Що таке реманент? / Колаж 24 Каналу, фото Назарія Лазура
Існують слова, з якими ми стикаємося в школі, на спортивному майданчику чи в саду, але не завжди можемо чітко визначити їхнє значення. За ними часто прихована багатовікова історія.
Мова може йти про сільськогосподарське, спортивне, пожежне чи господарське приладдя, яке також називають “реманентом”. Та чи відомо вам, яке значення має це слово та як воно з’явилося в українській мові? Ділимося інформацією з посиланням на “Словопедію”.
Значення слова “реманент” та його походження
Слово “реманент” нині лунає не так часто. Дехто пов’язує його з аграрним сектором, інші – зі спортивним спорядженням чи домашнім начинням. Однак мало хто замислюється над суттю цього слова та його історичними коренями.
Слово “реманент” увійшло до української мови через польську “remanent”, яка, своєю чергою, походить від латинського remanēns – “той, що залишається”. Спочатку термін вказував на майно, що залишалося після якоїсь перевірки чи підрахунку, а згодом набув значення обладнання та господарського приладдя. Якщо зазирнути до словників, то можна зустріти кілька трактувань:
- Сільськогосподарське знаряддя – лемеші, борона, сівалка тощо.
- Простіше кажучи – інструментарій, спорядження, приладдя.
- Сукупність предметів, необхідних для певної діяльності; інвентар.
- Перелік певного майна.
- Навіть “живий реманент” – це худоба, що використовується для роботи, виробництва молока та м’яса.
Таким чином, залежно від контексту, слово “реманент” може означати як окремі предмети, так і повний комплект необхідного оснащення.
Реманент – це сукупність предметів, інструментів, пристроїв або обладнання, що потрібні для певної роботи, заняття чи господарства. Саме тому ми говоримо:
- сільськогосподарський реманент;
- спортивний реманент;
- пожежний реманент;
- господарський реманент;
- рибальський реманент.
Цікаво! Раніше ми вже розповідали про відмінність між словами “рибалка” та “риболовля” в українській мові – це не тотожні поняття.
В українській мові слово “реманент” відоме понад століття, воно зафіксоване в авторитетних словниках та літературних творах. Це слово є нормованим і активно використовується як у повсякденному мовленні, так і в професійній сфері.
- Мав він реманент: два плуги, три борони, невеличку віялку. (Григорій Тютюнник).
- У саду стояла приземкувата комора, схожа на гриб, де зберігалися лопати, граблі, пилки, розпилювачі для отрути – увесь необхідний садовий реманент. (Олесь Донченко).
З плином часу слово “реманент” витіснило інше – інвентар. Проте й воно є запозиченням, але вже з німецької мови. Inventár (у XVIII столітті – Inventarium) означало “інвентар, старі меблі, особисті речі”. А в латині inventarium – це “те, що допомагає знайти, опис, перелік”.
Найчастіше, інвентар – це майно або його перелік (згадайте про інвентарні списки чи інвентаризацію), тоді як реманент частіше позначає саме знаряддя, спорядження та обладнання для роботи чи певної діяльності.
Отже, коли мова йде про інструменти, спорядження чи господарське устаткування, сміливо вживайте слово “реманент”. Воно є невід’ємною частиною української літературної мови та вже багато поколінь використовується для позначення всього необхідного для праці або певного виду діяльності.