Коли на початку 2010-х смартфони та соціальні медіа увірвалися в життя підлітків, школи пережили власну цифрову революцію: ноутбуки та планшети з’явилися в кожного учня у класі. Десять років потому революційний оптимізм згасає. Одне з досліджень ОЕСР показало, що більшість освітніх технологій не принесли тих академічних переваг, які колись обіцяли нам. Як працює увага учнів за комп’ютерами? Чому онлайн-тести показують гірші результати, ніж виконані на папері? Коли навчання за гаджетами має користь? Переклали для вас дослідження нейробіолога і педагога Джареда Горвата.
За комп’ютерами учні навчаються гірше
92% учнів у всьому світі повідомили, що мають доступ до комп’ютера в школі. В Австралії у школах більше комп’ютерів, ніж учнів, а в США державні витрати на продукти EdTech для державних шкіл перевищують 30 мільярдів доларів щорічно. Зважаючи на ці цифри, здається, що новітні технології показали сильний позитивний вплив на навчання учнів. Проте це не так.
Дослідження ОЕСР говорить, що учні, які дуже часто використовують комп’ютери в школі, демонструють набагато гірші результати в більшості навчальних дисциплін. І, мабуть, найбільш невтішний висновок звіту полягає в тому, що технології мало допомагають у подоланні розриву в навичках між успішними та неблагополучними школярами.
Аналогічного висновку дійшов і дослідницький центр J-PAL. Там зазначають, що ініціативи, які розширюють доступ до комп’ютерів, не покращують успішність і результати тестів у класах. А ще онлайн-курси знижують академічну успішність учнів порівняно з очними.
Нещодавно також у США досліджували ефективність читання серед учнів і зрозуміли, що навіть невелика щоденна тривалість (30 хвилин) використання гаджетів у класі негативно впливає на результати тесту на розуміння прочитаного.
Звісно, не можна сказати, що навчання з гаджетами дає нульовий ефект. Адже коли дитина виконує завдання навіть мінімальну кількість часу, це краще, ніж коли вона не вчиться взагалі.
У 2023 році освітній статистик Джон Хатті випустив книгу «Наочне навчання: Продовження». У цій праці він дійшов висновку, що 91% всього, що робить учитель, покращує навчання. Тобто майже все має позитивний вплив на навчання учнів. Але як виміряти значуще покращення? Чи не є ажіотаж навколо гаджетів видаванням бажаного за дійсне?
До чого тут увага
Щоб зрозуміти основну причину, чому цифрові пристрої так ускладнюють навчання, потрібно зробити невеликий екскурс.
Дослідники у галузі освіти часто кажуть: «Увага — це ворота до навчання». Можливо, найкращий спосіб уявити людську «увагу» як фільтр. Подібно до 3D-окулярів, які пропускають лише певні довжини хвиль світла до сітківки ока, увага дозволяє лише необхідній інформації потрапляти до свідомості, несуттєва інформація блокується. Що ж тоді визначає, чи є певний шматок інформації важливим?
Як у настільних іграх, кожне завдання, за яке ми беремося, має свій власний унікальний набір правил, які диктують дії, необхідні для успіху. Наприклад, щоб успішно прочитати ці слова, ваші «правила читання» вимагають, щоб ви рухали очима зліва направо, утримували кожне слово в пам’яті до кінця кожного речення, використовували пальці для стеження тощо.
Щоразу, коли ми виконуємо завдання, відповідний набір правил повинен бути завантажений у префронтальну кору мозку. Який би набір правил не зберігався в цій частині, він у кінцевому підсумку визначатиме, що фільтр уваги вважає важливим, а що — ні. Та проблема у тому, що префронтальна кора може утримувати лише один набір правил одночасно.
Це означає, що кожного разу, коли ми намагаємося свідомо виконувати два завдання одночасно, мозок просто не може із цим впоратися. Найкраще, що він може зробити, це швидко перестрибувати між завданнями, щоразу змінюючи набір правил у префронтальній корі.
Таке перемикання між завданнями призводить до трьох значних витрат.
⏳ Час. Мозок витрачає близько 0,15 секунди на зміну набору правил, протягом цього часу вся зовнішня інформація перестає свідомо оброблятися і навчання значно сповільнюється. Цей процес називається витратами на перемикання між завданнями.
🎯 Точність. Щоразу, коли ми перемикаємося між завданнями, є короткий проміжок часу, коли два набори правил конфліктують, і загальна продуктивність страждає. Цей процес називається перехресною двозадачною перешкодою.
🧠 Пам’ять. Спогади зазвичай обробляються частиною мозку, яка називається гіпокамп. Однак під час перемикання між завданнями спогади частіше обробляються стриатумом (ділянкою мозку, пов’язаною з рефлекторними процесами). Що в кінцевому підсумку призводить до формування підсвідомих спогадів, до яких важко отримати доступ і використовувати в майбутньому.
Отже, багатозадачність — одна з найгірших речей, які учні можуть зробити для навчання та пам’яті. Коли ми працюємо в режимі багатозадачності, ми працюємо повільніше, наша точність падає і наше навчання значно погіршується.
Чому все це має значення?
У кожного пристрою є його основна функція. Наприклад, молоток можна використати, щоб відкрити пляшку, але взагалі він потрібен для того, щоб по чомусь бити. Так само і з комп’ютерами.
Яка основна функція комп’ютера? Коли учні сідають перед екраном, яка основна поведінка одразу ж впадає в око?
Проведене до COVID-19 опитування, що досліджувало, як американські школярі 8–18 років використовують цифрові технології в школі та поза нею, дає відповідь на це запитання. Ось показники за тиждень:
Якщо підсумувати за рік, то виходить, що учні витрачають 198 годин на використання гаджетів у навчальних цілях. І 2028 годин на рік — щоб перемикатися між медіаконтентом, використовуючи ті самі інструменти.
80% учнів використовують свої гаджети для багатозадачності. Отже, їхньою автоматичною реакцією на них і стала ця багатозадачність. На жаль, коли ми намагаємося використовувати цифрові пристрої в навчальних цілях, ця основна функція швидко просочується в поведінку учнів.
Ось чому, використовуючи комп’ютер для виконання домашнього завдання, учні зазвичай не витримують і 6 хвилин, перш ніж зайти в соціальні мережі, написати повідомлення друзям чи відволіктися на інші речі в інтернеті.
Використовуючи ноутбук під час уроків, учні зазвичай витрачають 38 хвилин з кожної години на те, щоб не виконувати завдання. І коли в межах дослідження їм заплатили за те, щоб вони зосередилися на 20-хвилинному уроці за комп’ютером, майже 40% учнів не змогли зупинити себе від багатозадачності.
Річ не в тому, що сучасні школярі мають аномально слабкий організм, а в тому, що вони витратили тисячі годин на те, щоб навчитися користуватися гаджетами у спосіб, який гарантовано погіршує навчання та продуктивність. Крім того, багато застосунків, які працюють на цих пристроях, були ретельно розроблені, щоб відволікти молодих людей від того, чим вони займаються.
Ідеться про те, що цифрові технології не можна використовувати для навчання. Насправді, якби ці інструменти використовувалися тільки для навчальних цілей, то вони могли б стати одними з найважливіших академічних винаходів в історії. Аргумент полягає в тому, що цифрові технології так часто використовуються не для навчання, що надання учням ноутбука, планшета чи іншого пристрою створює велику (і непотрібну) перешкоду між учнем і бажаним результатом.
Щоб ефективно навчатися за допомогою гаджета з інтернетом, учні повинні витрачати багато когнітивних зусиль на боротьбу з імпульсами, які вони відточували роками. І цю битву вони частіше за все програють.
Задля справедливості варто зазначити, що навіть до того, як цифрові пристрої захопили клас, учні вже боролися з нестачею уваги, неглибоким мисленням, надмірною самовпевненістю та іншими проблемами в навчанні. Однак з появою цифрових пристроїв частота цих проблем зростає. Багато шкіл вже боролися з проблемами мотивації учнів, тому ми повинні розглянути, яка додаткова шкода могла статися на початку 2010-х років, коли так багато шкіл взяли на озброєння інструменти, які можна описати як машини для відвертання уваги.
Коли гаджети можуть бути корисними
Є два способи, як цифрові технології можуть бути корисними для вчителів та учнів.
Викладання
Коли цифрові інструменти використовуються і контролюються добре підготовленим вчителем. Якщо він керує педагогічним процесом, то можна уникнути проблем багатозадачності і відволікання, які виникають через цифрові технології, спрямовані на учня, а не на вчителя.
Однак просте прохання до вчителів використовувати комп’ютери в навчанні саме по собі не сприятиме підвищенню якості навчання. Важливо, щоб вчителі продовжували вибирати найефективніші педагогічні методи, незалежно від того, який інструмент вони використовують. Наприклад, слайди під час уроку іноді призводять до зменшення обсягу вербальної інформації, яку запам’ятовують учні.
Знову ж таки, це не пов’язано із самим інструментом, а скоріше з тим, як учителі вирішили використовувати його. Цифрові інструменти не скасовують потреби в якісній педагогіці, а якісна педагогіка рідко залежить від цифрових інструментів.
Дистанційне навчання
Цифрові технології можуть бути корисними, якщо навчання припиняється через закриття шкіл (пандемія, війна тощо). При цьому відволікання залишається таким самим або навіть збільшується під час дистанційного навчання.
Згідно з нещодавнім опитуванням, 95% студентів визнали, що під час дистанційного навчання вони працюють у багатозадачному режимі, а 15% зізналися, що відриваються від виконання завдань понад 30 разів за заняття.
Також якщо діти з особливими освітніми потребами не можуть працювати з іншим інструментом, крім гаджета, то варто його використовувати.
Зрештою, якщо немає іншого способу або варіанту взаємодії з навчальним матеріалом, окрім цифрових технологій, то ми маємо повне право використовувати їх. Однак якщо є два або більше варіантів взаємодії з навчальним матеріалом, варто вибрати той інструмент, який дасть найкращі результати.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media