Дитина навчилася читати вголос та мовчки? Може переказати текст, відповісти на запитання, знайти головну думку та засоби художньої виразності? Здається, читати вона вміє! Та дослідники з Вюрбурзького університету (Німеччина) довели: багатьом таким учням раптом стає важко читати підручники. Чому так стається та як цьому запобігти? Зібрали вправи, що тренують читацький самоконтроль.
Що трапляється з успішними читачами
У початковій школі тексти доволі прості, наближені до дитини, гарно ілюстровані (за кордоном — з елементами доданої реальності). Стиль наближений до художнього, навіть коли йдеться про точні науки. У цей час дитина отримує компетенції читача. Проте навіть якщо вони сформувалися і школяр уміє усвідомлено читати, перехід до науково-навчальних текстів у базовій і старшій школі — серйозний виклик для нього. Чимало термінів, великі обсяги матеріалу без ілюстрацій… Підліток може стикнутися ось із чим: хоча очі сканують слова на сторінці, рухаються рядочками, але він нічого не розуміє і навіть пропустив момент, коли для нього зникла осмисленість тексту. У класі діти, як правило, відчувають цю втрату уваги під час читання текстів, які є складними або суто технічними, з якими учні середньої та старшої школи можуть стикатися в природничих науках, математиці чи історії.
Багато в чому відволікання неминучі: не все, що шкільна програма пропонує учням, захопить їх. Навіть якщо підручники для базової та старшої школи зробити більш адаптованими, діти в цьому віці вже мають працювати із першоджерелами, додатковими матеріалами, шукати інформацію для доповідей та презентацій у наукових текстах. Тож учителям варто продовжувати навчати підлітків усвідомленого читання, зокрема як залишатися зосередженим, коли читаєш складний науковий матеріал.
Чи варто ковтати книжки?
У дослідженні «бездумного читання» 2024 року відстежували швидкість читання та концентрацію уваги учнів, які вивчали науковий текст. Періодично під час виконання вправи за планшетами діти отримували питання «Чи щойно увага губилася? Чи ви зрозуміли попереднє речення?» Учні підтвердили неодноразові випадки втрати уваги. Також спостерігачі фіксували зміни у швидкості читання, тривале затримування над одним і тим самим уривком та пропуски слів — тобто учням було важко залишатися зосередженими.
Коли читання стає поверхневим, підліткам значно складніше зрозуміти текст. Вони можуть навіть формально знаходити в тексті відповіді на потрібні питання, але втрачають значно більше інформації, ніж зазвичай. Ці труднощі, які учні часом навіть не помічають (вони впевнені, що виконали роботу), як довели вчені, обертаються нижчою академічною успішністю на наступних тестах.
В інших дослідженнях, де використовувалося програмне забезпечення для відстеження руху очей, що реєструє відволікання під час читання, результати були такими самими. Це вже висновки американських вчених з Університету Нотр-Дам.
Чому ці навички не для кабінетів, а на щодень
Але ці перешкоди не є непереборними. Якщо учнів навчають чітко розпізнавати, коли вони втрачають інформацію, вони успішно перенаправляють свою увагу. Для цього їм потрібні навички контролю та регулювання свого читання. Вчителі також повинні пояснити, навіщо це робити, наскільки це полегшує життя учня та мотивувати. Звісно, легше бігати очима по рядках підручника, ніж брати на себе відповідальність за якість читання.
Старшокласникам варто усвідомити, що навички читання наукових текстів і технічних інструкцій допоможуть їм у повсякденному дорослому житті, навіть якщо вони не захочуть здобувати вищу освіту та будуть дуже далекими від науки. Наприклад, якщо буде потреба зрозуміти вплив призначених ліків, розібратися із системою опалення або вентиляції вдома, заповнити складні податкові чи іпотечні документи (і не потрапити в пастку шахраїв), не з чужих слів усвідомити нюанси законодавства тощо.
П’ять вправ, які розвивають читацький самоконтроль
1.
Перефразувати. Конспектування — це популярна стратегія, до якої заохочують лектори, але вона не діє, як свідчить дослідження Кафедри психології та нейронаук Вашингтонського університету в Сент-Луїзі (США). Учні бездумно записують почуті слова, і це не додає глибини. Значно ефективніше навчати перефразовувати важливі ідеї та моменти, які вони зустрічають під час читання.
2.
Читати незрозуміле місце вголос. Такий спосіб залучає очі та вуха, що створює два чіткі сліди пам’яті: один пов’язаний із візуальною обробкою, а другий — зі слуховою. Це покращить розуміння та посилить увагу.
3.
Шукати контекстні підказки. Ефективний спосіб знайти опору під ногами, коли важко розібратися в тексті, — це зупинитися і перечитати попередні розділи або навіть прочитати наперед трохи, щоб краще зрозуміти, до чого веде текст. Це корисно і для сприйняття художнього тексту. Скажімо, якщо школяр читає про полковника, бліндаж, кінець осені, це створює в нього певну картинку, навіяну нашими реаліями. Коли ж далі додаються такі нюанси, як гамак, спека, антимоскітна сітка, яскрава зелень, картинка руйнується, а розуміння не виникає. Так починається твір «Полковнику ніхто не пише» Маркеса. Якщо учень навчений шукати контекст, він не втратить концентрацію уваги, а уважно читатиме далі й усвідомить, що йдеться про Південну Америку.
4.
Робити позначки на полях. Це може допомогти відстежувати інформацію та ключові запитання. Нумерація абзаців для відстеження аргументів для обговорення, обведення ключових слів, фраз або дат і підкреслення авторських ідей, думок, що сподобалися, занотовування на полях вражень, питань, власних ідей — усе це не лише додає глибини роботі над текстом, а й дозволяє утримувати на ньому увагу.
5.
Візуалізувати терміни. Якщо учні не знайомі зі значеннями понад 59% слів, вони майже втрачають здатність зрозуміти текст, як показало дослідження Принстонського університету. Тож чимало нових термінів у тексті гальмують його розуміння. Більшість педагогів радять для профілактики цього вести словник. Дійсно, варто привчити тримати під рукою зошит чи блокнот, куди виписувати незрозумілі слова та знаходити потім їх значення. Якщо термінів та нових понять забагато, вчителю варто попросити дітей продивитися текст та скласти словничок напередодні.
Але це не все! Сучасні підлітки не дуже гарно сприймають інформацію лише через один канал. Тож аби прискорити запам’ятовування, варто додатково обговорити в парах з однокласниками, як можна вживати нові слова. Також краще різнобічно підійти до створення словника й зробити його візуальним. Для цього додати фотографії чи ілюстрації до термінів, посилання на зображення чи відео. Учень починає легко користуватися терміном, доводять вчені, коли бачить його, тобто має зоровий аналог.
Інструмент для вчителя, щоби підготувати клас до наукового тексту
Покращуйте базові знання учнів: перед тим як перейти до складного тексту, надайте відповідні матеріали, попросіть зробити мінідослідження або перевірте знання в ігровій формі.
Наприклад, перед тим як вивчати наукові матеріали стосовно Другої світової війни, учитель відводить 10–15 хвилин на «симуляцію музею». Він попередньо розміщує в класі на кількох ділянках комікси, колекції фотографій, поезію, QR-коди на подкасти, інтерв’ю, відео про головних політичних діячів, ключові битви тощо. Учні мають пройти всі «станції», зробити нотатки та відповісти в анкеті на запитання для роздумів, наприклад: «Про які три питання ви хочете дізнатися більше?» Усе це значно підвищує концентрацію уваги під час подальшої роботи з текстом.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media