Як називається ручка? / Magnific. Ілюстративне фото
Ми беремо її до рук щодня, пишемо нею списки, нотатки, заяви та контрольні роботи. Але навіть у назві цього звичного предмета часто припускаємося помилки.
То як правильно: “кулькова” чи “шарикова” ручка, і чому виникає це непорозуміння, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
“Шарикова” – звідки походить назва?
Здавалося б, що тут складного: ручка як ручка. Але варто придивитися до її найменування – і вже виникає мовне питання: чому українською її називають – “шарикова”?
“Дай мені шарикову ручку” – фраза, яку, ймовірно, чув кожен. Вона настільки буденна, що багато хто навіть не замислюється, чому насправді не “шарикова”?
Відповідь криється не лише в українській мові, а й в історії самого винаходу.
Слово “шарикова” – це форма, утворена від російського “шарик” за допомогою суфікса “-ов-“: “шарик” → “шариковый”. Саме ця помилка поширилася і в інших назвах: “шаріковий підшипник”, “воздушний шарік”, “шаріки за роліки зайшли” та навіть у прізвиську собаки – Шарік.
В українській мові для маленької круглої деталі маємо власну відповідну назву – “кулька”. Від неї природно утворюється прикметник “кульковий”: “кулька” → “кульковий”. Тому українською – “кулькова ручка”.
Важливо, що тут ідеться не просто про заміну одного слова іншим. “Шарикова” – це калькований для української мови варіант російської назви, тоді як “кулькова” побудована за українськими словотвірними правилами.
Чому ручка саме “кулькова”?
Назва дуже точно описує принцип дії ручки. Всередині її пишучого вузла міститься маленька кулька, яка вільно обертається. Коли ми ведемо ручкою по паперу, кулька захоплює чорнило з резервуара й переносить його на поверхню.
Саме ця деталь і дала назву ручці в багатьох мовах.
До речі, історія винаходу також цікава. Ще 1888 року американець Джон Дж. Лауд запатентував пишучий прилад із кулькою на кінці. Він призначався передусім для письма на грубих поверхнях, зокрема на шкірі. Але тоді він не став популярним.
А сучасну кулькову ручку пов’язують насамперед з угорським журналістом та винахідником Ласло Біро, який у 1930-х роках працював над конструкцією ручки з густішим чорнилом, подібним до друкарського. У 1938 році Біро отримав патент на свій варіант кулькової ручки. Важливу роль у поширенні винаходу відіграв його брат Дьєрдь Біро, який допомагав у розробці чорнила. Саме тому в англійській мові слово “biro” стало назвою кулькової ручки в деяких країнах.
Хто винайшов ручку: дивіться відео
Під час Другої світової війни такі ручки зацікавили британських військових, оскільки вони краще працювали на висоті, ніж традиційні чорнильні ручки.
Отже, маленька кулька всередині ручки не лише змінила спосіб письма, а й дала назву цілому типу письмового приладдя.
А якщо хтось попросить вас “шарикову”, не поспішайте виправляти. Просто подайте “кулькову” – і нехай правильне слово поширюється від руки до руки. Говорімо українською!