Відповідь очевидна: кожна клітинка маминого тіла. А конкретніше? Хто найбільше відповідає? З навколоплідної оболонки, пуповини, навколоплідних вод і плаценти.
Навколоплідні оболонки
Плодові оболонки починають формуватися відразу після імплантації зародка в слизову матки. Об’єднавши свої сили з плацентою, вони утворюють плодовий міхур. У плодових оболонок під час вагітності безліч роботи: вони синтезують різні речовини, забезпечують необхідні імунні реакції, «командують» обміном і циркуляцією рідини в системі «мати-плід», виводять продукти обміну плоду, здійснюють газообмін.
Є в них і суто «чоловічі» функції: на ранніх стадіях розвитку зародка забезпечувати його живлення та надійно захищати від бактерій і вірусів, які можуть потрапити до малюка з піхви.
Народитися в «сорочці» – велика удача
Під час пологів, коли матка почне активно скорочуватися й навколоплідні води попрямують донизу – нижній полюс міхура допоможе розкриттю шийки матки. У результаті підвищення внутрішньоматкового тиску стінки навколоплідного міхура лопаються, після чого відходять передні води. Так відбувається майже завжди.
Але іноді в міхурі як «у сорочці», народжуються діти, яких потім називають щасливчиками. Тому що народитися в міхурі, разом із плацентою й навколоплідними водами та залишитися живим – це справді велика удача, після якої по життю можна йти, не боячись дрібних проблем.
Адже якщо в такий відповідальний момент природа зберегла життя, то потім і поготів потурбується. Але народження «у сорочці» – це все-таки родова патологія, а не щаслива прикмета, тому акушер, встановивши «небажання» міхура розірватися самостійно, робить нескладну операцію (амнітомію), проколюючи міхур. Це рятує маму й малюка від ускладнень, найсерйозніші з яких – передчасне відшарування плаценти, асфіксія (припинення надходження кисню) плода.
Навколоплідні води
Навколоплідні води – це рідина, що оточує плід із пуповиною. Вони дають змогу дитині активно рухатися (що дуже важливо для її розвитку), захищають плід і пуповину від зовнішніх механічних впливів, беруть участь в обміні речовин між матір’ю та плодом.
Малюк регулярно ковтає навколоплідні води. Наявні в них ліпіди потрапляють у травний тракт плода, сприяючи його дозріванню, а після народження – розкриттю легеневих альвеол.
Із 19-го тижня дитина починає розрізняти смак навколоплідних вод (щогодини вони на 1/3 змінюють свій склад). Протягом вагітності об’єм навколоплідних вод поступово збільшується (в останні тижні до 500-1500 мл), однак відношення його до плода зменшується. Тому до кінця вагітності малюк менш рухливий, він поступово набуває стабільного передлежання.
Маловоддя
Маловоддя (кількість – менше 500 мл) у більшості випадків розвивається при переношеній вагітності. Нерідко воно спостерігається при багатоплідній вагітності. Цей діагноз ставиться зазвичай наприкінці вагітності, на нього вказують недостатні для даного строку вагітності розміри матки, її підвищена щільність, обмеження рухливості плода.
У цьому випадку пологи можуть відбуватися з ускладненнями, тому лікарі переважно рекомендують вагітній лягти в стаціонар завчасно. При настанні родової діяльності, швидше за все, буде проведена амніотомія до повного розкриття маткового зіву; а також призначена терапія для стимуляції та знеболювання пологів; профілактика та лікування гіпоксії плода.
Багатоводдя
Багатоводдя може розвинутися у вагітних, хворих на цукровий діабет, з хворими нирками, серцево-судинними та іншими захворюваннями, після перенесених інфекційних хвороб тощо. Діагноз ставиться при значному збільшенні розмірів матки, що не відповідає строку вагітності, або якщо матка стає напруженою, набуває округлої або бочкоподібної форми.
Плід при цьому рухливий, часто змінює положення, його серцебиття погано прослуховується або не прослуховується зовсім. Легкі випадки багатоводдя лікують консервативно (антибіотики, діуретики, вітаміни групи В, дієта тощо). При різко наростаючому багатоводді можуть бути показані дострокові пологи.
Пуповина
Пуповина (пупковий канатик, який з’єднує плід із плацентою) забезпечує кровообіг. Зовні вона нагадує спірально скручений шнур блакитнуватого кольору. Його звичайна довжина – 50-60 см, діаметр – 1, 5- 2 см. Одним кінцем пуповинка кріпиться до пупка малюка, іншим – до плаценти. Надходячи по двох пупкових артеріях, кров малюка збагачується в плаценті киснем і поживними речовинами, звільняється від вуглекислого газу й продуктів обміну. Потім кров повертається до плода по пупковій вені.
Занадто довга (понад 70 см) або надто коротка (менше 40 см) пуповина може призвести до ускладнень під час вагітності або пологів.
Коротка ускладнює рух дитини усередині матки, а під час пологів надмірно натягується, ускладнюючи кровоплин у ній. Або може навіть надірватися, що небезпечно для життя дитини.
У довгій пуповині маля може «плутатися». Небезпечні тугі обвиття, особливо навколо шиї.
Патологічні зміни пуповини – це наслідок різних захворювань. Приділи особливу увагу своєму здоров’ю ще до настання вагітності та дбайливо стався до нього при її настанні.
Плацента – особистий «пиріг» малюка
Саме як «пиріг» або «корж» перекладається з латині слово «плацента». Породіллі знають, що ця назва отримана нею завдяки зовнішньому вигляду. Цей орган має дві поверхні. Одна розвивається зі слизової матки, інша походить від ембріона.
Свої обов’язки плацента починає виконувати на 11-й день після запліднення і до самого народження виконує для малюка функції легенів, нирок, органів травлення. Крім того, вона працює як фільтр, створює потужний заслін шкідливим речовинам, вірусам, бактеріям і паразитам.
Але май на увазі, що природа не передбачила захисту малюка від токсинів – алкоголю, нікотину, наркотиків. І заборона на вживання ліків під час вагітності також не випадкова: майже всі ліки перетинають плацентарний бар’єр.
Плаценти теж старіють
Плацента росте разом із малюком. На першому місяці вагітності плаценту називають хоріоном, це такі спеціальні вирости – ворсинки, що покривають усе плодове яйце та забезпечують обмін речовин між кров’ю матері та плодом. До другого місяця вагітності формується справжня плацента.
Виділяють чотири ступені її зрілості. Остання настає наприкінці вагітності (з 37-го тижня) і характеризується так званим фізіологічним старінням. На поверхні плаценти з’являються ділянки відкладання солей, значно зменшується її поверхня. Іноді це трапляється передчасно, але це ще не означає, що тобі і твоєму малюкові загрожує серйозна небезпека.
Треба оцінити ступінь старіння, перевірити стан маточно-плацентарного кровоплину. Значна площа «постарілої» плаценти призводить до кисневого голодування малюка, може призвести до передчасних полонів. Тому в цьому випадку необхідне уважне спостереження лікаря.
Де знаходиться плацента
Положення плаценти залежить від місця прикріплення заплідненого яйця. Іноді плацента з самого початку розташовується внизу матки, наче перекриваючи малюкові вихід. Але, на щастя, матка здатна підтягувати плаценту і коректувати не дуже хороше положення. Діагноз «передлежання плаценти», на жаль, унеможливлює можливість природних пологів.
a
Джерело: lady.tochka.net