Сучасна польська проза: тривога, пам’ять та пошук себе
Чи замислювався читач, чому він бере до рук нову книгу відомого польського автора або ж автора, з яким стикається вперше? Що саме він шукає на її сторінках? Сучасний читач польської літератури, ймовірно, помітить кілька спільних рис у нових творах. Багато з них пронизані густою тривогою: невідомі загрози чатують за кожним рогом, а персонажі залишаються сам на сам зі своєю людяністю, що спонукає їх до самовизначення. Екопоетика, яка міцно зайняла своє місце у польському літературному ландшафті, тепер наповнюється передчуттями, і це не дивно. Стихія війни невпинно наростає, загрожуючи тендітному світу, в якому люди ще досі відчувають рани минулого століття. А новий світ, з новими випробуваннями, що метафорично проступають крізь тексти, вже заповнює полиці книгарень.
Ґжеґож Боґдал «Idzie tu wielki chłopak»
Wydawnictwo Czarne, Gorlice, 2023. — 200 с.
Тривожність у сучасній польській белетристиці не є рідкістю, і кілька книжок, про які йтиметься, слугують цьому доказом. Одним із таких прикладів є добірка оповідань Ґжеґожа Боґдала. Мова цієї книги ощадлива – і це також не поодинокий випадок! – цілеспрямована, а часом ніби пошматована, вона працює на психологічне нагнітання та непереборне відчуття очікування. Це і людяність, і загроза, і водночас можливість подивитися собі в очі. Оповідання поєднуються в один потік, мають спільні настрої та персонажів, які багато говорять про минулу та теперішню Польщу. Крім того, текст демонструє боротьбу оповідача із самим собою, зі своїми слабкостями та нездатністю, його незавершеність. Чи може ця книжка принести читачеві щось нове? Безперечно!
Марта Германович «Koniec»
Wydawnictwo ArtRage, Warszawa, 2024. — 334 с.
Серед найгучніших та найпопулярніших видань, що заполонили польський книжковий ринок, часто трапляється проза про міжвоєнний період та Другу світову війну. Ця тематика стала дещо затертою, відданою на поталу попкультурі. Лише найсміливіші наважуються братися за таку стереотипізовану епоху, хоч вона й залишається болісною та травматичною, навіть якщо сюжетні дороги, що ведуть до справжніх людських доль, стають менш вибоїстими. Марта Германович створила парареалістичний світ, у який людина може по-справжньому зазирнути, переживши війну. Цей світ травматичний і жорсткий, а перспектива виходу з емоційного лабіринту видніється аж за кілька поколінь. І не факт, що це буде той вихід, якого ми чекаємо. У повісті дівчинка переживає травму своєї бабусі, а спогади про довоєнну Польщу, Сибір і війну оживають у декораціях, що нагадують нам прикрий, але зрозумілий світ сьогодення. Якщо вас цікавить модель передачі досвіду крізь час, книга Марти є чудовим зразком такого експерименту.
Зита Рудзька «Ten się śmieje, kto ma zęby»
W.A.B., Warszawa, 2022. — 224 с.
Зита Рудзька отримала найсвіжішу премію «Ніке» за 2023 рік саме за цю повість. Авторку називають неконвенційною, адже вона послідовно та безкомпромісно досліджує тему жінки, і передусім — сильної жінки. Цю книгу небезпідставно вважають безкомпромісною. Сильна жінка в цій історії опиняється в беззахисному становищі, втративши все: чоловіка, багатство, роботу, любов… Що їй залишається? Вона сама є своїм найбільшим надбанням. Прокинувшись від тривалої кататонії, вона чітко й прямо розуміє, що анітрохи не хоче грати роль жертви. Вона здатна жити, як їй заманеться, і кохати тих, кого обере. Але зараз перед нею стоїть проста проблема: знайти черевики, в яких вона зможе поховати свого чоловіка.
Ішбель Шатравська «Żywot i śmierć pana Hersha Libkina z Sacramento w stanie Kalifornia»
Wydawnictwo Cyranka, Warszawa, 2022. — 203 с.
Від Ішбель Шатравської польський читач очікує ще кращих текстів, ще сильніших вражень, ще атмосферніших історій, адже книги, що вже побачили світ, перетворили її прізвище на бренд, асоційований з якісною літературою. Авторка створила особливу книгу, яку варто згадати: це розповідь про зустріч світів у самому серці американської кіноіндустрії. Туди потрапляє польський єврей, якому після 1945 року, в постапокаліптичному світі, нічого не залишалося, як реалізувати свою мрію. Він вирішує стати частиною американського кінобізнесу, але виникає нова перешкода: люди з ФБР починають перевіряти його, як людину, що раптово втекла зі свого забутого куточка Європи до США. Як влучно зазначив критик та літератор Єжи Ярнєвич, це «розповідь про ціну, яку платять за те, ким є, ким хотіли б стати і ким нас бачать інші».
Катажина Похмара-Бальцер «Swobodne wpadanie»
Wydawnictwo Cyranka, Warszawa, 2024. — 160 с.
Раптово на порозі дому з’являється батько, якого дочка не бачила з дитинства і який існував лише в її уяві чи туманних спогадах. Він — кар’єрист і пристосуванець, який намагався вписатися в систему комуністичної Польщі, а потім, під тиском обставин, раптово змінив політичні погляди. Чи знайомий вам такий тип персонажа? Дочка ж, яка грає у власному спектаклі роль жертви, виросла на такому емоційному ґрунті. Однак складна ситуація з появою давно відсутнього батька починає повільно переплавляти її психіку. Батько-прибулець приносить із собою таємницю, що створює гнітючу атмосферу в невеликій квартирі і може призвести до вибуху.
Яґа Словінська «Siostro»
Wydawnictwo Ha!art, Kraków, 2024. — 88 с.
«Брутальна казка» — так можна окреслити жанр цього невеликого видання. Адже хіба архаїчні форми так званих «дитячих» казок не були жорстокими трилерами, створеними для того, щоб тримати увагу слухача до кінця, залишаючись у пам’яті поколінь? Мандри дівчинки, її пошук себе та «іншого», гра в хованки з власним життям, яке без цього активного пошуку виявляється катастрофічно зруйнованим. Ця історія пролітає перед очима надзвичайно швидко, проте залишається в пам’яті надовго, як справжня середньовічна казка-трилер в осучасненій сценографії.
Уршуля Хонек «Białe noce»
Wydawnictwo Czarne, Gorlice, 2023. — 160 с.
Уршуля Хонек пропонує свою дебютну добірку оповідань, які, проте, виявляються частинами однієї великої історії, якщо придивитися уважніше. Не один критик помітив цю особливість, як і не одного читача захопила плинна екзистенція всього й усіх у світі її книги. Цей текст справив враження на читацьку спільноту, тому високі нагороди, отримані авторкою, не дивують. Плинність краси жаху та жаху краси в краєвидах передгір’я можна назвати головним мотивом усієї добірки. Хоча книга викликає досить болісні відчуття через загубленість у часі, буденності та обмеженості середовища, а відчуття тривоги триває до останньої сторінки, у ній є щось вкрай необхідне нам, щось, що сховалося за текстом — мабуть, це людина як вона є, але яку ми часто не хочемо приймати.
Матеуш Ґурняк «Trash story»
Wydawnictwo Ha!art, Kraków, 2022. — 120 с.
Відчуття, що переповісти історію нашого світу неможливо простими, буденними словами, як і влучними фразеологізмами не вдасться передати суть цієї епохи, тепер часто не полишає нас, адже тотальна та безкомпромісна у своїй цинічності гра стала технологією виживання. Матеуш Ґурняк зумів написати текст, що ніби малює паралель із нашою реальністю: ніби це наш неймовірний світ, на який ми дивимося крізь екран ще більш неймовірнішого телевізора. І ця книга, як здалося, по-своєму відзначає народження «суспільства катастрофи» — суспільства, яке відчуває та готує себе до чогось, що здатне його поглинути (якийсь уявний «Мордор» із відомої книги Зємовіта Щерека). Особливою інновацією Матеуша в цій книзі є наративна невпевненість: персонаж наче надає голос простирадлу, тостеру, випадковим героям окремих фрагментів. Зміна ракурсу виявляється фундаментальною проблемою та головною приманкою цієї книги.
Малґожата Лебда «Łakome»
Wydawnictwo Znak, Kraków, 2023. — 304 с.
Польського читача захоплює зростання таланту Малґожати. Її поетичний метод здавався вичерпним, доки авторка не видала вражаючу формально й стильово книгу «Mer de Glace», а за цей твір її недарма нагородили Премією Віслави Шимборської. І тепер проза — теж цілком поетична, проте містить потужно відчутний — мало не на поверхні шкіри! — сюжет про втрату. Як і поетичні книги Малґожати, «Łakome» заглиблюється в родинний світ. Це окремі фрази, рухи, відчуття, недомовки. Частково суцільна оповідь змушує читача до співпраці: він має відшукати приховані голоси, ідентифікувати прихованих персонажів, тоді як на поверхні тексту вимальовуються психологізовані образи тварин, поряд з якими мешкає та функціонує той, хто цю оповідь веде. Десь у сприйнятті читача може виникнути образ катастрофи — так! — скінченності цього світу, який існує тут і зараз, але ми виявляємося не готові усвідомити таку можливість. Принаймні так обіцяє видавець, і ми матимемо змогу переконатися в цьому, якщо книга вийде друком іншими мовами.
Дізнатися більше на: chytomo.com