Українські студії це засвідчують: згідно з результатами дослідження “Педагоги України: кадровий потенціал” вихованці закладів освіти мають намір вибирати фах освітянина через прихильність до дітей та прагнення трансформувати освіту. У наш час, коли педагоги продовжують працювати в надзвичайно складних обставинах, вкрай важливо надавати підтримку тим, хто робить такий вибір. Читайте далі в унікальній колонці для 24 Каналу.
Що необхідно сучасним педагогам?
Задоволення професією складається з ряду чинників: престижу діяльності та уявлення про неї, оточення, що заохочує, належного рівня заробітної плати та кар’єрних перспектив. Не менш значущими є довіра до педагога як до фахівця, визнання його компетентності, справжня автономія та можливість формувати індивідуальну траєкторію професійного зростання.
Для забезпечення цього важливо переглянути підходи до навчання та збудувати систему професійного розвитку, яка відповідає фактичним потребам вчителя.
Такі потреби умовно можливо поділити на дві основні категорії. Перша – це освоєння новітніх засобів, які можливо безпосередньо застосувати у діяльності.
Відомості міжнародного дослідження TALIS-2024 демонструють досить стриману картину: тільки трохи більше половини педагогів вважає, що навчання протягом останнього року значною мірою вплинуло на їхню роботу. Разом з тим є безпосередній взаємозв’язок: ті, хто розцінюють навчання як корисне, значно частіше досягають поставлених завдань на уроках. Отже, річ не у самому факті навчання, а в його якості та актуальності.
Це доповнюють також відомості опитування МОН: 72% педагогів називають практичну спрямованість навчальних курсів основним фактором їх вибору. Педагог сьогодні розшукує не “години”, а інструменти, які працюють в класі та які реально можна використати відразу.
Разом з тим, фаховий розвиток має ще один глибший аспект – це переосмислення себе у професії. Кар’єра педагога не є незмінною. Після етапу професійного становлення багато хто опиняється в точці вибору: або поглиблювати свою кваліфікацію, або шукати нові ролі, або ризикувати втратити інтерес до професії. У цей час навчання може відігравати зовсім іншу роль – не тільки як розшук нових інструментів у класі, а як спосіб побачити нову траєкторію та “заново відкрити” професію для себе. Одночасно з цим, отримати додаткові функції та надбавки, або перейти на нову посаду.
У кожному разі – це все про здатність здійснити осмислений вибір і нести за нього відповідальність. В основі такого вибору завжди постають питання про те, для чого мені це і що саме зміниться після навчання. Коли педагог бачить зв’язок між навчанням та власним розвитком, він готовий вкладати в нього час і зусилля. Коли цього зв’язку немає – увесь процес фахового розвитку перетворюється на формальність.
Нова модель підвищення кваліфікації педагогів
Українське законодавство не тільки визначає обов’язком педагога підвищувати кваліфікацію, але й надає свободу у виборі програм. Однак без відповідного ресурсу право вибору не завжди означає реальну можливість ним скористатися. До 2026 року держава використовувала модель фінансування підвищення кваліфікації, за якою кошти направлялися безпосередньо до визначених установ.
Водночас ця модель виявила ряд обмежень: щонайменше 40% виділених коштів залишилися невикористаними та поверталися до бюджету. Крім того, за результатами опитування МОН, більше половини педагогів зазначали, що не повністю задоволені таким підходом до фінансування, оскільки він не враховував їхні особисті потреби у професійному розвитку. Саме тому держава реагує на запит освітян і змінює підхід до фінансування підвищення кваліфікації, впроваджуючи політику “Кошти йдуть за вчителем”.
Ключовим інструментом цієї політики стала платформа “Вектор”. Цей інструмент був створений ГО “ЕдКемп Україна” як платформа Edway і переданий як благодійна допомога Українському інституту розвитку освіти. Платформа вже користувалася попитом серед педагогів, значна частина яких виявила бажання продовжувати використовувати її для фахового розвитку.
“Вектор” – це приклад того, як громадський сектор створює продукт у відповідь на реальний запит педагогів, а його передача державі дає змогу забезпечити масштабування політики, сформованої для реалізації інтересів педагогів.
Масштабування платформи та її застосування для реалізації політики “Кошти йдуть за вчителем” потребують адаптації та розширення функціоналу. Партнером цього процесу стало представництво ЮНЕСКО, яке, за фінансування Глобального партнерства заради освіти (GPE), підтримує подальший розвиток платформи.
Перш за все, “Вектор” забезпечує технічну реалізацію пілотування політики “Кошти йдуть за вчителем”. Для педагога це можливість зареєструватися, отримати власний віртуальний гаманець і обрати навчання. Для суб’єкта підвищення кваліфікації – створити кабінет, розмістити програму, зарахувати педагогів і видати документи про підвищення кваліфікації.
Як змінюється культура професійного розвитку
Втім, “Вектор” – це значно більше, ніж просто чергова цифрова платформа. Його впровадження – це крок до одночасної зміни й інфраструктури, й культури фахового розвитку. Проте жоден інструмент не працює сам по собі. Без відповідних цінностей і практик у колективах його потенціал залишається обмеженим.
Саме тому йдеться про синергію – гармонійне поєднання культури та конкретних інструментів, які підсилюють один одного. Важливо, що платформа вже пропонує рішення, які можуть підтримати як окремих педагогів, так і шкільні колективи, які рухаються до формування культури відповідальності та розвитку.
Одним з таких рішень є “Оцінювання 360”, яке дає можливість педагогу подивитися на власну практику з різних точок зору. Для цього педагог може пройти самооцінювання та зібрати відгуки від адміністрації, колег, учнів або батьків. Важливо, що результати такого оцінювання доступні тільки самому педагогу.
Це створює безпечний простір для рефлексії, у якому педагог може не тільки отримати рекомендації щодо подальшого професійного розвитку, а й краще зрозуміти власні сильні сторони, зони для зростання та більш усвідомлено обирати можливості підвищення кваліфікації.
Платформа забезпечує і відкритість для суб’єктів та програм підвищення кваліфікації. Перед отриманням документа учасники також надають зворотний зв’язок щодо програми, який в подальшому можуть побачити інші користувачі. Таким чином формується середовище довіри та відповідальності, де сама професійна спільнота відіграє важливу роль у визначенні якості освітніх послуг.
Також важливим є зв’язок педагога і закладу освіти. За відомостями опитування МОН, близько половини українських педагогів спираються на підтримку школи під час визначення потреби у навчанні. Адже все, що педагог отримує під час навчання, він впроваджує саме в тому закладі, де працює.
Запропонований підхід до фінансування навчання не заперечує ролі закладу освіти, а змінює фокус. Завдання адміністрації – не вибирати за педагога, а допомогти зробити цей вибір усвідомленим і підтримати застосування результатів навчання на практиці, зокрема через надання якісного зворотного зв’язку. Це принципово інший підхід на рівні школи. І для цього платформа також пропонує ряд інструментів, які допоможуть сформувати цілісне бачення розвитку команди.
Тому важливо, що ця політика відповідає не тільки на технічні виклики, а й підтримує розвиток відповідальної професійної спільноти. Я вірю, що людина відтворює цінності тієї спільноти, в якій перебуває, зокрема на рівні повсякденних практик.
Реформа НУШ дала педагогу більше свободи – можливість вибирати програми, форми та методи діяльності. Сьогодні ми часто говоримо про важливість соціально-емоційного навчання, ефективного зворотного зв’язку та формувального оцінювання. Але ці практики не можуть існувати тільки на рівні взаємодії з учнями – вони мають бути притаманні як команді школи, так і професійній спільноті загалом.
Тут хочу перефразувати канадського дослідника Майкла Фуллана, який справедливо зазначає, що культури не змінюються наказом – вони змінюються тоді, коли нові цінності та практики поступово витісняють старі. Політика “Кошти йдуть за вчителем” – це більше ніж технічне рішення, це про ті зміни, які трансформують систему зсередини.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.