31.08.2026
Дарʼя Гниляк
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
У столиці запроваджено пілотний проект «Єдина електронна бібліотека», який має на меті об’єднати міські публічні бібліотеки в уніфіковане інформаційне середовище. Цю інформацію надала Київська міська державна адміністрація.Видання «Читомо» звернулося до президентки Української бібліотечної асоціації Оксани Бруй за роз’ясненнями щодо цього рішення.Що входить до складу проєкту?
Концепцію проєкту представив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський. За його словами, завдання «Єдиної електронної бібліотеки» полягає в об’єднанні всіх київських бібліотек в одну систему, щоби полегшити роботу бібліотекарів та надати читачам більш зручні послуги. В майбутньому мешканці міста зможуть користуватися єдиним читацьким квитком для всіх бібліотек, переглядати онлайн-каталоги книг та попередньо замовляти потрібні видання.
Наразі до системи підключено три дитячі книгозбірні:
- Центральна бібліотека для дітей міста Києва імені Т. Г. Шевченка;
- бібліотека № 2 для дітей Деснянського району;
- бібліотека № 119 для дітей Деснянського району.
Читацький квиток, оформлений в одній із цих установ, вже є дійсним у всіх трьох. Процес підключення інших дитячих бібліотек столиці продовжується.
Наступний етап включатиме інтеграцію системи з платформами «Київ Цифровий» та «Портал послуг Києва».
«У перспективі користувачі отримають доступ до особистого кабінету, зможуть переглядати єдиний електронний каталог усіх підключених бібліотек, здійснювати пошук книг та резервувати видання для себе та своїх дітей. Відповідний функціонал на даний момент знаходиться на стадії розробки», — повідомила про подальші кроки директорка департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Вікторія Іцкович.
Причина створення власної системи
Причину, через яку міська влада вирішила розробити власну систему, пояснив директор департаменту культури КМДА Сергій Анжияк: до цього часу бібліотеки використовували інформаційні продукти, які практично не оновлювалися з 2014 року, і значна частина цього програмного забезпечення мала російське походження.
«Тому для нас було принципово важливо розробити власну муніципальну систему, яка б відповідала актуальним потребам київських бібліотек та їхніх користувачів», — зазначив він, додавши, що наразі пілотний проєкт проходить тестування на базі дитячих бібліотек.
Анжияк додав, що пілотування на дитячих бібліотеках дозволить перевірити всі процеси в реальних умовах, вдосконалити функціонал та згодом поширити систему на всю мережу публічних бібліотек Києва.
«Для бібліотекарів це, перш за все, оптимізація щоденної роботи, автоматизація процесів та можливість працювати з єдиною базою даних. Водночас ми розглядаємо цю систему і як додатковий сервіс для читачів та інших відвідувачів бібліотек. Подібний підхід до цифровізації бібліотечної мережі давно використовується в інших країнах, і ми також створюємо власне сучасне рішення для Києва», — пояснив директор департаменту культури.
Серед переваг системи, які відзначають у КМДА, — можливість вести зведену статистику: бібліотеки зможуть відслідковувати тенденції видачі книжок, популярність певних видань та активність читачів у масштабах усієї мережі.
Однак, президентка Української бібліотечної асоціації Оксана Бруй зауважила, що у жодному з офіційних повідомлень КМДА не було вказано конкретне програмне рішення, на якому базується ця система.
«Ми спілкувалися кілька разів із розробниками, і я знаю, над чим вони працюють. І це чудова система відкритого вихідного коду нового покоління, яку вони вдосконалюють», — сказала Бруй.
За її словами, у Києві впроваджується так звана «платформа бібліотечних сервісів» — рішення, що спочатку було побудоване на нових бібліотечних стандартах, зокрема IFLA LRM і BibFrame, та на пов’язаних даних, а не пізніше адаптовано до них. Бруй зазначила, що в перспективі система має потенціал автоматизувати роботу із зовнішніми електронними ресурсами — коли видавці зможуть надавати бібліотекам електронні книжки.
Експертка також прокоментувала назву проєкту: на її думку, термін «електронна бібліотека» зазвичай позначає повнотекстову базу даних з доступом до електронних версій документів, тоді як у Києві, по суті, впроваджується єдина платформа бібліотечних послуг.
Бібліотечні системи у Запоріжжі та Львові
Бруй зазначила, що запровадження подібних систем на рівні міст є логічним з огляду на розмір країни, і що це «великий плюс та зручність насамперед для користувачів». Вона навела два приклади схожих проєктів в інших обласних центрах.
Стосовно запорізької розробки «Є-книга», вона висловила думку: «Як на мене, це шлях, яким не варто йти з бібліотечними системами. Не варто винаходити черговий власний “велосипед”».
Про львівську систему Koha Бруй сказала: «Це хороший варіант, адже Koha підтримує актуальні міжнародні стандарти, розроблено з урахуванням стандартних бібліотечних процесів, і досить нескладно доопрацювати те, чого вимагає місцевий контекст, і в майбутньому буде не дуже складно перейти на нову ІТ-систему». Водночас, бібліотекознавець зазначила, що ця система орієнтована переважно на роботу з паперовими документами.
Виклики переходу
На базі єдиного читацького квитка можна реалізувати й додаткові послуги: доставку книг до найближчої бібліотеки з іншої, повернення видань у будь-якій бібліотеці незалежно від місця отримання, або через спеціальні бокси для повернення, розташовані по місту, цілодобово. Подібні рішення вже функціонують за кордоном, але це стосується не лише ІТ-рішень, а й інфраструктурних інновацій.
Бруй наголосила, що головною складністю під час переходу на нову систему є коректне перенесення накопичених даних із попередніх систем. «Коли ж йдеться про перехід багатьох бібліотек, які до цього працювали в різних АБІС, на одну, то завдання з перенесення даних без втрат ускладнюється в рази», — пояснила вона, додавши: «Сподіваюся, що в Києві це подолають. І сподіваюся, що не буде прийнято рішення почати з нуля в новій системі, заново вводячи всі книги».
Окремим викликом Бруй назвала організацію роботи з базою читачів та захист персональних даних, зокрема, питання, чи буде вона єдиною для всіх бібліотек, чи сегментованою, і чи матиме читач можливість обмежити доступ до своїх даних лише однією бібліотекою. «Тут потрібно добре вивчити та опрацювати юридичні аспекти», — зазначила вона, додавши, що спільна робота бібліотекарів з різних установ в одній системі вимагає чіткого розмежування прав доступу.
Необхідні кроки на національному рівні
За словами Бруй, подібні міські ініціативи не скасовують потреби у загальнонаціональних рішеннях. На її думку, держава повинна забезпечити:
- створення Національної системи централізованої каталогізації, за якої бібліографічний запис створюється один раз, а інші бібліотеки використовують його;
- переведення національних та державних бібліотек на єдину платформу бібліотечних сервісів, оскільки більшість із них досі використовує застаріле програмне забезпечення російського походження;
- формування зведеного каталогу провідних бібліотек через впровадження Discovery Systems;
- реалізацію Програми інформатизації бібліотек шляхом виділення коштів на місця, зокрема для розгортання платформ бібліотечних сервісів на рівні обласних бібліотек, і не тільки публічних.
При цьому Бруй підкреслила, що не слід об’єднувати всі бібліотеки в одну систему, враховуючи масштаб країни. Натомість, зведений каталог провідних бібліотек повинен відображати доступний репертуар та надавати можливість, зокрема дослідникам, замовляти видання за міжбібліотечним абонементом безпосередньо на порталі — наприклад, пересилати з Харкова чи Києва до Львова чи Одеси.
Зведені каталоги доцільно мати не тільки на національному, а й на рівні областей та міст. Зведений каталог Києва, на її думку, має охоплювати не лише публічні бібліотеки, а й національні, державні та університетські.
Бруй зазначила: «У жодному разі не слід розробляти власне програмне забезпечення з нуля. Це не буде ні швидко, ні дешево. […] Для мене розробка програмного забезпечення з нуля за державні кошти — це їхнє нецільове використання».
Нагадуємо, що Оксана Бруй раніше вже писала для «Читомо» про відставання українських бібліотечних ІТ-систем та позицію Української бібліотечної асоціації. Також вона розповідала про перехід публічних бібліотек Львова та Івано-Франківська на систему Koha в рамках створення Системи централізованої каталогізації.
Головне фото: ілюстративне / pexels