Працюєте з дітьми молодшого віку? Використайте цю підбірку ненудних фраз-мотиваторів протягом першого тижня навчання. Чітко сформульовані фрази допоможуть дітям засвоїти головні правила, яких слід дотримуватись на уроці та під час перерви.
Перший тиждень осені — мов чистий аркуш для вчителя. А ще — можливість створити фундамент, на який опиратимемось усі наступні дні й місяці, і від якого будемо відштовхуватися. Чим раніше ми сформулюємо і втілимо в життя наші очікування, тим швидше почнеться якісне занурення у навчання. Кожне наше очікування варто не просто озвучити дітям, а попередньо змоделювати і подати малечі у вигляді гри. Якщо ви й самі отримаєте від цього задоволення — можете бути певні: нововведення міцно й надовго закріпляться в учнівській пам’яті.
Ігрова педагогиня Edutopia Алісія Мейерз пропонує п’ять улюблених фраз для першого тижня навчання, які допоможуть сформувати чіткі очікування. Авторка називає їх «основами першого тижня» та дає конкретні стислі поради, як їх пропонувати учням, за яких обставин, і підказує вчителям, що полегшить виконання цих завдань.
Перший тиждень навчання:
формуємо очікування і пропонуємо правила 1
«Якщо ми ламаємо щось — ми це і лагодимо»
Згадайте лишень, скільки разів на день щось рветься, куйовдиться, летить, падає чи просто ламається в класі, якщо там «хазяйнують« учні молодшої школи. Ваше завдання — змалечку прищепити дітям розуміння, що саме вони разом зі вчителем несуть спільну відповідальність за навчальний простір. І коли щось ламається, ми можемо спробувати це полагодити разом. Наприклад, якщо сторінка в книжці порвалася, її можна акуратно заклеїти спеціальним скотчем. Це дуже просто, але розвиває відповідальність володіння річчю та підвищує рівень відповідальності в класі. Бо наступного разу інші учні вже знатимуть, що робити у такій ситуації, і про це не потрібно буде запитувати вчителя.
Практикуючи принцип «Якщо зламаємо, то полагодимо», не очікуйте, що учні одразу та залюбки долучатимуться до роботи над помилками. Можливо, вони спочатку засмутяться або спробують сховатися, вчинивши маленьку шкоду. Дайте їм трохи часу, щоб відчути себе в безпеці та зрозуміти, що саме було зроблено неправильно.
Задля безпеки обговоріть, що саме ремонтують учителі, а що учні. Наприклад, дорослі займаються технікою і ріжуть будь-які речі, окрім паперу.
Гарна ідея — створити у вашому класі набір для ремонту: це може бути пластмасовий контейнер із різними матеріалами та інструментами для учнів. Використовуючи його вміст, малеча може лагодити дрібниці в класі. Нехай у цьому боксі буде скотч, клей, серветки, лейкопластир, а ще — папірці-самоклейки, на яких можна написати вибачення (адже дорослі і маленькі серденька теж бувають розбиті, коли щось іде не за планом).
2
«Якщо ми не зробимо це зараз — все одно доробимо це пізніше»
Іноді дітям хочеться довше погратися, посидіти довгенько з бутербродом на лавчині чи поспілкуватися з друзями замість того, щоб взятися за вельми складну, на їхню думку, роботу. Або навіть ухилитися від такої роботи! Або ж вважатимуть ту чи іншу роботу «занадто простою« чи «нудною«.
Ваша місія — пояснити, що в цьому класі і в цій школі кожен виконує завдання, маючи підтримку. Якщо завдання не зроблене тут і зараз, його необхідно виконати пізніше, — у час розваг або в якості домашнього завдання. Розуміння «обов’язкового завершення справи« приносить учням відчуття успіху, прокачує наполегливість і навчає тайм-менеджменту. Меседж простий і потужний: «Коли ми наполегливо працюємо над чимось — стаємо сильнішими«.
Під час впровадження принципу «Якщо ми не зробимо це зараз, то все одно зробимо пізніше» ви можете очікувати хитрування від учнів: «Я не знаю, як це зробити», «Я не дуже добре почуваюсь — можна сходити до медсестри?«, «Вдома мене ніколи не змушують таке робити«. Важливо нагадувати учням, що виконання справи і «примушування« це різні речі. І що ви готові допомогти на кожному кроці цієї маленької місії, бо дуже хочете, щоб учень чи учениця досягли успіху. А особисто для вас стане корисною рефлексія, щоб зрозуміти, чому учні уникають навчання чи виконання завдань. Можливо, матеріал занадто складний, занадто простий чи його забагато?
Ще одна важлива підказка: спробуйте повісити в класі невелику дошку для оголошень, на якій учні зможуть прикріпити листок зі списком справ, які потрібно виконати в класі чи в якості «домашки«. Хваліть їх, коли навпроти справи стоятиме позначка «Зроблено«.
3
«Ми використовуємо слова, а не руки»
Конфлікт — це завжди складно. Навіть у дорослому віці не завжди легко контролювати почуття. Важливо поступово навчати наших наймолодших учнів, що найкращий спосіб вирішити проблему це спілкуватись і говорити потрібні слова. Ваш меседж до дітей: «Слова мають силу, встановлюють межі і допомагають висловити наші почуття«.
Змоделюйте та розіграйте в рольовій грі способи висловити навіть найскладніші почуття. До прикладу: «Мені не подобається, коли ти ___». Це допомагає нам продуктивно вирішувати проблеми, зберігаючи при цьому відчуття безпеки в колективі.
Під час впровадження принципу «Ми використовуємо слова, а не руки» вам, імовірно, доведеться бути терплячим коучем, який завжди поруч і стежить за всіма, мов той орел. Це важливо, поки учні вчитимуться самостійно розв’язувати та врегульовувати конфліктні ситуації.
Будьте емпатичними, добрими та підтримуйте учнів, коли вони намагаються дати раду своїм емоціям. Якщо у вашому класі є учні з інклюзією чи «невербальні учні«, знайдіть для них доступні способи спілкування. Можуть стати в нагоді мова жестів, візуальні матеріали, а ще можна писати й друкувати.
Дієвим рішенням стане опорна схема речень, — яскравий плакат ви можете повісити на видному місці в класі, і він стане вашим помічником у вирішенні конфліктів.
(Скажи це.) Мені не подобається, коли ти ___.
(Визнай це.) Я перепрошую за те, що ___.
(Прийми це.) Я приймаю твої вибачення. Або: Я ще не приймаю твоїх вибачень. Мені потрібно, щоб ти ___.
(Виріши це.) Як щодо потиснути руку, обійняти, дати п’ять, стукнути кулак об кулак?
4
«Коли ми працюємо, ми стараємося з усіх сил.
Коли ми поспішаємо, ми пропускаємо важливе«
Щоб зробити щось якісно — потрібен час! Поясніть учням: « Коли ми працюємо — намагаємося зробити правильно, але не поспішаючи, перечитуючи і перевіряючи відповіді. Бо коли ми поспішаємо — можемо пропустити ключові слова або кроки«. Ця установка допомагає дітям вчитись бути терплячими і робити справи якісно з першого разу, не переробляючи завдання по кілька разів.
Продовжуйте хвалити учнів, які старанно працюють, — не обов’язково за перші виконані роботи. Повісьте в класі фотографії учнів, які працюють не поспіхом і старанно. Роздрукуйте стікери-оцінки старанності та уважності, щоб учні могли самостійно оцінювати свою роботу.
5
Девіз школи: «Ми ___»
Цей останній принцип пов’язує очікування конкретного класу з очікуваннями школи загалом. Які цілі ставить перед собою ваша школа? Яке гасло вона промовляє світу і де це закарбовано — на веб-сайті, футболках чи, може, учні чують гасло в ранкових оголошеннях по шкільному радіо? У моїй школі ми говоримо: «Ми шанобливі, відповідальні, добрі та безпечні». Це гасло нагадує кожному: ми — велика шкільна родина. І сприяє створенню безпечного та позитивного шкільного середовища.
Проголошуючи шкільний девіз, спробуйте розбити його на частини, щоб учні зрозуміли:
- Що означає «поважати»?
- Як виглядає повага?
- Як ви відчували повагу в минулому?
Спробуйте скласти опорну схему і записати відповіді учнів про те, як цей девіз може звучати, відчуватися, промовлятися в класі.
Школа — Дім: Правила для мам і тат,
щоб перший тиждень навчання минув легко
«Супергерої слухання«
Щойно дитина поїсть смачний підвечірок удома, знайдіть час запитати:
Щиро цікавтесь навіть дрібницями. Ваша увага — це суперсила для маленького школяра, за допомогою якої долатимуться труднощі. І так — доцільно бути «супергероєм слухання« не лише протягом першого тижня вашого чада у школі, а цілісінький рік:)
«Барометр настрою»
Можна запровадити вдома правило «барометр настрою». Щовечора запитуйте сина чи доньку про те, як вона почувається: «Сьогодні твій настрій – як сонячний зайчик чи як хмарка?» Це допоможе батькам помітити, коли щось пішло не так, і вчасно відреагувати.
«Доброранковий магічний ритуал»
Починайте день з позитиву. Запропонуйте дитині придумати свій власний «доброранковий магічний ритуал» — це може бути танець, мугикання дуетом улюбленого хіта з ТікТоку чи веселі обійми з лоскотанням. Такі милі дрібнички налаштують дитину на позитив і сприятимуть гарному настрою у момент, коли треба взяти до рук ранець і йти до школи.
«Час тиші і спокою»
Як не крути — перші тижні у школі це суттєвий стрес для маленьких дослідників. Удома організуйте «Час тиші і спокою», коли дитина може займатися тільки тим, що їй подобається: малювати, читати, грати з улюбленими іграшками. Це сприятиме відновленню енергії.
«Командний дух»
Дитині важливо відчувати командний дух у власній родині. У розмовах із сином чи донькою наголошуйте повсякчас: «Якщо в тебе виникають труднощі, ми разом їх подолаємо. Ти ніколи не сам!» Це створює відчуття захищеності й впевненості, що вдома на дитину чекає підтримка.
«Похвала за сміливість»
Кожен день у школі – це сміливий крок для дитини, хоча для дорослого це може буьти не так очевидно. Хваліть за маленькі перемоги: «Ти сьогодні молодець, що познайомився з новим другом!» або «Я пишаюся тобою, що ти самостійно справився із завданням, яке тобі не давалось минулого тижня». Це допомагає дитині відчути, що вона рухається в правильному напрямку.
«Час для запитань та відповідей»
Кожен вечір виділяйте час на «сесію запитань та відповідей». Нехай дитина ставить вам будь-які запитання про школу, навчання, друзів. Ваша задача — відповідати чесно й підтримувати дитячу допитливість. Так ви знімете тривогу перед невідомим.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media