Хто така “хрещена” і чим відрізняється від “хресної”? / Magnific. Ілюстративне фото
Ми можемо роками вживати певне слово, адже так нас навчили батьки, бабусі та дідусі. Проте, коли постає питання щодо літературної норми, варто звірити власні знання зі словником.
У нашій мові існують слова, які на слух сприймаються як майже ідентичні, але відрізняються за значенням та походженням. Часто саме це призводить до плутанини: як правильніше говорити – “хресна” чи “хрещена”, з’ясовуємо з посиланням на мовознавицю Марію Словолюб.
“Хресна” чи “хрещена” – що означає кожна назва?
“Хрещена мама”, “хресна мама” – обидва варіанти можна почути в українському мовленні. Але який з них відповідає сучасній літературній нормі? Щоб розібратися, варто звернутися не лише до словників, а й до історії самих слів.
У сучасній українській літературній мові нормативним варіантом для позначення жінки, яка бере участь в обряді хрещення як духовна мати, є “хрещена мати”, а чоловіка – “хрещений батько”. Таке розмежування подають, зокрема, довідники з українського слововживання та мовні посібники. “Горох” наводить рекомендацію: “хрещені батьки”, а не “хресні батьки”.
Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
Отже, правильно буде:
- “моя хрещена” / “моя хрещена мати”;
- “мій хрещений” / “мій хрещений батько”;
- “хрещені батьки”;
- “хрещениця”, “хрещеник”.
Причина цього розрізнення досить проста: слова “хрестити”, “хрещений”, “хресний”, “хрещення” мають спільну основу й пов’язані з одним обрядом.
Натомість “хресний” у сучасній нормативній мові насамперед означає те, що пов’язане з хрестом або хресною символікою:
- “хресний хід”;
- “хресна дорога”;
- “хресна хода”;
- “хресний шлях”.
Саме таке розмежування фіксують мовні довідники. “Горох”, посилаючись, зокрема, на “Уроки державної мови” та “Довідник з українського слововживання” М. Волощак, рекомендує вживати “хрещені батьки”, тоді як “хресний” слід залишати для понять, пов’язаних із хрестом.
Яке походження цих слів?
Обидва слова історично пов’язані з тією самою основою – “хрест”.
“Хрест” – це давнє запозичення через старослов’янське посередництво з грецької мови. Від нього в українській мові сформувалася ціла низка похідних слів.
“Хресний” безпосередньо пов’язаний зі словом “хрест”: буквально – той, що стосується хреста. Тому маємо такі вирази, як “хресна дорога”, “хресний хід”, “хресний шлях”. Орфографічний словник фіксує “хресний” як прикметник, а “Словник української мови у 20 томах” подає значення “стосується до хреста”.
Натомість “хрещений” пов’язаний із дієсловом “хрестити” та іменником “хрещення”. У “Словнику української мови у 20 томах” “хрещений” означає того, хто був підданий обряду хрещення або прийняв християнство.
Тому логіка тут проста:
-
хрест → хресний;
-
хрестити → хрещення → хрещений.
Але чи справді “хресний” є помилкою?
Ось тут і починається найцікавіше. Не варто стверджувати, що слово “хресний” у значенні духовного батька є вигадкою або виключно російським впливом. Історичні українські словники засвідчують таке вживання.
Наприклад, у “Словарі української мови” Бориса Грінченка слово “хрещений” має, серед інших, значення “хресний батько”, а сучасний “Словник української мови у 20 томах” окремо фіксує “хресний” як іменник зі значенням “хрещений батько, хрещена матір”.
Проте для сучасного літературного мовлення, особливо коли йдеться про позначення духовних батьків, рекомендований варіант – “хрещений батько”, “хрещена мати”, “хрещені батьки”. Саме таку рекомендацію подають сучасні довідники зі слововживання.
<pОптімою"! 18 серпня перша й найбільша дистанційна школа України запрошує на безоплатний вебінар. Серед тем: формат навчання, освітня платформа, супровід учнів та переваги дистанційної школи. Початок о 19:00. Зареєструватися для безоплатної участі у вебінарі можна за посиланням.
Хресна чи хрещена мати: дивіться відео від Марії Словолюб
Але українська мова на цьому не зупинилася, бо має ще діалектні назви для “духовних” батьків дитини.
Для батьків дитини, яку хрестили, “духовні батьки” називаються – кум та кума.
Це найпоширеніша форма по всій Україні. Походить від праслов’янського kumъ, що має латинське джерело (commater — “спільна мати”). У народній культурі “кум” і “кума” стали символами дружби, побратимства, навіть персонажами казок (кум-вовк, кума-лисиця).
А західноукраїнський діалектний варіант, особливо поширений на Закарпатті та в Галичині, пропонує варіант – нанашко / нанашка. “Нанашко” означає хрещеного батька, “нанашка” – хрещену матір. Слово має давнє походження й часто вживалося як шанобливе звертання до старших. У творах Івана Франка та народних піснях “нанашко” виступає як почесна назва духовного батька. А похресницю називають – фіїнка. Власне саме це псевдо взяла для себе співачка Ірина Вихованець – FIINKA.
Як ви називаєте своїх “духовних” батьків?