18.08.2026
Валерія Савотіна
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Eurocon — щорічний захід для професіоналів та ентузіастів фантастики, що об’єднує шанувальників з усієї Європи. Це не окремий захід, а радше статус, який щорічно присвоюється різним європейським конвентам.Цього року звання Єврокону здобув фестиваль MetropolCon у Берліні, куди ми з Альоною Сіліною, кураторкою проєкту «Зоряна фортеця», вирушили за підтримки Українського інституту в Німеччині в рамках програми мобільності NUMO. Українську делегацію цього року сприйняли надзвичайно тепло, але водночас із подивом — від більш обережного запитання «Ви приїхали аж з України? Ви ж не мешкаєте тут, у Берліні?» до прямого й щирого «А хіба в Україні ще можна жити?». Розповідь про українську фантастику та закулісні події закритих зустрічей — далі.Українська участь та знайомство з фестивалем
MetropolCon — це камерний фестиваль, який цього року відвідали близько 1000 осіб. Після масштабу цьогорічного київського Fancon це видається майже тихим святом. У цьому й полягає привабливість щорічної передачі статусу Єврокону — щороку нова локація, інший масштаб. Незмінним залишається лише фокус на спільноті шанувальників.
Місце проведення відповідає атмосфері — старовинний крематорій, переобладнаний під івент-хол, з декількома залами та великим підвальним приміщенням. Організатори демонструють розслаблений, але водночас зосереджений настрій — вони багато жартують та допомагають, роздають безкоштовні стікери для бейджів і позичають пледи для тих, хто бажає посидіти на траві. Охоронця, що стоїть біля входу, легко помітити; незвично бачити розслаблену фігуру з келихом пива в руках.
Деякі учасники та делегації інших країн вже знайомі між собою — це не перший, і навіть не п’ятий їхній Єврокон. Вони радісно відкорковують пиво (його тут буде напрочуд багато) та гуртуються.
ї
Наша головна презентація — «Українська фантастична література» — запланована на 17:00, тож у нас є час обійти територію.
Українська делегація
Усі локації можна легко оглянути за годину — на території більше просторів для подій, ніж торгових майданчиків. Є наземні приміщення та підземний рівень — саме там зосереджено найбільше людей та активностей.
На першому підвальному поверсі розташовані рекламні стенди — відразу привертає увагу стіл Словенії, господарі якого радо розповідають про свій фанзін (спойлер: саме він цього року отримає нагороду найкращого), або стіл Хорватії, представники якого через два дні здобудуть право проводити Єврокон у 2028 році (наступний рік вже віддано Португалії). Біля самого входу на фестиваль облаштовано стіл для автографів — поруч можна придбати книги Бекі Чамберс та Айкі Міро, почесних гостей цьогорічного Єврокону.
Бекі Чамберс
Другий підвальний поверх, окрім головної зали для подій, вміщує торгові майданчики — переважно автори незалежних видань, декілька крамниць з мерчем та творці збірок чи фанзінів. Є один-два ілюстратори, трохи книг німецькою, трохи — англійською. Біля головної сцени — виставкові стенди з коміксами, ілюстраціями та моделями з Lego.
Українська делегація під час своєї події
Камерність фестивалю стає ще помітнішою, адже це все, що можна оглянути поза межами програми подій. Додатково — невелика кількість місць для перекусу та напоїв (я попереджала про пиво).
Незважаючи на будній день та ранній час, дискусія про українську фантастику зібрала майже п’ятдесят слухачів.
Це доволі багато — наприклад, аналогічний захід від Румунії зібрав лише десять осіб у обід неділі. Окрім нас з Альоною, в режимі онлайн виступала Наталія Матолінець, письменниця, яка вже має кілька успішних зарубіжних перекладів фентезійних історій. Ми намагалися вмістити в годину часу все: стан української фантастичної літератури до 2014 року, дослідження української демонології XIX століття та можливість для сучасних авторів спиратися на неї, зростання міжнародної уваги до української літератури та пов’язані з цим виклики, виживання видавництв під час війни. Ми окреслили всі теми, не заглиблюючись надмірно — адже не було відомо, наскільки добре слухачі обізнані з Україною та що саме їх зацікавить найбільше. Ми прокладали багато різноманітних містків до вдячної аудиторії. Після виступу — трохи запитань, кілька фотографій, неформальне спілкування та знайомства — і можна було трохи видихнути.
Перша бізнес-зустріч та голосування за номінантів на премію
Щоденна програма фестивалю охоплює теми на будь-який смак: від Римської імперії у Warhammer до тонкощів написання обнадійливих утопій. Однак дві, здавалося б, непомітні події визначають перебіг фестивалю — бізнес-зустрічі.
Це зібрання делегацій від усіх країн-учасниць. Починається все надзвичайно серйозно, з визначення країн, яким буде заборонено мати власні делегації та висувати твори на премію наступного року. Минулого року таке рішення було ухвалено щодо росії та білорусі, і цього року його було поновлено.
Далі чотири години зустрічі відводяться на представлення кожною країною своїх номінантів на премію Єврокону. Загальні списки було оголошено більш ніж за місяць до фестивалю; зараз кожна делегація має три хвилини на презентацію своїх кандидатів.
Повний перелік номінантів від України можна знайти на сайті «Зоряної фортеці». Для нас з Альоною цей Єврокон має й особисте значення — вона особливо вболіває за збірку «Легендарій міських див», до якої увійшли твори Павла Дерев’янка та Олега Сіліна, номіновану на найкращий дорослий твір. Я ж — за мою фентезійну київську історію «Вандалізм», яка претендує на нагороду як найкраща дитяча книга.
Одним із найзворушливіших і найзнаковіших моментів голосування стало виступ делегації Італії та їхня заява про рішення не номінувати власний фестиваль. Натомість італійці закликали підтримати голосуванням «Аль Мор», який відбувся в Україні під час повномасштабного вторгнення. Цього року він проходив 14–15 лютого в Києві.
Серед учасників літературної сцени найактивнішим виявилося видавництво «Жорж»: команда видавництва брала участь у складі журі конкурсу фентезі-прози, відзначала літкосплеєрів, організовувала інтерактивні заходи та розповідала про особливості графічного втілення фентезійних текстів і роботу над обкладинками.
Деякі учасники ретельно записували виступи про номінантів, інші принесли з собою примірники книг чи буклети — дух змагання відчувався, але був дуже дружнім (настільки, що на трохи затягнутий таймінг виступів закривали очі). Голосування анонімне, і на нього є час до наступної бізнес-зустрічі, тобто до ранку суботи. Зустріч не була суворо закритою — позаду, наприклад, робив нотатки Джеймс Бейкон — ірландський фанат, організатор конвентів і редактор фензинів. Його редакторська увага відчувалася одразу — він підійшов уточнити правильне написання українських імен та висловив надію, що про Україну дізнаються значно більше. Він не єдиний, хто поділяє цю думку — і це дарує відчуття приналежності до цього фантастичного світу.
Друга бізнес-зустріч та голосування за наступні Єврокони
Другий день зустрічей сповнений більшою інтригою — якщо номінанти на премію для всіх не були новиною, то голосування за країни, які стануть наступними господарями Єврокону, є більш таємним (попри наявність передвиборчих стендів на першому підвальному поверсі).
2027-й рік визначено за Португалією, на 2028-й претендували лише хорвати — вони й перемогли. Проте це було не надто просто. Щоб отримати статус Єврокону, фестиваль має продемонструвати: кого зі знаменитих гостей планує запросити, який буде фокус та масштаб заходу, наскільки він буде зручним для делегацій (чи є поблизу готелі, наприклад, чи легко дістатися з аеропорту). За 2029 рік у змаганні зійшлися Польща з обіцяними 700 годинами програми та Болгарія з фокусом на збільшенні кількості шанувальників фантастики.
За право провести Єврокон у 2030 році змагалися британці, що роблять ставку на масштаб англомовного ринку, та італійці, які вже приймали Єврокон у 2021 році, післяковідному, і дуже прагнуть провести його знову в більш невимушеній атмосфері (та обіцяють багато вина).
Я лише думаю про те, що планування до 2030 року видається чимось надзвичайно недосяжним для українця і водночас дуже європейським.
Розмови та події поза межами бізнес-програми
Однією з найцікавіших стає дискусія про розвиток наукової фантастики в країнах, які зазнали впливу радянського режиму. Разом з учасниками з Грузії, Болгарії, Угорщини, Німеччини та України виступає Альона Сіліна. Те, що розпочалося як обмін особистим досвідом, швидко переросло в пошук спільних точок дотику для різних країн — від того, наскільки радянська пропаганда вплинула на розмаїття жанрів і тем, до прагнення вітчизняних авторів виглядати трохи краще через використання англійських імен та назв у своїх творах (або псевдонімів).
Мені вдалося відвідати фінську та румунську панельні дискусії — і порівняти дві кардинально різні ситуації. Якщо в Румунії гостро стоїть проблема низького рівня читання населення та малої кількості видань і авторів, то у Фінляндії говорять про вихід на міжнародні ринки та недостатню кількість перекладів. Тема перекладів є болючою для всіх — і недарма пізніше, на церемонії нагородження, найкращим перекладачем стане Маріано Мартін Родрігез, іспанець, номінований Молдовою, який вивчає менші європейські мови, щоб мати можливість перекладати жанрову літературу англійською та іспанською.
Маріано Мартін Родрігез
Відсутність перекладів перешкоджає всьому — кожна країна прагне розповісти про свої історії, а тобі здебільшого доводиться вірити їм на слово. Хоча й до неділі вдається обмінятися контактами та налагодити нові знайомства.
Церемонія нагородження
Неділя — це час прощань та від’їздів — багато хто одразу після церемоній вирушає на літак чи потяг, тому фестиваль надає окрему кімнату для зберігання багажу. Дехто п’є останнє пиво, дехто продовжує пікнікувати на сонці, насолоджуючись спадом спеки в Берліні, проте більшість збирається в головному приміщенні, щоб дізнатися імена переможців. Повний список лауреатів 2026 року доступний на офіційному сайті премії ESFS.
Цього року ми привозимо додому статуетки за найкращу драматичну виставу — «Ти — космос» — та найкращу подію, фестиваль чи конвент, організований фанатами — «Аль Мор» 2025. Нагороду «Кризаліс» здобула Юлія Нагорнюк.