Юрій Дідус і Михайло Орленко – розповідають, з яких міркувань інвестувати в професійно-технічну освіту вигідно для підприємництва вже зараз.
Симулятори віртуальної реальності, виїзні практикуми, змагання та модернізовані майстерні – такий нинішній стандарт підготовки майбутніх спеціалістів. Чи відповідає навчальний курс вимогам виробництва та чому фірмам варто співпрацювати з майбутніми кадрами ще з університетської аудиторії, пояснюємо на прикладі ТОВ «БІНЦЕЛЬ УКРАЇНА ГМБХ» (з іноземними інвестиціями) і Об’єднання «Українські виробники прозорих конструкцій».
Юрій Дідус, голова компанії «БІНЦЕЛЬ УКРАЇНА ГМБХ», українського представництва ABICOR GROUP (Німеччина) – виробника устаткування та комплектуючих для зварювання та обробки металів
За 27 років роботи на українському ринку ми чудово усвідомлюємо, як важливо мати навчених і мотивованих робітників, особливо у промисловій сфері.
Наша компанія не є типовою – ми займаємося поставкою обладнання. Наразі у нас немає виробництва, тільки нещодавно ми почали розвивати лінію зі створення зварювальних апаратів, і вона знаходиться на етапі впровадження. Наша участь у навчанні персоналу полягає у співпраці зі споживачами – ми відвідуємо заводи, спостерігаємо за тим, як використовується наше обладнання, надаємо консультації зварювальникам.
Останніми роками ми помітили, що рівень кваліфікації зварювальників змінився. З’являються нові фахівці, а також ті, хто проходить перекваліфікацію. Часто доводиться пояснювати з самого початку: як здійснювати зварювання, як обслуговувати апаратуру тощо. Саме з цієї причини ми вирішили приєднатися до програми EdUP, щоб передавати знання ще до того, як студенти потрапляють у професію.
Як організована взаємодія з установами професійної освіти
Ми проводимо майстер-класи, організовуємо екскурсії на підприємство та проводимо практикуми, зокрема на віртуальному тренажері для зварювання Soldamatic. Кожен студент має можливість попрацювати з обладнанням, яке є в нашому Технологічному центрі.
Ми активно готуємо студентів і наставників до локальних та міжнародних змагань, наприклад: Welding EdUP 2024, PATON WELDING CUP 2025, Gold Cup Linde 2025. У другій половині вересня команда з України, яку ми підтримуємо, брала участь у міжнародному змаганні зварників International Welding Competition 2025, яке проходило в Німеччині.
Про стимули для підтримки професійної освіти
По-перше, підтримка професійної освіти – це адекватна відповідь на поточні потреби ринку. Роботодавці постійно стикаються з браком кваліфікованих молодих спеціалістів, які вміють працювати з передовими технологіями в автоматизації та роботизації процесів зварювання і обробки металів.
По-друге, ми бачимо, як реформа професійної освіти надає шанс зробити навчання більш практичним, наближеним до сучасних потреб підприємств. Адже якщо ми не залучимо молодь до робітничих спеціальностей, то згодом нам просто не буде з ким працювати.
Як відбуваються візити студентів на підприємства
Спочатку у студентів часто не вистачає мотивації. Ми завжди питаємо: чому ви обрали цю професію? Найчастіше чуємо: «батько / мати порадили» або «не було набору на інші спеціальності». А потім ми ставимо те саме питання після 4–5 годин перебування у нас в офісі – після семінарів, у яких ми розповідаємо про майбутні перспективи, роботи з тренажером, знайомства з автоматизацією. Коли вони беруть у руки сучасне обладнання та спілкуються з фахівцями, їхні очі починають сяяти. У таких зустрічах з’являється бажання залишатися в Україні, розвиватися тут і будувати кар’єру.
Зварювальник – це не просто «з’єднати дві металеві деталі». Наприклад, існує багато видів зварювання. ММА – зварювання ручним електродом – це найпростіший рівень, де немає автоматизації. Можна зупинитися на ньому, а можна розвиватися, освоювати роботизовані комплекси, навчитися керувати технікою, що полегшує роботу. І це відразу впливає на рівень заробітної плати – звичайний зварювальник отримує від 30 до 50 тисяч гривень, а оператор автоматичних / роботизованих систем – від 100 тисяч гривень і вище. Це стимулює їх не просто відвідувати заняття, а шукати можливість пройти практику.
Для підприємництва важливо, щоб студент мислив технологічно. Наприклад, на підприємстві ставлять завдання: виконати зварювання балки довжиною 5 м за один прохід. У відповідь хороший студент має відповісти: «Я це зроблю, але це займе більше часу та потребуватиме більше енергії. Для таких обсягів краще використовувати зварювальний трактор – це підвищить продуктивність і забезпечить стабільність». Не всі власники бізнесу добре обізнані в технологіях, для них важливий результат. Тому такий аргумент одразу підвищує авторитет студента в очах директора або головного інженера.
Чого не вистачає системі освіти
Ми бачимо позитивні зміни, але в той самий час бачимо і труднощі. Насамперед – різний рівень технічного забезпечення навчальних закладів. Не всі можуть похвалитися сучасною лабораторією, у деяких місцях досі використовують застаріле обладнання, якого вже давно немає у виробництві. Технічне оснащення часто потребує поліпшення.
Наразі в межах державної програми #100майстерень, метою якої є поліпшення технічного забезпечення та відкриття нових майстерень, у 2025 році було модернізовано 120 майстерень у коледжах.
Не вистачає також викладання автоматизації та роботизації зварювальних процесів, які вже стали пріоритетними не лише в країнах Західної, але й Східної Європи. Автоматизація не замінює людину: робот або колаборативний робот – це помічник. Але щоб перейти на інший рівень, потрібно вміти програмувати зварювальне обладнання та керувати ним.
Звичайно, не всі навчальні заклади можуть дозволити собі обладнання такого рівня або апарати для лазерного зварювання – вони є не на кожному виробництві. Однак у студента повинні бути хоча б теоретичні знання, зокрема завдяки екскурсіям у майстерні та пробній роботі з таким обладнанням. Саме в цьому випадку бізнес повинен брати активнішу участь, щоб студенти мали можливість «випробувати» нові технології ще під час навчання.
Тому я звертаюся до інших компаній із закликом приєднуватися! Ми зацікавлені в тому, щоб на нашому обладнанні або на обладнанні наших партнерів працювали справжні професіонали, які добре розуміються на технологіях.
Конкуренція за таких фахівців сприяє розвитку ринку та підвищенню рівня заробітної плати, а це можливість утримати молодь в Україні. Чим активніше бізнес буде залучатися до освіти, тим швидше з’явиться критична маса фахівців, за яких роботодавці будуть змагатися на ринкових умовах. І саме партнерство між освітою, підприємництвом та державою дає можливість створити сучасну конкурентоспроможну модель, від якої в майбутньому виграють усі.
Михайло Орленко – виконавчий директор Об’єднання «Українські виробники прозорих конструкцій»
Якщо подивитися на історію, то за понад 30 років існування незалежної України бізнес не приділяв особливої уваги професійній освіті. На це були свої причини: насамперед він не відчував нестачі у кадрах і готував фахівців самостійно на підприємствах або будівельних майданчиках. Фактично понад три десятиліття навчальні заклади професійної освіти були залишені наодинці зі своїми проблемами.
Ситуація кардинально змінилася у 2022 році, коли бізнес усвідомив, що брак працівників – це не тимчасова проблема, а виклик, який буде лише посилюватися. Як об’єднання, ми регулярно проводимо опитування серед учасників, щоб дізнатися, які проблеми вони прогнозують на найближчі 2–3 роки. І 99% компаній називають недостатню кількість та якість кадрів.
Одним зі способів розв’язання цієї проблеми є співпраця з навчальними закладами професійної освіти. Тому останні два-три роки ми спостерігаємо активне зростання зацікавленості до цієї сфери з боку бізнесу, різних громадських організацій та урядових структур.
В Україні є кілька сотень професійних коледжів, але виявилося, що ніхто не готує фахівців для нашої галузі. Нас цікавлять передусім монтажники та складальники прозорих конструкцій і фасадних систем. Ще один напрям – ближчий до вищої освіти – інженери-конструктори.
Нові освітні стандарти, що відповідають потребам індустрій
Ми почали вивчати ситуацію та розробили відповідний план дій: від чого відштовхуємося і до чого хочемо прийти. Міністерство освіти і науки України (МОН) запозичило європейську систему, згідно з якою профстандарт ініціює, розробляє та фінансує бізнес. Це правильно, оскільки саме бізнес знає, якого фахівця він хоче отримати «на виході». Раніше після розробки профстандарту МОН України розробляло освітній стандарт, а коледж – навчальну програму. Наразі ланку освітнього стандарту було усунуто, що є правильним рішенням.
У 2022 році об’єднання взяло на себе зобов’язання розробити всі профстандарти для своєї галузі. Перший стандарт призначений для монтажників фасадних систем (за підтримки компанії Barks, яка профінансувала процес). Наразі приблизно 50% вже підготовлено; другий стандарт – для монтажника дверних систем – також наближається до завершення. На найближчі роки планується розробити ще два стандарти – для складальників і для інженерів-конструкторів.
Навчальні майстерні та дуальна освіта
У той же час ми розуміємо, що можна розробити чудову програму та стандарт на її основі, але без належної матеріально-технічної бази в коледжах проблему все одно не вдасться розв’язати.
Тому ми активно звертаємо на це увагу. Ми розробили стратегічну програму відкриття трьох майстерень протягом наступних 2–3 років. Першу майстерню буде відкрито цього року на базі «Київського професійного коледжу цивільного будівництва» в межах державної програми співфінансування 70/30: 7 млн грн – держава, 3 млн грн – бізнес. На наступний рік заплановано відкриття майстерні в Чернівцях («Чернівецький професійний будівельний ліцей»). У планах – створення майстерні в Харкові (залежно від безпекової ситуації). Таким чином ми охопимо захід, схід і центр країни, а також розв’язуємо другу проблему – наявність бази та можливості впроваджувати реальну дуальну освіту, коли студенти професійних коледжів, які мають досвід роботи з сучасним обладнанням у майстернях, продовжують опановувати професію безпосередньо на підприємстві. Але існує ще третя проблема – набір студентів.
Цінність і престиж ручної праці
Слід визнати, що протягом багатьох років система була побудована таким чином, щоб заохочувати молодь вступати до університетів; навіть рейтинг шкіл залежав від кількості випускників, які стали студентами вищих навчальних закладів. Це не сприяло розвитку коледжів. Наш підхід полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для навчання, забезпечити сучасну базу й дати чіткий орієнтир – ви закінчуєте професійний коледж і отримуєте роботу з гідною заробітною платою.
Зараз у Києві монтажник прозорих конструкцій у середньому отримує приблизно 40–45 тисяч гривень на місяць – і це, можна сказати, мінімум.
Коли я розмовляю зі студентами, то пояснюю їм: якщо ви станете юристом або менеджером, ви не отримаєте одразу таку суму грошей – таких ставок «на старті» немає. Так, робота монтажників фізично складніша, але я помічаю, що у нас поступово формуються підходи, як у Європі, де важка ручна праця гідно оплачується. Пріоритети змінюються: раніше ці професії були недооцінені, а зараз рівень заробітної плати зростає.
Соціальна місія чи бізнес-потреба: мотиви для інвестицій у професійно-технічну освіту
Найчастіше з професійно-технічними навчальними закладами співпрацює великий міжнародний бізнес, який допомагає з наданням витратних матеріалів та обладнання. У багатьох коледжах, якщо є сантехнічний напрям, то це часто Geberit; у коледжах, де навчають «гіпсокартонників», – продукція Knauf. Це великі компанії, у яких цю систему було побудовано ще в їхніх материнських компаніях, оскільки така співпраця забезпечує великий кадровий потенціал.
Дещо парадоксально, але основний попит існує не у них, а в українських середніх компаній. Водночас для таких компаній може бути складно інвестувати значну суму грошей для фінансування майстерні в коледжі. Крім того, їм потрібно менше працівників, ніж промисловому гіганту, тому фірма не зможе найняти всіх випускників.
Тут є два шляхи:
- Великі міжнародні компанії задовольняють власні потреби та виконують соціальну місію.
- Бізнес-спільноти / об’єднання акумулюють попит і кошти від 5–10 компаній та спрямовують їх на конкретні проєкти.
Ми працюємо за другим напрямом. На мою думку, розвиток професійної освіти – головне завдання бізнес-спільноти, об’єднань підприємців різних галузей.
Багато позитивних змін вже відбулося. Зокрема, ми підготували, на нашу думку, на 100% потрібний у нинішніх умовах закон «Про професійну освіту». Він спростив багато процедур. Тепер бізнес може розробляти професійні стандарти та визначати, яких навичок потребує фахівець. А колектив коледжу бере професійний стандарт і розробляє на його основі навчальну програму. Також було запроваджено наглядові ради, які формуються переважно з представників бізнесу. Вони навіть можуть впливати на призначення директора коледжу та формування напрямів навчання. Це теж корисно.
На мою думку, усе досить просто: якщо бізнес бачить потребу й нічого не робить, отже, йому так зручніше. До 2022 року компанії справді не звертали особливої уваги на освіту, оскільки ця проблема не була такою гострою. Тепер ігнорувати її вже неможливо.