21.08.2026
Олеся Бойко
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Міністерство культури України вже спрямувало бюджетний запит на забезпечення книжкового напряму державної програми «Тисячолітня» у 2027 році. Однак, остаточного підтвердження фінансування ще немає, а конкретні лоти, критерії участі та механізми підтримки будуть розроблені спільно з представниками книжкової галузі. Про це Читомо повідомила заступниця міністра культури України Богдана Лаюк.
«Зараз, у другій половині серпня 2026 року, після першого етапу презентації ініціативи Президента України “Тисячолітня”, ми отримали сигнал про те, що наступного року програма може бути поширена на книжки», — зазначила Лаюк. За її словами, Мінкульт вже подав запит на фінансування книжкової складової «Тисячолітньої». Формування самої програми розпочнеться після отримання відповіді та підтвердження фінансування від міністерства.
Станом на другу половину серпня, ще не затверджені ані остаточний бюджет для книжкового напряму, ані суми підтримки для окремих проєктів, ані перелік потенційних учасників. Проте, вже відомі сфери, які можуть увійти до програми: придбання для бібліотек, підтримка дитячої книги та читання, цифрові книги та аудіоконтент, просування та розповсюдження, перекладна наукова література, забезпечення доступу до української книги за кордоном та масштабні видавничі проєкти.
Перша публічна обговорення щодо можливого книжкового напряму «Тисячолітньої» відбулося 13 серпня в Івано-Франківську. У ньому взяли участь Богдана Лаюк, народна депутатка та заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук, співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка, директорка з контенту MEGOGO BOOKS Катерина Котвіцька та засновник мережі книгарень «Сенс» Олексій Ерінчак. Модератором дискусії виступив культурний менеджер Тарас Малий.
Після отримання підтвердження фінансування, Мінкульт планує провести окрему стратегічну сесію із книжковою спільнотою. До розробки програми планують залучити Український інститут книги, видавців та інших представників галузі, бібліотеки, державні інституції, культурні організації та менеджерів, авторів, перекладачів та критиків.
«Щоб якісно її розробити, неможливо впоратися лише силами Мінкульту. Тому ми проведемо стратегічну сесію із зацікавленими сторонами галузі: як Українським інститутом книги, так і представниками ринку, бібліотеками, державними органами, культурними менеджерами, громадськими організаціями, авторами, перекладачами та критиками», — зазначила Лаюк. За її словами, одна з цілей — зробити програму «комплексною», тобто такою, що одночасно сприятиме розвитку різних сегментів книжкової сфери, а не фінансуватиме лише один її напрямок.
«Кожна гривня, виділена на книги та літературу в рамках «Тисячолітньої», має бути ефективно використана. Тому ми маємо зібратися разом із галуззю, із зацікавленими сторонами та якнайкраще визначити, якими мають бути супутні проєкти — актуальні саме зараз, потрібні ринку сьогодні, — які вирішуватимуть виклики не тільки однієї частини цієї вразливої книжкової екосистеми, а працюватимуть на зміцнення всієї системи», — підкреслила вона.
Ще один принцип, який Мінкульт прагне втілити в програму, — довгостроковий вплив. За словами Лаюк, проєкти, що отримають державну підтримку, мають продовжувати приносити результати й після завершення фінансування. Це, на її думку, також допоможе обґрунтувати потребу в бюджетних коштах для подібних програм у майбутньому.
Водночас у Мінкульті наголошують, що чекати на запуск «Тисячолітньої» у 2027 році — недостатньо. Через російські атаки книжкова індустрія вже зараз потребує специфічних термінових заходів підтримки.
«Наразі головним викликом для друкарень, видавців, книгарень та бібліотек є російські напади. Ми бачимо, як окремі гравці втрачають виробничі потужності, склади, готові тиражі. Це величезні збитки, які наразі неможливо точно оцінити, але для деяких учасників ринку втрати сягають 100% наявних запасів», — заявила Лаюк у коментарі Читомо.
За її словами, уряд паралельно працює над механізмами, які допоможуть галузі ще до старту книжкової «Тисячолітньої».
Реформи бібліотечної системи
Однією з найбільш часто обговорюваних пропозицій під час дискусії стали бібліотеки.
Заступниця голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук вважає, що бібліотеки мають бути інтегровані в програму, щоб надруковані видання зрештою досягли читача. Водночас вона підкреслила, що лише закупівля книг не вирішить усіх проблем. Це має відбуватися паралельно з реформуванням бібліотечної мережі, облаштуванням просторів та покращенням умов праці для бібліотекарів. «Бібліотека — це не просто місце зберігання книг, а центр громади, куди має бути бажання прийти. Якщо там відсутнє опалення, немає можливості перебувати довше 15 хвилин — як там можна проводити обговорення книжковим клубом?» — зауважила вона.
Окремим аспектом цієї проблеми Кравчук виділила оплату праці бібліотекарів: на її думку, працівники бібліотек не можуть постійно підтримувати функціонування системи, спираючись фактично на волонтерську працю.
За системні закупівлі для бібліотек висловилася й співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка.
Директорка з контенту MEGOGO BOOKS Катерина Котвіцька звернула увагу на книжкові проєкти, які складно реалізувати виключно на комерційній основі через їхню високу вартість та обсяг роботи. Як приклад вона навела 14-томне видання творів Лесі Українки. За її словами, держава може підтримувати такі проєкти не лише на етапі створення, але й забезпечувати їхнє потрапляння до бібліотек. Така модель підтримала б увесь ланцюг — від редакторів та наукових консультантів до друкарень та бібліотек.
Засновник мережі книгарень «Сенс» Олексій Ерінчак вважає, що перед тим, як масштабніше підтримувати бібліотечну мережу, держава повинна глибше вивчити її реальний стан. За його словами, наразі немає повної картини щодо кількості фактично функціонуючих бібліотек та відвідуваності читачами.
Він також запропонував розглянути варіант державно-приватного партнерства, за якого приватні команди могли б брати бібліотеки в управління та перетворювати їх на привабливі громадські простори. Ерінчак переконаний, що держава має доносити до місцевих органів самоврядування зв’язок між якісними бібліотеками, людським капіталом громади та її економічним розвитком.
Підтримка дитячої літератури
Одним із найскладніших сегментів книжкового ринку Мар’яна Савка назвала дитячу літературу. «Я б сказала, що найскладніша ситуація на ринку зараз — із дитячою книгою. Тут треба діяти дуже оперативно, бо ми ризикуємо втратити покоління, яке нині не читає, — і тоді воно не виросте читачами», — зазначила Савка. За її словами, універсальні видавництва скоротили свої дитячі серії: в деяких випадках майже повністю, в інших — на 60–80%. Вона також стверджує, що авторам, які пропонують видавцям дитячі твори, приблизно у 90% випадків відмовляють.
Водночас, за її словами, українські дитячі автори мають потенціал для продажу прав за кордон, і Український інститут книги вже працює над цим. Ця проблема не є суто українською: світовий ринок дитячої книги також стикається з конкуренцією з боку цифрових форматів дозвілля.
Серед можливих механізмів у рамках «Тисячолітньої» Савка запропонувала проведення конкурсів за різними категоріями з чітко визначеними критеріями допомоги. Підтримка дитячої книги, на думку видавчині, має охоплювати не тільки її видання, але й безпосередню роботу з дітьми.
«Нам потрібне просування дитячого читання, інакше ми втратимо покоління. Це означає, що слід підтримувати компетентних культурних менеджерів, які здатні реалізовувати системні заходи, пов’язані з цим просуванням, — залучати авторів, ілюстраторів, акторів та інших фахівців, організовувати зустрічі дітей із видатними письменниками», — сказала вона.
Однією з фундаментальних потреб таких проєктів є навіть оплата транспортних витрат письменників для подорожей Україною, оскільки саме ці витрати можуть унеможливлювати регулярні зустрічі з читачами для організаторів.
Окремим напрямком «Тисячолітньої» можуть стати шкільні бібліотеки.
Євгенія Кравчук запропонувала розробити механізм, за якого книги надходили б не лише до мережі публічних бібліотек, що підпорядковується Мінкульту, але й до шкільних бібліотек. Оскільки останні належать до сфери Міністерства освіти і науки, це потребуватиме міжвідомчої співпраці. За словами депутатки, такий напрям можна було б включити до «Тисячолітньої» на рівні гуманітарної політики уряду.
Ще один напрямок, який Кравчук пропонує врахувати в програмі, — перекладна наукова література для університетів.
За її словами, частина студентів досі звертається до російськомовних джерел, оскільки необхідних українських перекладів просто немає, а читати спеціалізовану літературу англійською можуть не всі. Тому «Тисячолітня», на її думку, могла б фінансувати ті сегменти книжкового ринку, де існує потреба, але звичайна комерційна модель не забезпечує достатньої кількості українських видань. Кравчук також нагадала, що Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики раніше критикував відсутність книг у програмі «Тисячолітня» 2026 року.
Окрема секція дискусії стосувалася цифрового книжкового контенту.
Катерина Котвіцька назвала серед проблем дефіцит ліцензійних українських аудіокниг, електронних книг, аудіодрам та аудіосеріалів. «Це свого роду замкнене коло: брак контенту веде до відсутності розвитку інфраструктури дистрибуції», — пояснила вона. На її думку, державна підтримка виробництва цифрового контенту могла б збільшити його обсяг, що, своєю чергою, стимулювало б розвиток інфраструктури розповсюдження.
Котвіцька вважає, що в Україні є достатньо ІТ-фахівців, здатних створювати цифрові книжкові продукти, проте ринку бракує початкового стимулу. Водночас вона наголосила, що цифрова книга не повинна витісняти паперову: різні формати мають співіснувати в одній екосистемі.
Книжкові клуби
Під час дискусії Катерина Котвіцька також розповіла про книжкові клуби як локальні центри, які можуть впливати навіть на формування бібліотечних фондів. MEGOGO BOOKS створив окремий хаб книжкових клубів, де користувачі можуть знайти спільноту за містом, форматом або тематикою. За словами Котвіцької, у Польщі книжкові клуби, зокрема, формували читацький попит у бібліотеках, а фонди поповнювалися саме тими книгами й у тій кількості, які були потрібні конкретній громаді.
Олексій Ерінчак вважає, що однією з головних проблем українського книжкового ринку є не брак контенту як такого, а недостатність ресурсів для його розповсюдження. За його словами, навіть якісний проєкт, отримавши грант, може залишитися майже непомітним, якщо не матиме бюджету на дистрибуцію та промоцію.
Він зазначив, що читачі досі можуть приходити до книгарень з переконанням, що «українською нічого читати», хоча українські видавництва щорічно випускають велику кількість нових видань. «Я переконаний, що «Тисячолітня» мала б підтримати проєкти, які прагнуть промотувати читання серед ширшої аудиторії, зокрема, через фінансування їхньої дистрибуції. Я можу організувати чудову кампанію в мережі «Сенс», але, вибачте, не маю 10–20 мільйонів гривень, щоб поширити її на всю Україну — мою кампанію побачать 200–500 тисяч людей, залежно від бюджету. Якщо ж долучиться держава зі своїми ресурсами — її побачить значно більше людей», — зазначив Ерінчак.
Підтримка для українців за кордоном
Євгенія Кравчук наголосила, що при формуванні книжкового напряму не варто обмежуватися лише читачами всередині України. За її словами, однією з найчастіших потреб, яку озвучують українці за кордоном, є доступ до українських видань, особливо для родин із дітьми. Вона запропонувала розглядати не тільки доставку паперових книг, але й цифрові підписки та інші варіанти легального доступу до електронних видань.
Загалом, станом на серпень 2026 року, книжковий напрямок «Тисячолітньої» ще не повністю сформований: Мінкульт подав бюджетний запит і після підтвердження фінансування планує спільно з представниками галузі визначити конкретні напрями та умови участі. Серед потенційних напрямів — закупівлі для бібліотек, підтримка дитячої книги та читання, цифровий контент, перекладна наукова література, дистрибуція та забезпечення доступу до українських книг за кордоном.
Фото: Мінкультури