Тризуб, що проростає життям і перемогою 21.08.2025 10:25 Укрінформ До виставки «Тризуб: графічні візії» Олексія Кустовського, що відкрилась у конференц-залі Укрінформу
Тризуб – наш герб, але Олексій Кустовський, який творить під псевдонімом «Кусто», радикально розширює межі геральдики. Тризуб – серце нації, знак тисячолітнього спадку і водночас пластична форма, що здатна перетворюватися на місто, на фортецю, на квітку чи на зброю.
У графічних візіях Кусто цей символ стає живим об’єктом, який увібрав у себе тисячолітню історію, біль сьогодення й образи майбутнього. Художник показує, що герб – жива плоть України. Герб стає синтетичним знаком культури: він поєднує народну декоративність, політичний плакат, релігійну іконографію, гротеск і навіть карикатуру. Кожна варіація тризуба є метафорою часу, віддзеркаленням драматичних подій, що розгортаються зараз на наших очах. У Кусто тризуб – своєрідна візуальна поема про незламність. Він розповідає про потужну багатовікову героїчну боротьбу. Його лінії тримають козаки й сучасні воїни, архангели й медики.
Тризуб розкрився, мов груди країни. Його крила – хірурги-янголи, вони рятують не лише тіло солдата, а й розірвану плоть країни. Знак стає скальпелем і шрамом, молитвою і кров’ю, яка відновлює життя.
Стрій, кожна риска – лави бійців. Тризуб виростає з м’язів, з очей, з кроків. Малюнок – живе тіло народу, яке має форму знака. Армія й герб – одне ціле. Символ сам узяв до рук зброю.
Високовольтні стовпи підняли руки до неба. Дроти натягнулися, як нерви у війні. Темрява нависає, але герб світиться всередині чорної ночі. Тризуб як система кровообігу, по його жилах біжить світло.
Це амбівалентність: смерть і життя. Тризуб у Кусто – територія, де вітальні сили (любов, відбудова, солідарність) і смерті (руїна, поразка, загибель) зустрічаються і життя перемагає.
На деяких роботах герб гостріє, перетворюючись на зброю, інкрустований орнаментами, прикрашений намистами та писанками. Тут символ не приховує своєї войовничості: він став тим, чим мусив стати у війні, – мечем. Орнамент і різьблення не нівелюють загрози, а навпаки підкреслюють: українська культура сама собою є зброєю, мистецтвом оборони. Кусто показує, як символи втрачають дистанцію і стають тілесними: вони кровоточать.
Ракети розквітли в узори. Танки вкрилися вишиванками. Тризуб гостріє, але кожна його грань розмальована традицією. Це зброя, яка співає українські пісні. Ракетні установки вишикувалися, утворивши символ. Тризуб стоїть на сторожі неба, наче новітній щит.
Розбита ваза-будинок, шви золоті, як сонячні промені. Бог-золотар з’єднує уламки. Тризуб проступає в цих тріщинах, як рентгенівський знак зраненої країни. Рана не приховується. Вона сяє золотом пам’яті.
Крила розгортаються, шаблі блищать, а в серці – тризуб, що світить як сонце. Небесний воїн, який вийшов із знака, щоб судити й карати.
Кремлівська цегла сиплеться, час б’є, як спис. Ворог летить із гримасою у свою гробницю. Він у жаху, що нарешті зламали його улюблену іграшку. Це і сатира, і одкровення: смерть імперії малюється одним ударом.
Серія має унікальну суспільну функцію. Вона повертає герб народу. Якщо раніше ми бачили його на печатках, прапорах і паспортах, тепер він став частиною нашого життя, образом нашого сьогодення. Кусто перевів тризуб на загальнонаціональну мову. Його роботи – упізнавані меми, але водночас глибокі символічні ікони. У цьому подвійність: легкість сприйняття і надпотужний політичний підтекст.
На зубах герба в’ють гнізда птахи. Серед руїн, серед попелу життя приносить нове життя. Тризуб стає деревом, електричним стовпом, дахом, тим, що тримає небо.
Барикади, шини, дим, але у всьому цьому хаосі вибудовується форма герба. Це знак протесту, знак народу, що сам себе народжує. У центрі – сяйво зірок Європи, навколо серця свободи, що рвуть колючий дріт смерті.
Море темне, російськи кораблі тонуть. Тризуб виростає як скеля-маяк, і в його фундаменті сяє тамга. Крим вертається до серця.
У світовому мистецтві ми знаємо приклади, коли національні символи перетворювались на мистецькі об’єкти (американський прапор у Джаспера Джонса, прапор Британії в Пітера Блейка, серп і молот у радянському плакаті, орел і біло-червоний прапор у польському плакаті ). Але Олексій Кустовський робить інше: він не тиражує символ, а одушевляє його. Його тризуби – не варіації, а неповторні перевтілення. Кожна робота – окрема легенда, і водночас усі вони становлять єдиний космос, єдину міфологію, єдину історію.
У цьому полягає унікальність: художник створює нову візуальну теологію України, де герб уже не знак влади, а знак життя. Це смілива візуальна політика у формі мистецтва.
Уламки бетонних плит вросли в герб. На його підніжжі – люди, волонтери, солдати, лікарі. Вони тримають цю руїну, і вона тримає їх. Це фреска виживання.
Пелюстки складаються у форму герба. Сонце в кожному листку. Тризуб квітне, наче Україна, що проростає зі землі. Це знак світла.
Корабель із тризубом-щоглою витягує чорну здобич: дрони, уламки, ворогів. Герб стає рибальською сіткою, яка прибирає море від сміття. Тризуб чистить море від смерті.
Будинок упав, але серед уламків світиться червоний тризуб. Судини не рвуться. Вони допомагають рятувати людей. Це анатомія держави: розірвані тканини, але серце б’ється.
Дерево виросло, а його коріння склалося в знак. Тризуб тягнеться з глибини землі, з генетики, з пам’яті, з крові. Його не вирвати, бо він не на поверхні, він у самій землі.
Кожен образ говорить: нас не перемогти, бо наш герб живий, рухливий, стійкий. Символ держави, сама країна в різних вимірах: у ранах й у відродженні, у крові й у квітах, у руїнах і з новими крилами. Іконостас спротиву. У час, коли герб намагаються знищити росіяни, він перетворюється на смертоносну зброю, на храм, на анатомію відродження. Він звертається новою візуальною мовою української боротьби, де символ нації щодня перероджується, аби відбивати атаки й залишатися знаком свободи.
Текст: Олександр Ляпін
Герби: Олексій Кустовський
Укрінформ Виставка Мистецтво Художник Державний Герб
Источник: www.ukrinform.ua