На Рівненщині попрощалися із шістьма полеглими воїнами, які поклали життя за волю та незалежність України – Олександром Бакшиним, Сергієм Середюком, Василем Касіяном, Віталієм Хмелем, Олександром Сидорчуком та Олександром Колошвою.
Інформують у Рівненській ОДА.
На майдані Незалежності міста Рівне вшанували Героя Олександра Бакшина.
Чоловік народився 25 січня 1973 року в селі Майків на Гощанщині. Після строкової служби в армії працював у Державній службі охорони, звідки у 2013 році пішов на пенсію. У 2014 році проходив службу у зоні проведення антитерористичної операції. Після повернення додому Олександр працював на виробництві фірми “Фрізель”. А в листопаді 2022 року, коли вже країна боролася за незалежність, його знову мобілізували до війська. Спершу ніс службу на білоруському кордоні, а з початку січня цього року підрозділ перевели на Донеччину. 50-річний головний сержант Олександр Бакшин, рятуючи життя побратиму, загинув на полі бою внаслідок артилерійського обстрілу 20 січня.
Здолбунівська громада провела в останню дорогу полеглого воїна Віталія Хмеля. Чоловік народився в с. Богдашів, навчався у Здолбунівській ЗОШ № 6, згодом у Квасилівському ПТУ, де здобув спеціальність «слюсар з ремонту автомобілів». Працював за фахом. 10 вересня 2023 року Віталія призвали на військову службу за мобілізацією. Часто телефонував рідним, запевняв, що в нього все гаразд. На жаль, солдат 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» Віталій Хмель загинув 15 січня на Донеччині під час виконання бойових завдань. Йому було 45 років. У Героя залишилася дружина та троє синів.
Війна забрала життя мешканця Головинської громади, захисника рідної землі, відважного воїна, старшого солдата Сергія Середюка.
Чоловік народився 31 жовтня 1988 року в селі Іваничі, де він проживав усе життя, поки не став на захист України. Був надзвичайно хорошою та чуйною людиною, надійним побратимом та вірним патріотом рідної землі. Боровся за незалежну Україну до останнього подиху. Загинув Сергій Середюк 22 січня 2024 року внаслідок поранень, отриманих у результаті мінометного обстрілу на Луганщині.
День жалоби – у Костопільській громаді за загиблим військовослужбовцем, старшим солдатом Василем Касіяном.
Чоловік народився 25 квітня 1989 року в селі Гончарівка Приморського краю (рф). У дитинстві разом із родиною переїхав у село Великий Стидин на Костопільщині. Навчався в місцевій школі, працював у лісопильному деревообробному цеху. У 2015 році Василь добровольцем пішов на фронт, воював у складі 80-ї та 128-ї бригад. Під час служби в Краматорську Василь познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною. Подружжя проживало на Донеччині до початку повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року, щоб захистити свою родину, він разом із дружиною та дітьми повернувся до рідного села на Костопільщині. Василь взяв до рук зброю та став на захист Вітчизни, служив кулеметником 65-ї окремої механізованої бригади.
Старший солдат Василь Касіян загинув 20 січня під час виконання бойового завдання на Запоріжжі. Без батька залишилося четверо дітей.
За час військової служби Захисник був нагороджений медалями «За військову службу Україні», «Ветеран Війни», «Операція об’єднаних сил» та нагрудним знаком «Кров за Україну».
Сарненщина попрощалася із загиблим Героєм Олександром Сидорчуком. Чоловік народився 17 листопада 1990 року в селі Кам’яне-Случанське. Проживав у Селищі Вирівської громади. У складі Збройних сил України виконував бойові завдання на Донеччині. З лютого минулого року військовослужбовець вважався зниклим безвісти, проте хороші новини для рідних так і не надійшли.
У жалобі – Локницька громада. Напередодні тут прощалися із 57-річним жителем села Заозер’я Олександром Колошвою. Стрілець 3 стрілкового відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7065 отримав важке поранення в Бахмутському районі, що на Донеччині. На жаль, 21 січня захисник помер в стабілізаційному пункті м. Часів Яр. У Героя залишилися дружина, дочки та внуки.
Источник: www.rivne1.tv