Чутки про те, що дистанційну форму навчання скасують, неабияк розбурхали соцмережі. Утім, швидко з’ясувалося, що поштовхом до цього стало висловлювання першого віцепрем’єр-міністра Михайла Федорова, яке неправильно зрозуміли. Йшлося лише про анулювання наказу МОН № 1112, який встановлював вимоги до створення дистанційних класів, та внесення змін до Положення про дистанційну форму освіти. Які ж норми в силі? Як вони змінюють життя школярів? Яких ще змін очікувати стосовно дистанційної освіти?
Чи не збираються скасувати дистанційне навчання?
Ні, про це не може бути й мови. Така форма освіти зафіксована в Законі України «Про освіту». Окрім того, у чинному нині Положенні про дистанційну форму освіти (далі — Положення) зазначено, що очне та змішане навчання можливе лише в закладах, які мають укриття або розташовані не далі ніж за 500 метрів від нього. Якщо безпекова ситуація не дозволяє заняття в класі, залишається лише варіант дистанційної освіти. Зокрема, 21 липня 2025 року МОН затвердило Типову освітню програму для учнів з ТОТ. Ті, хто й нині проживає там, мають змогу обирати одну з форм освіти, зокрема дистанційну (а також сімейну, екстернат, педагогічний патронаж).
Які положення залишаються в силі?
Почнемо з початку. Положення про дистанційну форму освіти набрало чинності у жовтні 2020 року (наказ МОН № 1115). Потреба в ньому виникла через карантин, пов’язаний з епідемією COVID-19, коли школи почали масово вводити технології дистанційного навчання. Деяким родинам так сподобався цей формат, що вони вирішили перевести дітей на дистанційну форму здобуття освіти.
На той час ці поняття викликали плутанину, як і послуги, що їх пропонували приватні дистанційні школи. Чим відрізняється навчання онлайн від асинхронного дистанційного навчання? Нині вже більшість знає, що в першому випадку йдеться про віддалену присутність на уроці одночасно всіх учнів дистанційного класу, а в другому — про доступ до матеріалів та спілкування з учителем і однокласниками за допомогою соцмереж, форумів, платформ. Також у цьому документі вперше було зафіксовано, що не менш ніж третину часу в державних школах учитель має працювати з класом у синхронному режимі.
Або таке питання: чи може кожен учитель пропонувати якусь свою онлайн-платформу? Ні, педрада кожної школи заради єдиного підходу виробляє спільні правила щодо електронних освітніх платформ та інших інструментів.
Що забороняв скасований наказ?
Після початку повномасштабної війни Положення кілька разів доповнювали нормами стосовно воєнного стану (накази МОН № 201 від 24 лютого 2023 р. та № 1276 від 9 вересня 2024 р.). Так, у кількох пунктах уточнили, що причиною, через яку дитина може навчатися за дистанційною формою освіти, є збройний конфлікт, введення воєнного часу, вимушене проживання за кордоном або проживання на тимчасово окупованих територіях. Чи може педагог вести заняття не зі школи, а з дому чи іншого місця? Так, це право також врахували.
Торік у наказі № 1276 уперше уточнили розміри дистанційних класів на час дії воєнного стану: «У випадку неможливості сформувати дистанційний клас через недостатню кількість учнів одного року навчання допускається створення дистанційного класу з меншою наповнюваністю ніж 20 учнів, але в будь-якому випадку не менше 5 учнів та не більше одного такого дистанційного класу для учнів одного року навчання на територіальну громаду».
У серпні 2024 року набрав чинності той самий наказ № 1112, що став причиною багатьох суперечок. У ньому йшлося про порядок здобуття освіти в умовах воєнного стану. Одночасно наказом № 1276 були внесені зміни до Положення, щоби узгодити ці документи. До слова, раніше, у червні 2024, ще був проєкт наказу № 850, в якому містилися схожі норми. Він викликав бурхливе обговорення, тому створили навіть робочу групу для опрацювання зауважень.
- Діти ВПО мали піти в школи за новим місцем проживання, а не навчатися дистанційно у своїх колишніх школах.
- Діти за кордоном мали опановувати українознавчий компонент, а не проходити всю програму в українській школі дистанційно.
- Дистанційне навчання мало бути організоване як повноцінна школа: з усіма паралелями (з 1-го по 9-й клас (або 11-й/12-й), з 5-го по 9-й клас (або 11-й/12-й), з 7-го або 10-го класу по 11-й/12-й.
- У кожному дистанційному класі мало бути не менш ніж 20 учнів.
Чому ці питання стали такими гострими нині? Усі вони як сувора вимога мали бути введені з 1 вересня 2025 року. А доти тривав перехідний етап, підготовка до новацій.
Які в цих положеннях вбачали плюси?
- Як свідчать численні дослідження, за очної форми навчання менші ризики освітніх втрат, ніж за дистанційної. Оскільки більшість дітей ВПО мають змогу навчатися очно (а неповнолітніх з таким статусом в Україні чимало — близько 1 млн) і це перспективніша форма навчання, у МОН вирішили зобов’язати їх це робити. Посилалися також на те, що за кордоном біженці переважно йдуть до місцевих шкіл, а не продовжують навчання в рідних школах дистанційно.
- Особливе значення це має для сіл з малокомплектними школами, де навчається менше ніж 45 учнів. З того ж 1 вересня 2025 року припинять їх державне фінансування. А з 2026 те саме станеться зі школами, де навчаються менше ніж 60 учнів. Наплив дітей ВПО в місцеві школи міг урятувати деякі з них від закриття.
- Ті, хто навчається дистанційно через безпекову ситуацію, мали навчатися не у своїх колишніх школах, а централізовано: у кількох державних дистанційних або змішаних школах. Таких могло бути одна на громаду чи навіть на кілька громад. МОН наголошувало на підвищенні якості дистанційної освіти. Дистанційку в школах, де лише кілька учнів потребують такої форми навчання, часто організовували за залишковим принципом. Наприклад, трансляція уроків онлайн без додаткових коментарів для віддалених учнів та їх залучення разом з іншими, без відрегульованого зображення та звуку. За задумом МОН, кілька шкіл, які б спеціалізувалися на дистанційці, було б легше контролювати, допомагати з гаджетами, підвищувати кваліфікацію вчителів тощо. Також лише у великих класах можливо організувати групову роботу.
- Щодо українських дітей за кордоном, то нововведення аргументували тим, що учні не мають бути перевантажені подвійним навчанням. Тому оцінки, отримані в місцевих школах з точних наук, мистецтва, технологій, іноземної мови, зараховуватимуть українські школи.
Помітно, що всі ці новації також мали на меті скоротити кількість шкіл та вчителів, які працюють дистанційно, а отже зекономити кошти на зарплаті, закупівлі гаджетів тощо.
Які в цих положеннях вбачали мінуси?
- Наказ порушував норми закону про освіту, в якому сказано, що класи мають складатися від 5 учнів. Тож цьому суперечить вимога набирати в дистанційні класи не менш ніж 20 учнів.
- Родини ВПО чи дітей, які перебувають за кордоном, втрачали право на вибір форми освіти.
- Українознавчий компонент для старшокласників не давав їм змоги гідно підготуватися до НМТ. Адже хоча, наприклад, математичні формули скрізь однакові, підлітків не навчали українських термінів.
- Діти із прифронтових територій чи ТОТ зазвичай мають значні освітні втрати. Тож за кордоном вони потрапляють у класи на рік-два нижчі, ніж за віком, або навчаються в інтеграційних, де акцент на опанування місцевої мови, а програма скорочена. В українських школах такого не передбачено. Тож дитина навчатиметься, наприклад, у 5-му класі польської школи та 7-му класі української. При цьому міжпредметні зв’язки будуть порушені, а у сприйнятті учнів буде плутанина.
- Дітям ВПО величезну підтримку та надію на повернення до минулого життя дає зв’язок з однокласниками та рідними вчителями. Хтось не хоче переходити до місцевих шкіл, бо боїться втратити місце в ліцеї чи спеціалізованій школі, де поглиблена програма та чудова репутація. Хтось не хоче бути новачком, боїться булінгу.
- Основні проблеми стосуються дітей із ТОТ і прифронтових територій. Їхні школи пошкоджені, зруйновані, зачинені окупантами, розташовані в небезпечних місцях, переміщені на контрольовані українською владою території. Дистанційне навчання в них для дітей є формою самовизначення, вірності своїй спільноті, підтримкою переконання, що школа ще житиме. Навчання там, спілкування з однокласниками та знайомими вчителями дає величезний психотерапевтичний ефект. Так само для вчителів, які виживають під обстрілами або на ТОТ, це значно більше, ніж робота.
- У прифронтових зонах школи довелося б масово закривати. Адже там усі діти навчаються дистанційно. То замість багатьох закладів освіти залишили б кілька. А ті з дітей, які стали ВПО, були б змушені перейти зі своїх шкіл у нові. Оскільки кошти на школу виділяються відповідно до кількості учнів, фінансування б скоротилося або припинилося. Чимало вчителів у прифронтових зонах втратили б роботу. Безпекова ситуація там не дозволяє знайти нову, тож ситуація критична. А ті вчителі, хто виїхав за кордон та дистанційно працював у рідних школах, зазвичай за цю зарплату жили та винаймали житло. Усе це опинялося під загрозою.
Узимку 2025 надходили звернення від освітян із прифронтових зон, народних депутатів. У березні стосовно цього відбулася нарада МОН. У травні було проведено громадське обговорення змін до наказів № 1112 та № 1115. Намагалися виробити компромісний варіант, який і було задокументовано у червні в наказі № 865. У ньому запропонували створювати класи від 15 учнів за рішенням засновника школи. А якщо це заклад освіти у селі, селищі чи в будь-якому населеному пункті у прифронтовій зоні, то навіть від 10 учнів. Також дозволялося створювати дистанційні класи, навіть якщо немає учнів для однієї-двох паралелей. Учні за кордоном отримували вибір: навчатися за загальною шкільною програмою чи за українознавчим компонентом.
Утім, це не зняло всі питання. Освітяни та батьки гостро обговорювали можливі зміни. Безпекова ситуація в деяких регіонах погіршилася. Тож 18 липня 2025 року з’явився наказ № 1020, яким скасували наказ № 1112 та анулювали всі новації, які мали розпочатися з 1 вересня 2025 року.
Дистанційні класи можуть діяти в будь-якій школі, незалежно від наявності повної лінійки паралелей, якщо є хоча б 5 учнів, які потребують цієї форми навчання. Діти, які перебувають за кордоном, мають змогу навчатися за повною програмою або за українознавчим компонентом. Діти ВПО можуть продовжувати дистанційне навчання у своїх школах незалежно від місця перебування.
Що буде далі?
У МОН націлені детально опрацювати ситуацію у прифронтових зонах і на ТОТ. Можливо, дистанційна освіта потребує кількох документів для різних регіонів. Це не крапка: триває подальша робота з підвищення якості дистанційної освіти та впорядкування мережі дистанційних класів.
Варіант того, що можна зробити в цьому питанні надалі, запропонувала в соцмережах радниця міністра освіти Іванна Коберник:
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media