Завжди перший. Ці слова передають характер та спосіб життя Віктора Франчука із села Яполоть на Костопільщині. Він народився 11 квітня 1994 року. Віктор вмів зарядити позитивом, говорив що думає, дотримувався слова і завжди міг підтримати та допомогти. Хоча здобув освіту програміста, але до душі були автомобілі і дорога. Як кожен чоловік – забезпечував сім’ю, тому не цурався жодної роботи. Довелося їздити країнами Європи, працювати на різних роботах, та найбільше хотів – повернутися в Україну, і лише тут працювати, розвивати власну справу, бо тільки тут був щасливий. А коли почалося повномасштабне вторгнення пішов воювати, аби захистити рідних, вагітну дружину і донечку. Про його мрії, життя та боротьбу з окупантами, дивіться у проєкті “Портрети Героїв”.
"Автомобіль – це його все". Чи у мирному житті, чи на війні. Віктор Франчук був водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї аеромобільної роти 1-го аеромобільного батальйону. 27 липня 2022 року він загинув на Херсонщині. На честь полеглого захисника на фасаді Яполотського ліцею встановили меморіальну дошку.
Вічна пам’ять Герою.
Источник: www.rivne1.tv