Пестити – це більше ніж обожнювати / Мagnific. Ілюстративне фото
Чи можливо одним словом окреслити “обожнювати”, “ніжити”, “охороняти” та “плекати”? Українська мова дає ствержну відповідь: так.
Що означає слово “леліяти”, розповідаємо з посиланням на пояснення філологині Оксани Миколаївни.
Походження та значення слова “леліяти”
Українська мова багата на слова, що виражають неповторні почуття та емоції, для яких важко знайти відповідники в інших мовах. Наприклад, усі знають слово “кохаю”, яке передає специфічне почуття між чоловіком та жінкою.
Існує ще одне особливе слово, що виражає любов до дитини – лЕлія.
А дієслово “леліяти” чи “леліти” означає – оточувати ніжністю, любов’ю, турботою, дбайливо плекати, пестити, голубити, оберігати. Саме такою увагою батьки оточують свого новонародженого та дитину.
Мовознавці пов’язують його походження зі словами “люлі” чи “люляти”, тобто колисати дитину та співати їй колискові. Колискові співають виключно дітям, і в багатьох з них є слова “ай люлі”. Також дитяче ліжечко, яке підвішували в оселі до сволока, називали – люлька. І це слово згадується у колисанках:
“Ой лю-люлі-люлі,
Налетіли гулі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі.”
А немовля також співзвучно називали – ляля. А батьків колись іменували – лельо та леля, як вияви ласкавого звертання.
У давніх слов’ян “Леля” була божеством весняної обрядовості, уособленням юності, любові та оновлення природи. Саме тому корінь лел- здавна асоціювався з дбайливістю, ніжністю та життям.
Що означає “леліяти”: перегляньте відео від Оксани Миколаївни
Як вживати слово “леліяти”?
Слово “леліяти” належить до наймилозвучніших в українській мові й говорить про безумовну любов до своєї дитини. Саме тому ми промовляємо: “леліяти дитину”.
У переносному значенні воно означає – дбайливо зберігати почуття, думки, прагнення чи мрії: “леліяти мрію”, “плекати надію”, “берегти спогади”. Його можна використати, коли розповідаєте про свою працю, про догляд за чимось – тваринами, садом чи городом.
Недарма слово “леліти” часто зустрічається в українській літературі. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Олесь та інші класики вживали його не лише стосовно дітей чи рослин, а й щодо мрій, сподівань, любові та пам’яті. Адже можна леліти не лише когось, а й те, що є дорогим для серця.
- Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла. (з народної пісні).
- Любов, що кохає й найменшого брата, Собою весь світ обіймає й леліє. (Іван Франко).
- Саджанець мій росте! Бо з любов’ю вирощую, для тебе лелію. (Олесь Гончар).
Цікаво! “Леліти” не є повним синонімом слова “любити”. Любити можна без особливих проявів, а леліти – це завжди турбуватися, охороняти, ніжити й підтримувати. Це слово передбачає дію, постійну увагу й теплоту.
Сьогодні ми нерідко замінюємо його словами “доглядати”, “піклуватися” або “берегти”. Проте жодне з них не передає тієї ніжності, яку містить “леліти”. Тому варто частіше повертати це слово до свого мовлення – адже воно є одним із тих, що найкраще передають українське відчуття любові через турботу.