31.08.2026
Анастасія Герасимова
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Укладання цієї добірки розпочалося ще навесні. Ми тоді збирали видавничі плани, враховуючи обставини воєнного часу, але й гадки не мали, що влітку книговидавнича сфера зазнає таких значних втрат внаслідок цілеспрямованих нападів росіян. Деякі згадані в матеріалі книжки вже побачили світ і дісталися читачів, інші можуть вийти із запізненням, аж до осені. Проте ми вирішили не вносити змін та не вилучати жодного видання. Нехай деякі огляди слугуватимуть анонсами до Book Forum 2026 – як вияв нашої підтримки авторам та ілюстраторам, редакторам і верстальникам, менеджерам із закупівлі прав та логістам – усім тим численним людям, завдяки яким українська книжка існує…
Ця стаття є частиною спецпроєкту «Вітрина новинок 2026», створеного за підтримки Фундації ЗМІN у партнерстві з BookForun.
Кривавий шторм. Напис на воді
Йон Айвіде Ліндквіст. Пер. Д. Поліщук. – Тернопіль: Видавництво Богдан, 2026. – 464 с.
Жанрова література Швеції, зокрема трилери та детективи, не відзначається стриманістю. Згадаймо хоча б твори Стіга Ларссона або Нікласа Натт-О-Даґа. Тут завжди буде присутня значна кількість сексу та крові, швидкі рішення, якщо виникає потреба вчинити жорстокий вчинок… «Кривавий шторм» Йона Айвіде Ліндквіста дотримується цієї традиції. Оповідь розпочинається сценою вбивства шести осіб під час святкування традиційного шведського свята літнього сонцестояння. Їх безжально розстрілюють із човна.
За задумом автора, розслідуванням цього злочину займеться не тільки поліція, але й незвичайна парочка, яка привертає увагу своїми контрастами: Юлія Мальмрос, колишня поліцейська, а згодом письменниця, авторка популярної детективної серії, якій за сюжетом пропонують написати продовження до книжок згаданого вище Стіга Ларссона, та Кім Ріббінґ – нащадок відомої та заможної родини, молодий чоловік, який у дитинстві зазнав насильства і примусового лікування у психіатричній клініці. Звісно, вони стануть коханцями, адже кожен шукає в пристрасті щось своє… Завдяки досвіду Юлії, нестримній сміливості та хакерським навичкам Кіма їм вдається розкрити складну й заплутану схему, пов’язану з хабарництвом, залякуванням та відмиванням грошей через нелегальний видобуток нафти.
«Кривавий шторм. Напис на воді» – це перша частина серії про пригоди Юлії та Кіма. Можливо, саме тому, а також через те, що Ліндквіст більше відомий як автор жахів, до цього детективу є певні запитання. Автор помітно затягнув вступ, приділивши надмірну увагу переживанням та стосункам героїв, а потім прискорено представив розв’язку, яку не вдалося належно осягнути, адже одразу за нею почалася нова інтрига, що веде до продовження серії. Однак роман вийшов атмосферним, тож буде цікаво спостерігати за його розвитком.
Купити книжку «Кривавий шторм. Напис на воді»Сузір’я Пса
Пітер Геллер. Пер. М. Клюс. – Харків: Віват, 2026. – 384 с.
Наприкінці серпня відбулася світова прем’єра екранізації роману Пітера Геллера, знята Рідлі Скоттом. Видовищні батальні сцени, неймовірні краєвиди та топові актори – Джейкоб Елорді, Марґарет Кволлі, Джош Бролін – все це, безсумнівно, підживить інтерес до книжки. «Сузір’я Пса» – роман-антиутопія від уже згаданого американського редактора, каякера та письменника, який спеціалізується на пригодницькій та нон-фікшн літературі про природу. У книжці Пітера Геллера йдеться про світ, де зник Місяць, що спричинило вимирання численних видів тварин, кардинально змінило клімат, а людство винищила низка хвороб. Ті, хто вижив, борються за своє існування, конкуруючи за ресурси та вбиваючи один одного. Сорокарічний Гіґ має значну перевагу над іншими – він вміє керувати літаком, тому регулярно здійснює повітряне патрулювання величезного квадрата, який він та його випадковий супутник, чи то напарник, чи то друг Бенлі, вважають своїм. «Сузір’я Пса» написано у формі щоденника Гіґа, в якому розповідається про минуле чоловіка, його переживання та сподівання.
Хоча й дещо затягнутий на початку, роман Пітера Геллера вирізняється високим рівнем деталізації щодо природи, зброї та палива. Зрозуміло, що сюжетний поворот неминучий, але щоб дочекатися його, читачеві доведеться дізнатися багато цікавої, хоч і не завжди релевантної для оповіді, інформації з життя річкової форелі чи життєвого циклу шпинату. Будні Гіґа та Бенлі минають у тривожному очікуванні неминучого далекого польоту головного героя, який прагне знайти інших – адекватних людей, що зберегли людську подобу. Зрештою, Гіґ вирушає на пошуки Сіми, а з нею – великого кохання, можливо, останнього на Землі… Роман Пітера Геллера є яскравим представником американської масової літератури, де добре завжди перемагає, а фінал дарує радість, адже жоден із центральних персонажів не гине. Це передбачувано, але, можливо, в цьому й полягає його особливість.
Купити книжку «Сузір’я Пса»Сараєвська принцеса
Едо Яганяц. Пер. В. Ярмак. – Київ: Темпора, 2026. – 488 с.
Славенка Дракуліч у збірці оповідань 2022 року висловила думку, що війна скрізь однакова, чим викликала бурхливу критику в українському літературному середовищі. Хорватська письменниця, спираючись на досвід минулих років після воєн на Балканах, узагальнювала, наголошуючи на неприродності війни та стражданнях, які вона приносить усім сторонам конфлікту. Однак, зрозуміло, особливо для українців, що позиції агресора та оборонця передбачають різний рівень втрат і болю. Цю думку підтверджує і книжка «Сараєвська принцеса» боснійського хірурга Едо Яганяца – спогади лікаря, який ризикував життям, і не раз прощався з ним, під час облоги Сараєва у 1990-х роках.
Втім, у сучасних війнах певні аспекти залишаються незмінними. «ООН – це просто лайно, а ми – Давид проти Голіафа», – цю фразу міг би сказати будь-хто з нас, але вона належить оповідачеві «Сараєвської принцеси», хірургу, який намагається домогтися евакуації пораненої маленької Ірми.
Її життя через важке поранення згасає з кожним днем. Оповідачеві, тобто самому Едо Яганяцу, доводиться плести інтриги, маніпулювати, вмовляти, ховатися від снайперських куль заради того, щоб представники міжнародних організацій зглянулися на долю дитини. В Ірмі лікар бачить своїх власних дочок. Її порятунок для чоловіка є виявом чуйності та відданості професії, свідченням того, що, попри війну, він не втратив людяності. «Важливо жити як людина, а якщо це не вдається, тоді більше нічого не має значення», – пише автор. Автофікшн «Сараєвська принцеса» – це емоційна, пронизлива книжка про те, що «у вихорі війни справді добрі люди ставали ще кращими, а погані – ще гіршими».
Купити книжку «Сараєвська принцеса»Моріс
Едвард Морґан Форстер. Пер. Я. Стріха. – Київ: Основи, 2026. – 248 с.
«Моріс» Едварда Морґана Форстера – це дуже англійський роман, тому краще сприймається з розумінням історичного контексту. Він надзвичайно модерністський, а отже, емоційний аж до манірності. У післямові автор висловив сподівання, що його творіння, яке не друкувалося десятиліками через табуйовану у Великій Британії тему одностатевого кохання, колись стане свідченням духу та помилок епохи. «З часу написання «Моріса» громадська думка змінилася: від невігластва та жаху до обізнаності та зневаги», – писав Форстер у 1960 році про книжку, створену 1913-го. Власне, так – нині вона читається радше з цікавістю до минулого, ніж до того факту, що один чоловік покохав іншого.
Едвард Морґан Форстер є одним із найвідоміших і найвпливовіших представників британської літератури початку XX століття, так званої едвардіанської епохи. Його твори часто називають гібридними через поєднання кількох тем, як явних, так і прихованих.
Форстер відчував, що світ невпинно змінюється, а тому англійська відстороненість, навмисне відокремлення від інших культур і поглядів, що виходили за межі усталених, рано чи пізно піддасться тиску зовнішніх обставин. Роман «Моріс», написаний у 1913 році та опублікований посмертно у 1971-му, також про це. Тільки «іншими» в ньому є чоловіки, які кохають чоловіків. Нагадаємо, декриміналізація гомосексуальних стосунків у Великій Британії тривала аж до початку 1980-х.
У книжці йдеться як про прийняття своєї сексуальної орієнтації Морісом, юнаком, а потім чоловіком із середнього класу – «імпозантним, здоровим, фізично привабливим, розумово обмеженим, непоганим ділком і великим снобом», так і про лицемірство, нав’язане суспільством, про його класовість, що посилює розрив між людьми. Але «Моріс» Едварда Морґана Форстера залишається передусім історією про кохання, заради якого можна порушити навіть закон, адже приховане щастя краще за його відсутність.
Купити книжку «Моріс»За стінами – океан
Анна Райнеке. Пер. М. Богонос. – Харків: Жорж, 2026. – 240 с.
«За стінами – океан» – антиутопія сучасної німецької письменниці Анни Райнеке, книжка, що досліджує теми ізоляції та свободи, майбутнього Європи, пам’яті і, звісно, втечі. Чому «звісно»? Тому що людина, яка мислить і усвідомлює всі недоліки неідеального світу, рано чи пізно починає думати про те, що десь обов’язково має бути краще. Такою є головна героїня роману – Лола. За сюжетом, вона, а також Фрідріх, Вільгельм, Александр та Ельза, є «Вічними» – істотами, створеними богами, які мешкають за величезною стіною в центрі Берліна, точніше, того, що від нього залишилося. Що сталося з людством, достеменно невідомо, крім того, що океан затопив усе, а десь далеко залишилися землі, населені людьми, схожими на Нефертіті. Вони припливають на кораблях, щоб почути від Вічних історії про минуле, побути в їхньому божественному сяйві, побачити жертвоприношення і навіть створити портрет того Вічного, який їм найбільше до вподоби.
Усе, що відбувається за стіною, жорстоко регламентовано. Правила суворі. Вічні отримують коробки з їжею, ведуть нехитрий побут, кохають, дружать, сваряться, а дехто, як-от Фріц та Лола, планує втечу.
Однак, є нюанс. Коли хтось із Вічних старіє, з’являється його маленька копія, клон, скоріше за все, а колишній Вічний загадково зникає. Тому Фрідріх будує човен, конструює повітряну кулю. Але чи готовий він насправді вийти за межі звичного життя? Лола готова. Її розум надто допитливий, а прагнення до свободи – нестримне. Вона хоче розгадати таємницю світу, який для неї обмежений певною територією, уламками попередніх епох, старими мапами й картинами, тому не боїться «зазирнути за стіни».
Роман Анни Райнеке – це оповідь, у якій багато простору для роздумів. Це красива, дуже візуальна історія. Ледь не кожен епізод тут – це полотно в стилі прерафаелітів. І, звісно, Берлін у письменниці постає таким, яким ми його ще не бачили – авторка іронізує, перетворюючи його на центр світу й дім богів, адже ізольованість – головна характеристика міста, фактично уламка старої Європи. Що ж збереглося? Про це дізнається найсміливіший.
Купити книжку «За стінами – океан»Злочини минулого
Кейт Аткінсон. Пер. Б. Превір. – Київ: Наш Формат, 2026. – 328 с.
«Злочини минулого» – це перший роман детективної серії про пригоди приватного детектива Джексона Броуді. Якщо ви читали попередні твори Кейт Аткінсон, як-от «Життя за життям» чи «За лаштунками в музеї», то будьте певні – неперевершений авторський стиль британської письменниці в новому українському перекладі не змінився. «Злочини минулого» – це дотепна, водночас мудра історія про родинні таємниці та кохання, заради якого можна вдатися до обману, зламавши не одну долю. Аткінсон залишається вірною зображенню сімейних стосунків, адже саме там можна знайти стільки образ, що формують особистість. Але поруч із цим стоять відданість і турбота, що становлять основу стійкості…
Цими роздумами ми підводимо до трьох сюжетних ліній «Злочинів минулого». Перша розповідає про зникнення маленької Олівії у 1970 році, четвертої дитини у родині Віктора та Розмарі Ленд. Друга – про жорстоке вбивство улюбленої доньки адвоката Тео Вайра – Лори в середині 1990-х. І третя лінія переносить нас у 1979-й, коли молода мати Мішель сокирою вбиває свого чоловіка. Здавалося б, ці історії абсолютно не пов’язані між собою. Але беззаперечний талант Кейт Аткінсон майстерно сплітає ці клубки в єдине детективне полотно, в центрі якого опиняється Джексон Броуді – приватний детектив, добра людина, чоловік, що переживає розлучення і прагне бути при цьому хорошим батьком. Його власна доля – це теж мінне поле з втрат і нерозкритих злочинів, тому Броуді чудово розуміє тих, хто звертається по його допомогу. У «Злочинах минулого» авторка розглядає теми замовчування насильства, провини та спокути. Але головне – про другий шанс, здатність відпустити привидів минулого, щоб дозволити собі щастя тут і зараз.
Купити книжку «Злочини минулого»Замкнена територія
Ешлінґ Роул. Пер. Д. Москвітіна. – Київ: Stretovych Publishing, 2026. – 416 с.
«Замкнена територія» – дебютний роман ірландської письменниці, викладачки Ешлінґ Роул, що в оригіналі вийшов 2025 року і отримав схвальні відгуки критиків. Погодьтеся, огляд у The New York Times – це не те, що вдається отримати кожному початківцю. Чому книжка Ешлінґ Роул стала популярною, попри те, що її антураж реаліті-шоу аж ніяк не є новим для англомовної літератури? Письменниці вдалося майстерно збалансувати між жанровою літературою, адже «Замкнену територію» часто називають антиутопією, та тим, що ховається під дещо абстрактним поняттям «сучасна художня література», тобто нинішнім реалізмом із гостроактуальною тематикою.
За сюжетом роману, десять дуже вродливих молодих жінок та дев’ять чоловіків, що їм відповідають, стають учасниками реаліті-шоу. Оселившись у будинку, розташованому на обмеженій території посеред пустелі, вони мають виконувати групові та індивідуальні завдання, отримуючи за це винагороду.
Когось виженуть, хтось піде сам. Переможе той, хто залишиться останнім. Від антиутопії в цій історії – лише побіжні згадки про зовнішній світ, що оговтується після війни. Від актуальної проблематики – критика консюмеризму, патріархального ставлення до жінки. Ешлінґ Роул будує оповідь так, що спочатку нудно-солодкава історія про змагання дівчат за увагу чоловіків поступово перетворюється на психологічний роман – непередбачуваний і жорстокий у своєму прагненні викрити вади суспільства. Тож дебют вийшов справді цікавим: із нотою сарказму й застереження.
Купити книжку «Замкнена територія»Мої друзі
Гішам Матар. Пер. М. Тимченко. – Київ: Ще одну сторінку, 2026. – 512 с.
Зазвичай про роман письменника, чия творчість раніше не перекладалася українською, я починаю писати з невеликої довідки про автора. Але у випадку з Гішамом Матаром все складно, як, власне, і в долях героїв «Моїх друзів». Син лівійського дисидента, майбутній літератор народився в Нью-Йорку, дитячі роки провів у Триполі та Каїрі, вищу освіту здобув у Лондоні… Пише Гішам Матар англійською. Починаючи з дебютного роману, що вийшов 2006 року, письменник отримав за свої художні та біографічні книжки низку престижних премій: Букерівську, Пулітцерівську, Національного кола книжкових критиків США, Орвелла тощо. Тож, якщо якось і ідентифікувати Гішама Матара, то, скоріше, як англомовного лівійського письменника, і це все.
Роман «Мої друзі» порушує одну з центральних тем творчості автора – життя в еміграції, спричинене політичною диктатурою.
Це некваплива книжка, що охоплює кілька десятиліть життя оповідача Халеда, який у сімнадцять років виїхав на навчання до Единбурга. Хлопець з інтелігентної лівійської родини, з юних років був залучений батьками до обговорення політичної ситуації в країні, яка перебувала під владою Муаммара Каддафі. Сім’я Халеда слухала опозиційні радіопередачі, стежила за долями дисидентів. Якось журналіст, який потім загинув від рук найманців лівійського диктатора, прочитав метафоричне, але цілком зрозуміле оповідання молодого письменника Хосама Зуви про те, як людина звикає жити в умовах тотального контролю й насильства. Цей текст назавжди змінив життя Халеда, який вирішив присвятити його вивченню літератури. Хлопець вирушив на навчання, під час якого познайомився із запальним Мустафою, мудрою Раною, а потім – і із самим Хосамом. Про те, як будувалися дружні стосунки, як відбувалося формування, дорослішання самого оповідача, про Арабську весну, сміливість боротися за свободу своєї країни та вибір бути спостерігачем великих зрушень – саме про це йдеться в романі «Мої друзі».
Купити книжку «Мої друзі»