Чому не – утюг? / Мagnific. Ілюстративне фото
Ми нерідко використовуємо слова у повсякденні за звичкою, не замислюючись про їхнє українське походження.
Звернімо увагу, чому слово “утюг”, яке часто лунає в розмовах, не відповідає літературним нормам української мови, спираючись на інформацію від “Горох”.
Не називайте “утюгом” – як правильно говорити українською?
У повсякденному мовленні досі нерідко можна почути слово “утюг”. Воно запозичене з російської мови та переважно вживається в суржику. Натомість правильна українська назва цього предмета — “праска”.
На перший погляд, слово “праска” пов’язане зі словом “прати”, адже прасують саме випрані речі. Однак, етимологи стверджують, що історія слова значно цікавіша. Насправді, назва цього предмета побуту походить із Західної Європи і колись означала… “прес”.
Як зазначає “Етимологічний словник української мови”, воно потрапило до української через польську мову, де звучало як prasa, та німецьку Presse, походячи від французького presse, що означає “прес”, “стиснення”.
Це цілком логічно, адже перші пристрої для прасування не тільки розгладжували тканину, а й буквально притискали (пресували) її завдяки своїй значній вазі.
Слово “утюг” має тюркське коріння – ütü. Дослідники пов’язують його з давньотюркськими термінами, що означали “залізо” або “металевий виріб”. В українську мову воно, ймовірно, прийшло через російську. Хоча цю назву можна знайти в деяких старих текстах, що описують побут на Лівобережжі України, у сучасній українській літературній мові “утюг” вважається запозиченням з російської.
Проте, слово “утюг” використовується для позначення іншого пристрою — механізму для вирівнювання ґрунтових доріг чи полів. Також воно може вживатися як зневажливе: утюг – телепень.
В українській мові існує ціла група споріднених слів:
-
праска;
-
прасувати;
-
випрасувати;
-
перепрасувати;
-
прасування;
-
прасувальний;
-
прасувальна дошка.
Усі ці слова є цілком нормативними та широко вживаними в сучасній українській мові.
Цікаво! Ранні версії прасок суттєво відрізнялися від сучасних електричних приладів. У різних культурах для розгладження тканин використовували нагріте каміння, дерев’яні качалки, металеві пластини або важкі чавунні праски, які гріли на вогні чи наповнювали розпеченим вугіллям.
Зауважте, що українською процес використання праски називається — прасування. Одяг — прасують, а не “гладять”, як помилково деколи кажуть.
Варто відзначити, що в українській мові існувала ще одна назва для праски — “залізко”. Ця назва зафіксована в українських словниках і походить від слова “залізо”. Схожі назви використовують і наші західні сусіди: польське żelazko, чеське žehlička, словацьке žehlička.
Слово “залізко” сьогодні вживається рідше, проте воно є автентичною українською відповідністю.
Отже, якщо ви прагнете говорити чистою українською мовою – вживайте слово “праска”, а не “утюг”.