Часом досить лише переглянути один-єдиний підручник, аби раптом зрозуміти: корінь проблеми зовсім не в учнях і навіть не в самій навчальній програмі.
На занятті з біології все зазвичай відбувається схожим чином: учні вдивляються у підручник, щось конспектують, щось завчають – і при цьому майже нічого не осягають. Роз’яснюєш тему, спостерігаєш за класом – частина школярів уважно сприймає, частина втрачає нитку вже на третьому уривку тексту. І замість бесіди про навколишній світ доводиться знову і знову «переказувати» зміст підручника власними словами, намагаючись вкластися в 45 хвилин і не порушити послідовність роз’яснення.
Для багатьох учнів біологія постає не як наука про живе, а як збірка незрозумілих термінів, котрі потрібно якимось чином зберегти в пам’яті до контрольної роботи.
І причина криється зовсім не в лінощах і не в тому, що сучасні діти «якісь інші». Проблема полягає в тому, яким саме чином представлено навчальний матеріал.
Сьогодні в 7 класі існують різноманітні навчальні плани та підручники, значна кількість педагогів працює за програмою Балана П. Г. Вона визначає зміст, темп і обсяг навчального матеріалу. Проте реалізується цей план по-різному – залежно від підручника. По суті, маємо ситуацію, коли одна програма існує у двох різних текстових втіленнях, і саме від цього вибору великою мірою залежить, як саме відбуватиметься заняття.
Більшість наявних підручників з біології написані так, ніби їхній основний читач – не 12-річний школяр, а колега-науковець. Текст щільний, лаконічний, перенасичений термінологією. Один абзац – і вже десяток нових понять. Щоб дитина дійсно зрозуміла прочитане, викладачу доводиться зупинятися майже на кожному реченні, тлумачити, спрощувати, доповнювати логіку замість підручника.
І тут неминуче виникає питання: яким чином це пояснити за одне заняття? Коли ще потрібно перевірити домашнє завдання, подати нову тему та хоча б мінімальну практику, при цьому не сповільнюючи темп і не порушуючи логіку роз’яснення.
У підсумку встигають лише деякі. А решта просто залишається із внутрішнім висновком: «Біологія – це щось надзвичайно складне і точно не для мене».
Психологія навчання вже давно стверджує, що дитина 11–13 років може ефективно засвоювати лише обмежену кількість нових понять за одне заняття. Коли ж в одному абзаці з’являється 8–10 термінів, мозок переходить у режим «зазубрити, не заглиблюватися». Це не неробство і не відсутність інтересу – це захисний механізм.
Дослідження також засвідчують: якщо учень не усвідомлює, навіщо йому ця інформація і як вона пов’язана з уже відомим, вона не затримується в пам’яті надовго. Саме тому після контрольної більшість вивчених найменувань зникає безслідно.
До цього додається ще одна характерна риса сучасних підручників, яку часто представляють як перевагу, – тезово-блокове представлення матеріалу. Зовні все виглядає зручно. Проте для дитини це часто означає втрату цілісної картини: знання існують окремо, але не об’єднуються в систему.
Водночас сама програма з біології і так перенасичена. Вона вимагає від викладача чіткого дозування матеріалу, вивіреного темпу і постійного балансу між поясненням і часом. Саме тому підручник мав би не ускладнювати роботу в класі, а полегшувати її: підказувати логіку теми, допомагати розставляти акценти, а не примушувати педагога на кожному уроці «переказувати» текст.
На цьому фоні особливо вирізняються поодинокі винятки.
Нещодавно до мене потрапив підручник з біології авторства Оксани Андерсон та групи співавторів (це той, що із котиком на обкладинці). Я не використовувала його на уроках, проте уважно проаналізувала його саме поглядом викладача – з точки зору реального заняття.
І цей підручник виявився зовсім іншим.
Насамперед – структурою параграфів. Одна тема займає в середньому близько чотирьох сторінок – рівно стільки, скільки дитина здатна зрозуміти за одне заняття без перевантаження. Усередині параграфа чітко дотримується одна основна ідея, без відгалужень і «перескакувань» убік.
Текст побудований так, що від суті нічого не відволікає. Відсутні зайві вставки, декоративні елементи чи інформаційний шум. Нові терміни з’являються не на початку, а після тлумачення – тоді, коли в учня вже є база для розуміння. Це кардинально змінює спосіб роботи з текстом: його не потрібно постійно зупиняти й «розшифровувати».
Матеріал не поділений на механічні блоки, а представлений як цілісна, логічно вибудувана оповідь. Учень рухається від простого до складного, від образу до поняття, розглядаючи зв’язки між явищами. А викладач отримує текст, який працює разом із ним, а не замість нього або проти нього.
Добре відчувається, що автори дбали не лише про відповідність програмі, а й про реальний перебіг заняття – з його обмеженим часом, різним рівнем підготовки учнів і необхідністю зберегти логіку роз’яснення.
Звісно, жоден підручник не замінить живого слова педагога. Проте такі зразки демонструють: за тієї ж самої програми біологію можна викладати по-різному.
А інколи саме вибір підручника визначає, чи стане урок розмовою про життя – чи черговою спробою встигнути прочитати й не потонути в термінах.