Інтернет-простір надав можливість для обговорення питань психічного здоров’я. Однак, паралельно з цим, у цьому середовищі зародилося явище, яке викликає серйозне занепокоєння у експертів: ідеалізація та естетизація психічних розладів. Тенденції на кшталт «traumacore» у TikTok чи Pinterest, серіал «13 причин чому», спрощені зображення СДУГ або біполярного розладу – все це формує небезпечні уявлення у підлітків щодо суті психічного страждання та потреби звертатися за допомогою.
Масштаб цієї проблеми підтверджують дані минулорічного дослідження ГО Dignity Online: три чверті дітей проводять в мережі понад 3 години щодня. І справа не лише у витраченому часі: майже кожна третя дитина щодня стикається з контентом, що зображує руйнування та зброю.
Надмірний і травмуючий контент, доступний без обмежень, негативно впливає на ментальне самопочуття підлітків – і саме в такому оточенні романтизація психічних розладів стає особливо загрозливою.
«Соціальні мережі можуть слугувати потужним інструментом підтримки – але тільки за умови, що підлітки усвідомлюють різницю між спільнотою, яка стимулює пошук допомоги, обмін думками, підтримання зв’язків, і контентом, що нормалізує страждання. Наше завдання – навчити дітей та батьків відрізняти ці речі, і створити для них безпечне середовище для діалогу», – підкреслює Анастасія Дьякова, засновник ГО Dignity Online.
Що таке травмуючий контент і звідки він береться?
Traumacore – це різновид контенту (візуальний, відео, колажі), який передає досвід травми: емоційної, психологічної або фізичної. Найчастіше він ґрунтується на дитячих переживаннях і комбінує тривожні образи, вислови про біль, самотність або страх із музичним супроводом, що несе емоційне навантаження. Такий контент може:
- посилити негативні емоційні стани;
- надати травмі естетичного вигляду, зробивши її «привабливою»;
- іноді створюватися без реального досвіду, знецінюючи справжній біль інших.
Якщо дитина виявляє підвищений інтерес до такого контенту – це може бути сигналом про потребу у безпечному просторі для спілкування та наявності підтримки поруч.
Як соціальні мережі спрощують складні стани?
Все частіше в соцмережах можна спостерігати, як психічні розлади презентуються у спрощеному або навіть «цікавому» виглядi, наприклад:
- СДУГ – як неуважність, креативність і легкість;
- біполярний розлад – як яскраві емоційні перепади, глибина та талант;
- розлади харчової поведінки – як естетика контролю, стрункості або сили волі.
У такій інтерпретації ці стани можуть сприйматися як частина стилю чи ідентичності, а не як те, що часто супроводжується складними переживаннями, виснаженням і потребою у підтримці. Саме тут прихована основна небезпека.
Чому підлітки схильні до романтизації?
Для розуміння проблеми важливо поглянути на неї з перспективи підлітка. Молоді люди прагнуть, щоб їхній стан був помічений, щоб їхній біль не знецінювали. Вони шукають безпечний спосіб говорити про те, про що страшно говорити прямо, і прагнуть отримати увагу та підтвердження власної значущості, якої часто бракує в реальному житті.
Романтизація може виявлятися наступним чином:
- естетизовані пости про порожнечу, безнадію, втому від життя;
- самодіагностика психічних розладів без звернення по допомогу;
- формування образу сумної, пригніченої, але глибокої особистості;
- знецінення процесу одужання;
- страх втратити власну ідентичність разом із покращенням стану.
Романтизація стирає межу між переживанням та психологічним розладом. Вона перешкоджає своєчасному зверненню за допомогою, створює ілюзію, що страждання – це норма або невід’ємна частина життя, і в певних випадках може спонукати до самопошкодження як способу підтвердити власний стан.
Дослідники також застерігають: навіть серіали, які порушують важливі теми (наприклад, «13 причин чому»), можуть формувати небезпечні сценарії для вразливих підлітків – якщо вони подають самопошкодження як шлях до того, щоб бути почутим, або як форму контролю.
Як вести розмову з дитиною?
Обговорювати питання психічного здоров’я відкрито необхідно не тільки в соціальних мережах. Важливо налагодити довірливий діалог з підлітком – без погроз і заборон, без применшення реальних переживань. Ефективними можуть бути такі фрази:
- Я бачу, що тобі зараз непросто. Бажаєш розповісти, що саме турбує?
- Тобі не потрібно страждати, щоб бути глибокою особистістю.
- Емоції – це досвід, а не вирок.
- Біль – частина історії, але не вся особистість.
Коли слід звертатися до фахівців? Зверніть увагу на такі ознаки: різкі зміни в поведінці, випадки самопошкодження, соціальна ізоляція, відмова від звичного способу життя, висловлювання про безнадію або небажання жити. У таких ситуаціях не варто зволікати – звертайтеся до фахівців.
У Національній соціальній сервісній службі України наголошують, що діти особливо вразливі до контенту в соціальних мережах, який може негативно впливати на їхній емоційний стан та самосприйняття.
«Саме тому надзвичайно важливо, щоб вони відчували підтримку дорослих і мали безпечний простір, де можна відкрито говорити про свої переживання без страху осуду чи знецінення», – зазначив Віктор Зелений, директор Департаменту державного контролю за дотриманням прав дітей Національної соціальної сервісної служби України.
Куди звернутися по допомогу?
Якщо вам або вашій дитині потрібна підтримка:
- гаряча лінія для протидії онлайн-ризикам: 1545 (далі обрати 3);
- безкоштовні психологічні консультації від Dignity Online для дітей, батьків і фахівців через форму на сайті: in.ua (розділ «Консультації»).
Посилання на ресурси Dignity Online:
- Сайт для батьків та педагогів: https://dignityonline.in.ua/adult
- Сайт для дітей: https://dignityonline.in.ua
- Instagram https://www.instagram.com/dignityonline.ua/
- Facebook: https://www.facebook.com/dignityonline.ua/
- YouTube: https://www.youtube.com/@DignityOnline
- TikTok для дітей: https://www.tiktok.com/@dignityonline.ua
- Linkedin: https://www.linkedin.com/company/dignityonlineua
сайті, а також Дитячу раду, яка активно залучена до розробки інформаційних та освітніх проєктів ГО.