- Недоліки у знаннях зі шкільних дисциплін та брак повноцінного спілкування з однолітками трансформуються в академічні прогалини.
- У статті для 24 каналу психологиня Катерина Меширефова пропонує батькам поради щодо підтримки дитини в навчальному процесі.
Як подолати освітні втрати / Freepik
Війна, карантинні обмеження, зміна форм отримання освіти та занепокоєння – все це поступово впливає не тільки на метод навчання, але й на внутрішній стан дитини. А прогалини в знаннях зі шкільних предметів та дефіцит насиченого спілкування з ровесниками стають причиною академічних втрат.
У таких обставинах діти потребують присутності надійного дорослого – того, хто надасть підтримку та порадить, хто забезпечить турботу та безумовну підтримку, культивуючи в дитині впевненість у тому, що її приймають такою, якою вона є, з усіма її недоліками. Таким дорослим можете бути ви, члени родини, товариші або вчитель, впевнені у громадській організації “Навчай для України”.
У публікації для 24 каналу психологиня Катерина Меширефова ділиться з батьками рекомендаціями, як підтримати дитину в учбовому процесі.
Що являють собою освітні втрати та чому вони становлять загрозу?
Освітні втрати – це не тільки пропущені розділи з математики чи складнощі з читанням. Згідно з визначенням міжнародних досліджень, це різниця між потенціалом дитини та тим, що вона фактично може продемонструвати в навчанні. Експерти Світового банку стверджують, що через тривалі перерви в навчанні та кризові ситуації учень у середньому може втрачати до 1 – 2 років навчального поступу, а ризик так званої “learning poverty” – обставини, коли дитина у віці 10 років не розуміє прочитаного тексту, – значно зростає.
В Україні ситуація ще більш проблематична. Повітряні тривоги, нестабільний зв’язок – все це розриває навчальний процес на частини. Уроки перериваються, увага розсіюється, знання не встигають “засвоїтися”. Але ще сильніше впливає безперервний стрес. Дитина може бути присутньою фізично на уроці, але емоційно – в напрузі. А в такому стані мозку важко запам’ятовувати та обробляти інформацію. Саме тому освітні втрати сьогодні тісно пов’язані з психічним здоров’ям.
Для дитини це означає більше, ніж низькі оцінки. Освітні втрати впливають на самоповагу, заохочення та майбутні перспективи: діти з низьким рівнем базових навичок мають на 7 – 10% вищий ризик безробіття в молодому віці; вони частіше працюють у сферах з нижчою оплатою та меншою стабільністю та набагато рідше переходять у професії з високою зарплатнею,
– повідомляє Діана Назаренко, проєктна менеджерка ГО “Навчай для України”.
В масштабах країни освітні втрати – це скорочення людського капіталу, менше нових робочих місць і слабка динаміка збільшення зарплат, а отже – нижчий загальний рівень добробуту та стабільності. Але для батьків це насамперед – про конкретну дитину, якій зараз складно сконцентруватися, повірити в себе і не опускати руки.
Як батьки можуть надати дитині підтримку?
Боротися з освітніми втратами – не означає чинити тиск або “наздоганяти програму за будь-яку ціну”. Найкраще, що можуть зробити батьки, – створити для дитини відчуття надійності.
1. Допоможіть дитині з організацією часу
Люди будь-якого віку почувають себе краще, коли знають, що відбудеться далі, а діти – особливо. Тому обговорюйте з дітьми плани – як довготривалі, так і короткотривалі, питайте про їхні прагнення, щоб вони відчували, що беруть участь у прийнятті рішень, а не опинялися перед доконаним фактом. Зменште безладність і дайте дитині відчуття, що її думка має вагу.
2. Щоденні звичаї – суттєві
Створіть простий ранковий ритуал – і ранок стане спокійнішим. Це може бути, наприклад, “п’ять хвилин на спілкування” або спільний вибір одягу до школи. Звичайно, хочеться довше поспати, але дайте нервовій системі час прокинутися та підготуватися до дня.
3. Формування зацікавленості
Говоріть про “цікаво”, а не про “треба”. Зацікавленість формується через емоції. Замість “Ти повинен вчитися”, скажіть: “О, цікаво, це захоплива інформація”. Згадайте й про себе: як змінюється настрій, коли вам кажуть “Ти повинен”, і що відчуваєте, коли чуєте “Вау, у тебе класно виходить!”.
4. Допоможіть дитині повірити в свої сили
Якщо ви не вірите у свою дитину, то й вона не повірить у себе. За законами впливу, очікування дорослого стають дійсністю (ефект Пігмаліона). Частіше підкреслюйте: “Я бачу, що ти впораєшся” – і впевненість дитини буде зростати. Порівнюйте дитину лише з нею самою. Вікова психологія показує: порівняння з іншими руйнує самооцінку.
5. Спільний аналіз = спільний розвиток
У кінці дня питайте не тільки “Що ти сьогодні вивчив?”, а й “Як пройшов твій день? Що було цікавим, що складним, що приємним?”. Це вчить дитину аналізувати досвід і знижує напругу.
6. Підтримка
Говоріть дітям приємні речі, підтримуйте їх. Навіть якщо вони “закочують очі”, слова залишаються важливими. Налаштуйте й себе: оцінка – це лише про знання “в даний момент”. Вчіться питати не “Що це за оцінка?”, а “Коли плануєш виправити?” або “Що допоможе отримати кращий результат?”.
Що дійсно дієве?
В Україні вже є підтверджені ефективні рішення. ГО “Навчай для України” спільно зі Світовим банком провели перше в країні контрольовано-рандомізоване дослідження, яке засвідчило: додаткові безкоштовні заняття у невеликих групах або ж індивідуально суттєво покращують навчальні результати дітей, особливо тих, хто вже має освітні втрати. Важливу роль відіграє тьюторинговий та менторинговий підходи – коли з дитиною працюють не “над помилками”, а поруч із нею, підтримують та пояснюють матеріал у її індивідуальному темпі.
Отже, освітні втрати – не вирок і не причина для тривоги. Це сигнал: дитині зараз потрібні час, увага та підтримка. І коли поруч є дорослі, які готові бути союзниками, навіть найбільш складні прогалини можна поступово заповнити. Тому що діти вміють відновлюватися – особливо тоді, коли в них вірять.