У звичайній мові фраза «дизайн як з 90-х» часто означає щось кітчеве або неякісне. Але чи справді це так, і чи стосується це книжкового дизайну? До 30-річчя незалежності України «Читомо» проаналізувало візуальні зміни української книжки, дослідивши випадкові обкладинки різних видавництв від 1991 року до сьогодні.
Представлені видання охоплюють художню та нехудожню літературу для дорослих, аби показати загальні тренди. Дитяча література, з її специфікою ілюстрацій, потребує окремого аналізу.
Завдання для уважних: знайдіть видання однієї й тієї ж книжки різних років та простежте, як змінився дизайн при незмінному контенті.
1991-1995
На початку незалежності українські обкладинки не були “поганими”. Вони наслідували радянські традиції серійності та уніфікації, що добре виглядало у будь-якій бібліотеці. Масової україномовної книги ще не було, а для вузького кола поціновувачів не вимагалися дизайнерські експерименти. Тому дизайн був консервативним: мінімум кольорів, дорогі фоліанти, тиснення, мінімалізм. Українська книжка вирізнялася типографікою: каліграфічні написи, пошук власного почерку та поширення “нарбутівських” декоративних зарубок, особливо помітних на літері “О”.
1996-2000
Наприкінці 90-х ситуація почала змінюватися. Виробництво дешевшало, з’являлося багато нових авторів. Дешевизну виробництва компенсували оригінальністю дизайну. Мінімум кольорів та “український почерк” поступово зникали. З’явилися експерименти зі стандартними шрифтами Windows 95/99. Акцент зміщувався з тексту на ілюстрацію та метафору. Почали переосмислювати готові зображення: живопис, фото, перший стоковий кліпарт, а також перші колажі.
2001-2005
З початком 2000-х український дизайн захопив Photoshop. З поширенням комп’ютерів та інтернету книжкова обкладинка стала полем для експериментів, віддаляючись від радянського впливу. Зменшилася кількість дорогих бібліотечних видань, антикви та тиснення фольгою. Книжка адаптувалася до покоління X. Обкладинки того періоду нині виглядають наївними, але деякі досі актуальні. Фото та колажі стали основним ілюстративним матеріалом. Стандартні шрифти почали доповнювати ефектами: тіні, об’єм, прозорість. Текст втратив головну роль, його розташування стало менш геометричним, а площа — меншою. Дизайнери відмовилися від стриманої палітри, вводячи насичені кольори та градієнти. Зростання конкуренції призвело до появи логотипів видавництв на обкладинках.
2006-2010
У цей період стилі залишалися різноманітними, але ринок стабілізувався. Кольори стали менш контрастними, переважно аналоговими. Більше уваги приділяли літерам, зменшивши кількість ефектів для кращої читабельності. З’явилося більше зображень, створених спеціально для обкладинок (ілюстрації, фото авторів), а також твори мистецтва, права на використання яких звільнилися. Логотипи тимчасово зникли з лицьової сторони, натомість почали вказувати на премії, отримані книгою чи автором.
2011-2015
Нове десятиліття ознаменувалося ерою перекладного нон-фікшну та self-help. У таких виданнях ключову роль відігравала назва, тому текст знову зайняв центральне місце на обкладинці. Деякі книги отримали повністю шрифтові обкладинки без декоративних рамок чи ілюстративного тла. З’явилися дизайнери, що спеціалізуються на книжкових обкладинках, почали використовувати більше українських шрифтів, а ціна на дизайн зросла. Часто стало вигідніше купувати оригінальні обкладинки та адаптувати їх, зокрема ті, що базувалися на кінопостерах. Логотипи повернулися на обкладинки, але їх намагалися непомітно інтегрувати в композицію. З’явилися елементи інтерфейсів соціальних мереж.
2016-2021
З 2014 року важливим фактором став обмежений в’їзд російської книжки, що стимулювало зростання продажів українських видань, збільшення кількості видавництв і конкуренції. Обкладинка остаточно перетворилася на рекламний інструмент. Суперечка “текст чи ілюстрація” зійшла нанівець, адже кожен елемент має працювати на привабливість книги. Сучасний дизайн прагне до експериментів, базуючись на досвіді минулих десятиліть. Відчувається переосмислення прийомів 90-х та 2000-х.
Важко передбачити майбутнє української книжкової обкладинки. Великою втратою буде повна “асиміляція” з американським та європейським ринком. Однак, попит на українських ілюстраторів за кордоном, увага до українського шрифтового дизайну та наявність конкурсів, як-от “Найкращий книжковий дизайн” від Книжкового Арсеналу, дають надію на збереження самобутності української обкладинки.
За даними порталу: chytomo.com