Не кажіть уже те слово – мусор / Мagnific. Ілюстративне фото
Суржик не завжди звучить грубо і неприродньо. Іноді він настільки звичний, що ми перестаємо його помічати, особливо у побуті.
Деякі слова суржику виявилися напрочуд живучими. Вони пережили десятиліття й досі залишаються у повсякденному мовленні українців. “Мусор” – один із таких прикладів. Розповідаємо як його замінити з посиланням на “Горох”.
Чому варто забути слово “мусор”?
Це слово частина щоденної рутини як у дома, так і на роботі. А ще – причина незначних побутових конфліктів та анекдотів – “Хто виносить мусор?”. “Винеси мусор”, “біля мусорника”, “пакет для мусору”… Такі вислови ще можна почути в багатьох українських містах.
Слово “мусор” прийшло в українське мовлення під впливом російської мови. У сучасній українській літературній мові нормативним є слово “сміття”
Походить воно від праслов’янського – sъmetьje, пов’язане з *sъmesti “змести” *sъmetti, утвореного з основи дієслова mesti “мести”. Оскільки слово має праслов’янське коріння й споріднене з багатьма слов’янськими мовами: білоруське – сме́цце, польське – śmiecie, чеське – smetí, словацьке – smet’, верхньолужицьке – smjeće, болгарське – смет.
Можна зустріти і пояснення, що іменник “сміття” походить від давнього слова “сміт”, яке означало дрібні залишки, потерть, пил, те, що обсипалося або залишилося після роботи.
Первісно “сміт” означав дрібні частинки, полову, потеруху, а згодом значення розширилося й охопило всі непотрібні відходи. Та навіть існує слово “сміть”, як синонім до завірюхи чи метелиці.
Зверніть увагу і на наголос у слові. Радіоведуча Ольга Багній, зауважила, що він – подвійний. Можна казати:
-
“смІття” і “сміттЯ”,
-
“смІтник” і “смітнИк”.
Наголос у слові “сміття”: дивіться відео
До речі, слово “сміття” дало назву цілій групі сучасних слів: “смітник”, “сміттєзвалище”, “сміттєвоз”, “сміттєсортування”, “сміттєпереробний завод”, “сміттєспалювальний завод”. Зверніть увагу: правильно казати “смітник”, а не “мусорник”.
Українська мова має цілу родину слів із цим коренем:
• смітинка;
• смітити;
• засмітити;
• засмічувати;
• сміттєвий.
Якби нормативним було слово “мусор”, українська мова не мала б такої природної словотвірної системи. Саме це ще раз доводить, що “сміття” – органічне для української мови слово, яке живе в ній уже багато століть.
До речі, російське “мусор” має і негативну конотацію – так називали правоохоронців, особливо під впливом популярних кримінальних фільмів у 90-ті роки ХХ століття. Українське слово “сміття” для цього випадку не пасує.
Цікаво! В нашій мові є ще одне цікаве спільнокореневе слово – посмітюха. Воно має кілька значень: так називають чубатого солов’я, дитячу гру та вживають як лайку до нечесної чи брудної людини.
Але і слово “сміття” можна замінити на синоніми чи уточнення. Залежно від контексту можна сказати:
-
відходи;
-
непотріб;
-
покидьки;
-
мотлох;
-
покид;
-
лушпиння (про очищення овочів чи фруктів);
-
обрізки;
-
потерть.
Українська мова завжди дозволяє обрати найточніше слово.
Від слова “сміття” походить і відомий вислів “не виносити сміття з хати”, тобто не розголошувати сімейні чи особисті проблеми стороннім людям. Цей фразеологізм існує в українській мові вже кілька століть. А ще прикмета – не виносити сміття з хати після заходу сонця, вважалося, що гроші у хаті не будуть “водитися”.
Боротьба за українську мову починається не зі складних правил, а зі звичайних побутових слів. Тому разом зі своїм побутовим сміттям, позбудьтеся і слова “мусор”. Говоріть українською!