Ну правда ж, у вас теж є фото, де ви танцюєте довкола ялинки у костюмі лисички, зайчика, ведмедика чи білочки? Але якщо колись діти перевдягалися у звірят напередодні нового року, то зараз це — найгарячіший і цілорічний фітнес-тренд серед дітей і підлітків. А ще це повноцінна молодіжна субкультура, що набирає мільйони вподобайок у соцмережах. Освіторія.Медіа дослідила цей феномен та обговорила його з психологом: чому молодим людям так цікаво уподібнюватись до тварин? Які переваги та недоліки у цієї дивацької субкультури і що найбільше лякає батьків у квадробінгу?
На початку літа авторка цієї статті гуляла біля нововідкритого мосту-хвилі на Русанівці, і зустріла там… людей-котів! Вони чалапали на чотирьох по асфальту в іграшкових налапниках, а потім «ставали на дві лапки», зграбно і не дуже імітували котячі рухи, голосно нявкаючи і видаючи шипіння. Найбільше вразили велетенські волохаті маски котів на головах диваків. Тоді подумалось: «І таке буває! Знімають ТікТоки чи флешмоб якийсь». Та як виявилось — це геть новий і божевільний з першого погляду спортивний тренд, який передбачає одягання масок та наслідування рухів тварин.
Квадробіка: що це і хто
вигадав цю дивину?
Квадробіка («квадро» — чотири + «аеробіка) — трендовий виток субкультури, що поєднує фізичну активність та імітацію рухів і звуків свійських і диких тварин. Основне у квадробіці — пересування на чотирьох кінцівках та виконання трюків — стрибки через перешкоди, швидкий біг. Усе це потребує від квадроберів витривалості, тренування балансу та координації.
Квадробічний рух започаткував японський спринтер Кенічі Іто. Він ще з дитинства потерпав від булінгу однолітків, які дражнили його «мавпенятком». Але вирішив не боротись проти прізвиська, а навпаки — максимально підіграти цьому образу й зробити його своєю перевагою. Він довго вивчав рухи мавп, і став автором методики пересування на чотирьох кінцівках. Авжеж, пан Кенічі Іто за найменшої нагоди відтреновув свої «мавпячі скіли» та навіть ночував кілька днів у ізоляторі після затримання поліцією — його ідентифікували як психічно нестабільну особу. З того часу він намагався тренуватись у безлюдних лісах, але й там його мало не застрелив мисливець, прийнявши за дикого кабана. А вже у 2008 році «спортсмен-мавпа» легітимізував своє захоплення. І зафіксував його у Книзі рекордів Гіннеса, подолавши стометрівку на чотирьох всього за 18,58 секунди. З того часу у японця з’явилось чимало послідовників, а спортивний рух, що імітує поведінку тварин, швидко ширився світом. З’являлись нові трюки й рекорди, ролики про квадроберів, які агітують «за повернення до еволюційних коренів бодай через рух» збирали мільйони переглядів.
У чому суть тренування у стилі «квадробіка»?
Квадробіка це передусім спосіб тренування, а не знімкування потенційно вірусних «тіктоків». Цей незвичний спосіб привести тіло в тонус поєднує елементи аеробіки та калінестетики. І якщо про аеробіку чули всі, то щодо калістеніки є деякі питання. А це — фізичні вправи на роботу з вагою власного тіла, що зародились ще у Стародавній Греції та мали на меті підготувати воїнів до боїв. До прикладу — рух на чотирьох кінцівках, що імітують рухи ведмедя. Або вправа, коли людина намагається швидко пересуватись на чотирьох кінцівках, і живіт при цьому направлений вгору, — саме такий рух готує бійців до ситуауцій, коли вони можуть опинитись на спині і потрібно швидко підвестися з цієї позиції. Елементи квадробіки вже багато десятиліть використовують у бойових мистецтвах — від змішаних єдиноборств до бразильського джиу-джитсу та капоейри.
У чому різниця між
квадроберами і фурі?
Частенько люди плутають субкультури квадроберів та фурі. Насправді, рух фурі (їхня назва походить від англійського слова «пухнастий») виник значно раніше за квадроберський — у другій половині 20 століття, і в Україні відомий понад 20 років. Його характерна ознака — перевдягання у тварин-героїв мультфільмів, коміксів, книг. Їхні персонажі мають «людські» характеристики: міміку, прямоходіння, інтелект. Фурі не виконують жодних спеціальних вправ, на відміну від квадроберів. Цікаво, що представники фурі це в основному дорослі, для яких це своєрідне хобі з театральним нахилом, а не спосіб екстравагантно заявити про себе у соцмережах. До прикладу, європейська спільнота фурі Eurofurence зібрала понад 40 тисяч євро та у 2023 році задонатила ці кошти на рахунок української організації захисту тварин UAnimals.
Ось так виглядають фурі:
@berkeleyfurries We think it’s a great idea! A special thanks to Dr. David “Spottacus” Benaron for hosting our masterclass talk last night 🐻🫶 (Recording available on our YouTube.) #furry #furryfandom #fursuit #ucberkeley #college #gobears ♬ Put Your Records On – spotifyssongzx
А ось так — квадробери:
@.cybercyn
YOUR FAVORITE SCENE THERIAN COMING THROUGH !! I love these tails smm💕 I’ll be gone for the weekend but I’ll try to post soon! #therian #therianthropy #satire #animal #fyp #quadrobics #cybercyn #edit #fursuit #furry #lynxtherian #cosplay
♬ use this sound if your gay – willumity 🫶
Яку атрибутику
використовують квадробери?
Учасники модного руху часто перевдягаються у представників фауни й замовляють в онлайн-магазинах маски котиків, собак, вовків, ведмедів, а ще — пухнасті хвости, рукавички-налапники. Популярними варіантами є перевдягання у м’які комбінезони з каптурами-мордочками різних тварин чи використання в образі деталей, що імітують мавпу, лева, зайця абощо.
Що викликає занепокоєння у батьків, коли дитина займається квадробінгом?
Це абсолютно нова субкультура в українському просторі, тож викликає у батьків як легке занепокоєння, так і відвертий страх і супротив. Масла у вогонь підливає обговорення в соцмережах випадків агресії квадроберів — мовляв, підлітки у костюмах накидаються на перехожих, імітуючи агресивних диких тварин. А деякі діти й тинейджери буцім-то настільки вживаються у роль тварин, що зважуються на дегустування собачого чи котячого корму, носіння ошийників. Але все вищеописане, скоріше, рідкість і крайнощі.
Експертна думка
Катерина Гольцберг,
дитяча і сімейна психологиня,
експертка Освіторії
Квадробінг — не психічне
захворювання
і не відхилення
У всі часи були субкультури, до яких дітям цікаво долучитись та відчути приналежність до тих чи інших цінностей, спробувати вжитися в роль і стиль, притаманний певній спільноті. Це про пошук ідентичності, свого місця у соціумі, про відчуття себе частиною чогось більшого, та ще й в оточенні однодумців. Ще мало яка субкультура не лякала батьків: дорослі не розуміють до кінця, «що за цим стоїть». І часто помиляються, забороняючи дитині приєднуватись до спільнот, — мовляв, «їх там чекає щось жахливе, і взагалі — це якось ненормально виглядає».
Ось і історія нової субкультури квадроберів говорить нам про те, що нічого протизаконного чи «божевільного» в ній немає, а її корені ростуть з Японії, а музику та візуальний контент цієї країни сучасна молодь просто обожнює! Насторожують лише поодинокі випадки агресії з боку учасників спільноти, про які є згадки в ЗМІ та соцмережах. Але ж ми з вами пам’ятаємо, що будь-які насильницькі дії це погано, незважаючи на те, хто виконавець — людина у звичайному вбранні чи школяр із вушками та котячим хвостиком.
Як і дорослі, не всі діти вміють проживати внутрішню напругу екологічно, і вчиняють акти агресії. А субкультура дає змогу «прикриватись маскою гри». Та й загалом, градус агресії зростає в українському суспільстві, — це вельми поширене явище у країні, яка проживає війну.
Щодо ролей, які диктує та чи інша субкультура — не страшно, що йдеться про переодягання у костюми тварин, імітацію їхніх рухів. Хтось «грає» в класі у «драма-квін», хтось у «експерта». Тож у ролі тваринок нічого поганого немає. Особливо зважаючи на те, що грають у квадроберів молодші підлітки та молодша школа — старшим дітям це не так цікаво. Бажання наслідувати тварин — не психічне захворювання і не відхилення. Батькам треба більше почитати про цю течію, обговорити цікаві моменти з дітьми, — це хороший крок до формування атмосфери довіри. А якщо ви і досі дуже непокоїтесь, — є хороша новина: участь у субкультурах це, зазвичай, ненадовго. Тож наберіться терпіння, — є всі шанси, що це скоро мине, якщо не протистояти і не забороняти.
5 вправ для родинного
тренування
у стилі Animal Flow
Якщо ви — прогресивні батьки й хочете розділити нове захоплення своєї дитини, можете запропонувати спільне тренування у стилі Animal Flow. Ось кілька оригінальних вправ, що задіюють чотири кінцівки одночасно.
1. Хода ведмедя (Bear Crawl)
Техніка виконання:
Встаньте на чотири кінцівки: долоні та ступні на підлозі, коліна зігнуті, але не торкаються підлоги. Рухайтеся вперед або назад, пересуваючи протилежні кінцівки (права рука з лівою ногою і навпаки).
Що прокачуємо?
Силу рук, плечей, ніг і кору. Вправа покращує координацію та витривалість.
🐻
🦀
2. Хода краба (Crab Walk)
Техніка виконання:
Сядьте на підлогу, зігніть коліна, а руки поставте позаду себе, пальцями вперед. Підніміть таз і почніть рухатися вперед або назад на чотирьох кінцівках.
Що прокачуємо?
М’язи рук, плечей, спини та ніг. Вправа розвиває мобільність плечових суглобів і координацію.
3. Павучина ходьба (Spider Crawl)
Техніка виконання
Почніть з позиції планки. Переміщайте одну руку і протилежну ногу вперед, згинаючи ногу під кутом, щоб вона торкалася ліктя. Повторюйте рухи, переміщаючись уперед, як павук.
Що прокачуємо?
Це вправа на гнучкість, яка зміцнює м’язи кору, рук і ніг, покращує мобільність тазостегнових суглобів.
🕷️
🐸
4. Жаб’ячі стрибки (Frog Jumps)
Техніка виконання
Прийміть положення сидячи навпочіпки, руки на підлозі між ногами. Виконайте стрибок вперед, знову приземліться в положення сидячи навпочіпки і повторіть.
Що прокачуємо?
Це силова вправа, що підкачає м’язи ніг, підвищить витривалість і розвине гнучкість.
5. Мавпяча хода (Monkey Walk)
Техніка виконання
Стоячи на ногах, нахиліться вперед, тримаючи руки перед собою. Виконайте бічний крок, одночасно переміщаючи руки та ноги в сторону, імітуючи рухи макаки.
Що прокачуємо?
Вправа покращує координацію, зміцнює м’язи рук, плечей і кору, розвиває гнучкість та мобільність.
🐒
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media