тисячу нових студентів. Якщо брати за орієнтир оптимальний масштаб університету – щонайменше 5000 студентів – очевидно, що багато наших закладів вже дуже скоро так чи інакше опиняться в зоні ризику. Але питання не лише в укрупненні, як такому.
Впродовж останніх 18 місяців, уряд за поданням МОН реорганізував 12 закладів вищої освіти шляхом їх приєднання до більш крупних університетів, з більшим потенціалом розвитку.
Ми використовуємо укрупнення не лише як спосіб оптимізувати ресурси, а й як можливість інвестувати в університети. Кожен ЗВО, що пройшов реорганізацію, отримує доступ до 1,5 мільйона доларів прямих безповоротних інвестицій на наукове обладнання в межах спільного зі Світовим банком проєкту UIHERP. Це не про номінальне скорочення юридичних реєстрацій, а стратегічна модернізація задля створення конкурентноспроможних освітніх центрів.
Проте найважливіше – модернізація мережі означає і модернізацію управління. І тут ми зіштовхуємося з найбільшим викликом: спротивом тих керівників, які десятиліттями обіймають посади та фактично приватизували собі університети. Є випадки, коли державні університети перетворилися у сімейні бізнеси. А є й випадки кримінальних зловживань (про це далі).
Саме тому, що маємо такі зловживання зі сторони багатьох топ-посадовців державних університетів, у 90% випадків проблеми з укрупненням – це не протест колективу чи студентів, а боротьба за владу й ресурси з боку ректорів та їх оточень, які не готові відійти.
Після реорганізації часто виявляються ті причини, через які ці “адміністратори” трималися за крісла: від махінацій із землею та незаконних виплат премій “наближеним” до підроблених документів чи торгівлі дипломами.
Які махінації здійснюють в українських університетах?
Конкретно, про що мова? Візьмемо декілька прикладів схем, які були розкриті в процесі нещодавніх реорганізацій.
- В Одеському державному екологічному університеті завищено звітність щодо кількості студентів-бюджетників, які навчалися в закладі, на понад 30%. В результаті у 2023 році (до того, як запрацював прозорий формульний розподіл бюджетних коштів між закладами вищої освіти), заклад незаконно отримав майже 10 мільйонів гривень додаткового фінансування. Після приєднання ОДЕкУ до Одеського національного університету імені Мечникова передано справу до правоохоронних органів.
- У київському Державному університеті інфраструктури і технологій (ДУІТ) у квітні 2024 року Державна аудиторська служба розкрила факт виплати впродовж 2022 – 2023 років майже 7 мільйона гривень премій проректору, який виїхав за межі України. Цей заклад приєднали до Національного транспортного університету.
- У Львові, в процесі приєднання Львівського національного університету природокористування до Львівського національного університету ветеринарної медицини, вдалося змінити керівництво обох закладів. В аграрному, у селі Дубляни під Львовом, незмінно царював ректор впродовж 15 років. У ветеринарному – понад 10 років. В обох закладах на балансах не маленька кількість земель – разом понад 1200 гектарів. Чомусь так сталося, що з новим керівництвом, після реорганізації, офіційні доходи закладу від обробки цих земель в рази збільшилися.
- Нещодавно в Уманському державному педагогічному університеті, в процесі його приєднання до Уманського національного університету виявили, що у декого з керівників закладу було понад 650 днів невикористаної відпустки. Насправді це формально не порушення, якби не те, що тепер звільнення цього проректора коштуватиме державі майже дві його річні зарплати. У зв’язку з невикористаними відпустками по всьому закладу, передбачається фінансова проблема в сумі майже 30 мільйонів гривень.
- Про фінансові (та й інші) махінації в Одеській національній юридичній академії багато хто боїться казати в голос. Зараз питання приєднання цього закладу до Одеського національного університету імені Мечникова призупинено в судах. Але колись, хочеться вірити, що все стане явне, зокрема завищення кількості бюджетників в цьому закладі у 2023 році, і прямі збитки державі, до яких ці махінації призвели. Щоб не сумнівалися, суми такі: отримано фінансування, як на 2155 здобувачів, фактично було 1048.
Прикладів таких не мало. Тому, коли ректори і депутати, які їх захищають, розривають на собі сорочки, критикуючи МОН щодо програми модернізації мережі ЗВО, варто ставитися до їх пафосу з певним скепсисом.
Хочу наголосити: реорганізація університету не впливає на студентів – їхні освітні програми не закриваються, вони їх завершують без змін до фінансових умов. Реорганізація не позбавляє викладачів роботи, не залишає без заробітку технічний персонал. Єдина суттєва зміна – замість двох адміністрацій двох закладів залишається одна. І саме це викликає організований спротив.
Справжня причина проблеми з укрупненням
Ще один свіжий приклад: ситуація в Київському національному університеті технології і дизайну (КНУТД). Наголошую, що цей заклад не в стані реорганізації і немає в МОН планів його приєднувати до будь-якого іншого. Але модернізувати КНУТД вкрай необхідно.
У цьому закладі є ректор, який на посаді понад 15 років. Нещодавно закінчився його контракт. Відповідно до законодавства, МОН оголосило вибори нового ректора і на період виборчої кампанії призначено виконуючого обов’язки. Те, що сам ректор подав документи на участь у виборах, безпосередньо порушуючи закон “Про вищу освіту”, яким встановлено ліміт двох термінів, залишаємо “за дужками”. Призначено в.о. ректора особу, яка працювала професором цього університету 8 років і там про неї були дуже позитивні відгуки.
І що сталося? Наступного дня після представлення в.о. ректора, колишній ректор закрив на ключ свій кабінет, намагався винести комп’ютери, всі документи. Поліція приїздила, відбулося щось схоже на такий собі маски-шоу – в університеті! Ректор тримається зубами за посаду, залякує колектив. Очевидно на це є якась причина, з якою мають ще розібратися правоохоронці.
Чому цей приклад? Тому що дуже часто, коли йдеться про проблеми укрупнення, насправді мова повинна йти не про надуману проблему відсутності прозорості МОН, а про реальну проблему ректорів, які на посадах вже десятиліттями, які не хочуть відходити від своїх посад. І в кожного такого ректора (так виходить) “свій” депутат у Верховній Раді, який готовий “захистити інтереси колективу”.
Коли в університеті, вибачте, тхне нафталіном, і ректор тримається щосили за свою посаду, то це очевидно проблема. Коли депутат Верховної Ради рве на собі сорочку задля цього ректора, проблема стає вже загальнонаціональною.
90% проблем, які були за останніх два роки з модернізацією мережі, – це проблеми не з укрупненням як таким, а проблеми ректорів, які просто не можуть відійти. Фактично у всіх випадках після реорганізації спливає причина їх страху – махінації з землею в аграрних закладах, незаконно виплачені захмарні премії адміністрації університету, накопичені сотні днів відпусток, які мають бути компенсовані, підроблені документи щодо кількості бюджетних студентів і відповідно, нецільове використання коштів, продаж дипломів через липові спецради. Все це випливає на світло, і тому ректори бояться. А депутати їх при цьому захищають – публічно і не тільки.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua