«Майстер корабля» Юрія Яновського вийде англійською мовою
Роман Юрія Яновського «Майстер корабля» невдовзі побачить світ англійською мовою у видавництві HURI Books. Книгу видадуть у серії Harvard Library of Ukrainian Literature. Переклад здійснив Ієн Росс Сінґлтон, а передмову до видання написав Іван Козленко. Він поділився з редакцією “Читомо” своїми думками про роботу над передмовою та контекст, який прагнув пояснити англомовним читачам.
Це буде перший переклад «Майстра корабля» англійською. Роман, написаний у 1928 році, є дебютною роботою Юрія Яновського. Його сюжет побудований як спогади літнього кінематографіста, що переплітаються з листами, історіями та епізодами, пов’язаними з роботою кінофабрики та морем.
Одним із ключових завдань передмови Іван Козленко називає пояснення місця Одеси в українській культурній історії. За його словами, англомовна та ширша західна аудиторія здебільшого знає це місто як частину російського літературного та єврейського культурно-політичного міфів, а не як важливий осередок українського історичного й культурного наративу. «Це при тому, що в другій половині 1920-х років Одеса була третім після Харкова та Києва центром розвитку українського модернізму», — наголошує він.
Водночас Козленко зазначає, що культурне середовище Одеси того часу не можна зводити лише до українського чи російського складника. Політика коренізації, яка сприяла розвитку української культури в місті, одночасно створила умови для розвитку місцевої модерністської їдишомовної культури, а також німецького й болгарського театрів.
Місце роману в українській культурі він визначає передусім у контексті модерністської літератури, але водночас — ранньої, «героїчної» фази українського кінематографа, яку відображає твір Яновського. «Крім висвітлення українського культурного контексту та, зокрема, ролі українських літераторів в кінопроцесі 1920-х років, я намагаюся реабілітувати незаслужено забутих місцевих одеських драматургів та письменників, без яких неможливо уявити кіно цього періоду», — розповів Козленко.
Козленко звертає увагу на те, що сценарії найбільш популярних кіноробіт 1920-х років створювали не лише відомі нині письменники й митці. «Не Бажан, Семенко і Яновський, продюсерський талант яких важко переоцінити, а одесити Станіслав Уейтінг та Моїсей Зац та киянин Соломон Лазурін були авторами сценаріїв найбільш популярних блокбастерів 1920-х й визначали смаки масової аудиторії, тоді як багатьом чудовим письменникам, включно з Підмогильним, не вдавалися якісні сценарії», — пояснив він.
Водночас Козленко застерігає від спроб замінити російський монолітний міф про Одесу таким самим монолітним українським образом міста: «Одеса 1920-х — складний культурний організм і кінофабрика вповні цю складність віддзеркалювала». Ця багатоманітність, за його словами, помітна й через прототипи героїв «Майстра корабля». Поряд із постатями Олександра Довженка та Михайля Семенка у творі можна розпізнати російського режисера Ніколая Охлопкова, режисера Григорія Гричера, акторку Іду Пензо, а також представників одеського кіновиробництва, зокрема костюмерів і перукарів.
Прототипам героїв роману автор передмови також присвячує окрему увагу. За його словами, цей пласт він розкриває як паралельний історичний сюжет і дає йому необхідну контекстуальну рамку. «Це необхідно не лише для англомовного, але й широкого сучасного українського читача, не знайомого, на жаль, з ранньою історією українського кіно», — пояснив він.
Водночас, на думку Козленка, знання кінематографічного контексту 1920-х років не є необхідною умовою для читання роману.
Козленко також пропонує не героїзувати описане Яновським кінематографічне середовище ретроспективно: «В ньому немає нічого героїчного, адже писано роман було тоді, коли на події ще не можна було поглянути з часової відстані: він про щасливу молодість, а не будівництво національного кіно, й саме завдяки цій інтимності, безпафосності, і сьогодні лишається актуальним». На його думку, саме цей вимір дозволяє роману не втрачати актуальності разом із конкретною історичною епохою.