Тюль — якого роду слово? / Magnific. Ілюстративне фото
Чому слово “тюль” викликає стільки дискусій? Більшість інтуїтивно відносить його до жіночого роду, адже поруч є “штора”, “фіранка”, “гардина”. Проте, мовна норма говорить інакше.
Деякі слова зберігають пам’ять про місця свого походження. “Тюль” – саме таке. Воно прийшло до української мови з Франції й досі нагадує про місто, яке прославилося на весь світ своїми тканинами, розповідаємо з посиланням на Віктора Дяченка.
Якого роду слово “тюль”?
Це слово відоме у кожному домі, навіть якщо вдома немає такого предмета – тюль. Але йому, несвідомо, змінюють рід. В українській літературній мові тюль – іменник чоловічого роду. Чому багато хто говорить “біла тюль”?
Найчастіше це пояснюється мовною аналогією. Поруч існують слова: штора, фіранка, завіса, гардина. Усі вони жіночого роду. Через це люди несвідомо переносять цей рід і на слово тюль. Проте граматичний рід визначається не значенням слова, а мовною нормою.
Тому правильно говорити:
-
білий тюль;
-
новий тюль;
-
прозорий тюль;
-
придбати тюль.
Чоловічий рід цього слова закріплений в академічних словниках і чинному “Українському правописі”, оскільки саме так слово історично ввійшло у нашу мову.
Якого роду “тюль”: дивіться відео
Згідно зі словниками української мови, тюль – це тонка прозора сітчаста тканина, яку використовують для пошиття фіранок, декоративного оздоблення одягу, весільних суконь, вуалей та інших виробів. Згодом словом “тюль” почали називати й саму фіранку, виготовлену з цієї тканини.
Відкрийте для своєї дитини можливості “Оптіми”! 18 серпня перша й найбільша дистанційна школа України запрошує на безоплатний вебінар. Серед тем: формат навчання, освітня платформа, супровід учнів і переваги дистанційної школи. Початок о 19:00. Зареєструватися, щоб безоплатно взяти участь у вебінарі, можна за посиланням.
Звідки походить слово “тюль”?
Слово тюль походить від французького tulle. Його назва пов’язана з французьким містом Тюль (Tulle), де ще в XVI столітті почали виготовляти легку сітчасту тканину. Саме звідти вона поширилася Європою, а разом із тканиною поширилася й її назва.
Так само як колись слово “батист” походило від прізвища ткача, а “денім” – від французького de Nîmes (“із Німа”), тюль отримав назву на честь міста.
Французька мова подарувала українській сотні слів, якими ми користуємося щодня. Наприклад: гардероб, жалюзі, парфуми, бульйон, журнал, балет, етикет
Більшість із них прийшли до української через європейські культурні контакти XVIII–XIX століть і настільки прижилися, що сьогодні ми вже не сприймаємо їх як іншомовні.
Цікавий факт! Назви міст нерідко ставали назвами предметів. Наприклад: тюль – від міста Tulle; денім – від французького de Nîmes (“із Німа”); шампанське – від провінції Шампань; одеколон – вода з Кельна (eau de Cologne). Такі слова називають топонімічними запозиченнями.
Попри поширену помилку, в українській мові тюль – це іменник чоловічого роду. А сама історія цього слова ще раз доводить, що за звичними речами нерідко приховується цікава мовна й культурна спадщина.