Чому “опечатка” – це помилка? / Мagnific. Ілюстративне фото
Одна літера, що загубилася, – і зміст слова змінюється. Такі недогляди трапляються навіть у найдосвідченіших авторів. Однак хиби трапляються не лише під час написання, але й коли ми називаємо ці похибки “опечатками”.
Якими українськими відповідниками варто замінити слово “опечатка”, розповідаємо, спираючись на думку філологині Світлани Чернишової.
Як правильно українською назвати “опечатку”?
Час від часу всі ми робимо хиби під час письма чи набору тексту. Пропустили літеру, поміняли місцями склади, натиснули не ту клавішу… І найчастіше кажемо: “Там опечатка”. Проте в українській мові для цього існують власні слова, і вибір залежить від конкретного типу помилки.
Опечатка – це слово, запозичене з російської мови. Воно позначає хибу, зроблену під час друкування або набирання тексту.
Почнемо з того, що українською не “печатают”, а – друкують. Тому, найпоширенішим українським відповідником до російського “опечатка” є друкарська помилка. Саме такий варіант пропонує Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, професор.
Як замінити “опечатку”: дивіться відео
Сьогодні, коли більшість текстів ми створюємо на комп’ютері чи телефоні – друкуємо, тому дедалі частіше вживають слово одрук.
Ми маємо й інші слова, які можна використати, наприклад – описка та огріх.
Описка – це випадкова хиба, допущена під час написання або набирання тексту: пропущена, переставлена чи неправильно написана літера або слово. Подібне пояснення ви знайдете і для слова – огріх, але його також можна вжити стосовно виробів – огріх у виготовленні.
Теперішня ситуація в Україні вимагає пошуку альтернативних освітніх підходів. Такі, як дистанційна ліцензована школа “Оптіма”, що забезпечує якісний і безперервний навчальний процес навіть за форс-мажорних обставин.
Слово “описка” утворене від дієслова “описатися”, тобто ненавмисно припуститися хиби під час письма. Воно є питомим для української мови й давно зафіксоване в словниках.
Ви знайдете ще кілька цікавих варіантів, які пропонують мовознавці:
- одруківка,
- хиба,
- хибкодрук,
- хибодрук,
- друкохиба.
Ці слова є характерними для українського словотвору; ми просто про них, можливо, не знали чи не чули, але вони зрозумілі кожному українцеві.
Цікаво! У середні віки в Європі, коли німецький майстер Йоганн Гутенберг створив механічний пристрій для відливання металевих літер і ручний прес, що започаткувало сучасне книгодрукування, виникло й слово “одрук”. Це була настільки клопітка робота, що помилки траплялися нерідко, але вони існували і раніше, коли книги писалися вручну. Але іноді, щоб пояснити помилки, вигадали демона Титивілія, який вносить огріхи в роботу писаря. Існує навіть ілюстрація XIV століття на цю тему.
Ілюстрація XIV століття про демона Титивілія / Вікіпедія
Окрім того, в українській мові є ціла група назв випадкових помилок, утворених від дієслів:
- описка – помилка під час письма;
- одрук – помилка під час друкування тексту;
- обмовка – ненавмисна помилка в усному мовленні;
- обрахунок – помилка в підрахунках;
- недогляд – помилка через неуважність.
Отже, замість російського слова “опечатка” українською варто вживати одрук або друкарська помилка, чи один з варіантів, що пропонують мовознавці, залежно від контексту та ваших уподобань. Говорімо українською!