Українське сільське господарство продовжує демонструвати стійкість та інноваційність, особливо у вирощуванні ключових експортних культур, серед яких кукурудза займає одне з провідних місць. У цьому контексті особливої ваги набуває експертна думка фахівців, які поєднують багаторічний практичний досвід із науковою діяльністю.
Нестеренко Соф’я Анатоліївна – молодий та високоперспективний фахівець, інженер-технолог і консультант з якості та безпеки зерна, чия кар’єра охоплює понад десятиліття успішної роботи у галузі. Пані Нестеренко обіймала посаду завідувача виробничо-технологічної лабораторії (ВТЛ) на елеваторі, де набула ґрунтовного досвіду в управлінні якістю зернових. Її ключові досягнення включають успішне впровадження системи НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Points) на низці агрокомплексів, включно з великим портовим терміналом, що підтверджує її глибокі знання міжнародних стандартів безпеки харчових продуктів.
Науковий доробок Соф’ї Анатоліївни підкріплений членством у поважних організаціях, зокрема вона є членом Національної академії наук України, членом ГО «Академія технічних наук України» та членом Громадської спілки «Асоціація з інтеграції НАССР». Вона є автором численних наукових статей, міжнародних публікацій та книги «Безпека харчових продуктів, нові технології, шляхи контролю». Її поточна діяльність зосереджена на науковій роботі та наданні онлайн-консультацій і проведенні навчання персоналу з питань якості та безпеки зерна й харчових продуктів.
Експертна думка щодо формування врожайності кукурудзи
Нестеренко С. А. підкреслює, що формування врожайності кукурудзи в Україні є комплексним процесом, де технологічні чинники (вибір гібридів, управління вологою, оптимізація агроприйомів) тісно переплітаються з економічними аспектами (рентабельність технологій, управління ризиками та витратами). Системний підхід до організації виробництва та впровадження адаптивного управління дозволяють суттєво підвищити урожайність і стабілізувати прибутковість вирощування кукурудзи в сучасних умовах.
Взаємодія факторів виробництва
Врожайність гібридної кукурудзи є багатофакторним результатом взаємодії природних, технологічних та економічних умов вирощування. Навіть найкращий генетичний потенціал культури може бути реалізований лише за умови правильно підібраної та якісно реалізованої агротехнології, що враховує особливості ґрунтово-кліматичних умов і технологічного забезпечення господарства.
У сучасному виробництві кукурудзи особливе значення мають технологічні чинники, які безпосередньо формують агрофон поля та створюють передумови для розвитку культури: вибір гібриду, строки сівби, забезпечення вологою, живлення, боротьба зі шкідниками і хворобами. Водночас економічні чинники визначають можливості аграрного підприємства щодо впровадження інтенсивних технологій, управління витратами, адаптації до кліматичних ризиків і забезпечення фінансової стійкості виробництва. Ігнорування будь-якої з цих груп чинників призводить до недоотримання врожаю, збільшення собівартості продукції та зниження рентабельності.
Практичні рекомендації для підвищення продуктивності
Виходячи з проведеного аналізу, Нестеренко С. А. пропонує практичні рекомендації, які можуть бути застосовані виробниками для досягнення максимальної продуктивності кукурудзи:
1. Підбір гібридів та оптимальні технологічні параметри
Фахівець акцентує увагу на наступних ключових агротехнологічних рішеннях:
- Необхідний ретельний вибір гібридів, адаптованих до клімату регіону, які мають стійкість до посухи, високий потенціал урожайності та толерантність до основних хвороб.
- Рекомендується орієнтуватися на групи стиглості FAO 240–350, що забезпечують оптимальний баланс між кінцевою урожайністю та вологістю зерна при збиранні.
- Важливим етапом є оптимізація строків сівби, орієнтуючись на температуру ґрунту не нижче 12,5 °C для забезпечення дружних і рівномірних сходів.
- Щодо густоти стояння, її слід забезпечувати у межах 60–75 тис. рослин/га, адаптуючи до особливостей конкретного гібриду та рівня вологості.
- Критичним є збереження вологи, для чого необхідно використовувати такі технології як щілювання, покривні культури або strip-till.
- Нарешті, слід забезпечити комплексне живлення рослин, включаючи фертигацію та застосування мікродобрив у критичні фази розвитку.
2. Управлінські рішення для різних рівнів ресурсного забезпечення
Системний підхід вимагає адаптації технологій до фінансових та технічних можливостей господарства:
Для господарств високого рівня забезпечення:
- Впроваджувати системи крапельного або підземного зрошення ($\text{SDI}$).
- Використовувати агромоніторинг, датчики вологості ґрунту та технології точного землеробства.
- Застосовувати системне планування витрат і інвестицій у високотехнологічні рішення.
Для господарств середнього рівня забезпечення:
- Зосередити ресурси на виборі стабільних гібридів, що мають доведену стійкість.
- Використовувати фертигацію на окремих, найбільш важливих площах.
- Застосовувати мінімальний обробіток ґрунту.
- Здійснювати оперативний моніторинг стану посівів і впроваджувати гнучке управління поливом.
Для господарств з обмеженими ресурсами:
- Максимізувати ефективність базових операцій: раціональне використання насіння, обґрунтоване застосування гербіцидів і добрив.
- Обирати стійкі гібриди з невисокими вимогами до агрофону.
Як зазначає Соф’я Нестеренко, системний підхід до організації технологічного процесу вирощування та його економічного обґрунтування є визначальним для досягнення стабільної та високої врожайності гібридної кукурудзи. Експертиза пані Нестеренко, що базується на понад десятирічному досвіді роботи з якістю зерна та впровадженням міжнародних стандартів, забезпечує цілісний погляд на проблему. Її рекомендації є практичним інструментом для аграріїв, що прагнуть мінімізувати ризики та максимізувати рентабельність у динамічних умовах сучасного сільськогосподарського виробництва.