Письменник Олег Ущенко у книзі «За тиждень – Великдень!» ділиться старовинними рецептами паски з Опілля Ексклюзив 17.03.2026 18:12 Укрінформ До збірки «За тиждень – Великдень!», що нещодавно з’явилася у львівському видавництві «Свічадо», увійшли не тільки згадки про релігійне торжество, а й старовинні способи приготування паски та бабки з Опілля.
Про це журналісту Укрінформу повідомив автор книги «За тиждень – Великдень!», кінорежисер, романіст і волонтер Олег Ущенко.
«Дана книга про Великдень, якого вже немає. Вона про те, що бачили і закарбували дитячі очі. Сьогодні святкування проходять інакше. Після виходу різдвяного видання (книга «Їде, їде Бог на санях» – ред.), ми дійшли висновку, що слід "виймати" з-під асфальту минуле, щоб воно не зникло у бетонних джунглях сучасності. Ці мемуари для літопису, щоб не забути, як нам жилося у ті непевні радянські роки… У книзі навіть є один рецепт паски і один бабки», – розповідає Ущенко.
За його словами, поділ паски до солодкої випічки почався з 70-х років.
«Здавна, паска – це великий круглий обрядовий хліб, а бабка – та сама паска, тільки солодка, з ізюмом та іншими добавками. На Опіллі на освячення у кошику несли паску, не солодкий хліб. І такою вона була не лише на Опіллі, а по всій Україні. Адже тоді було всюди складно з білою мукою. А цукор вважався розкішшю. Ми застали вже солодку паску, котру пекли з великої кількості жовтків. Пригадую, якось моїй мамі запропонували швидкий рецепт паски, то він починався з того, що "потрібно 50 жовтків…"», – згадує письменник.
З його слів, на Опіллі до Великодня починали готуватися відразу після закінчення Різдва. У часи дефіцитів, люди завчасно намагалися придбати продукти для святкового столу. Тоді світ поділявся на радянські свята і релігійні.
«Радянські були несправжні та формальні. Їх використовували для прання та роботи в садах, а до релігійних, дійсно, готувалися», – додав Ущенко.
Як згадує письменник, вже за місяць до Великодня починали пекти невелику випічку, яку зберігали у полотняних мішечках. Згодом пекли пироги, сирники, маківники та рулети. У кожному домі було не менше десяти видів різних тістечок та перекладанців. Паску починали пекти у Великий четвер, або ж п’ятницю, оскільки вона повинна бути свіжою.
«На Опіллі паска мала пектися, як говорила моя бабуся, при чистому домі і помитих дітях. Дівчат перед тим мили у пахучих травах, і це був свій обряд. Перед паскою обов’язково молилися, ще коли ставили опару на тісто. Випікали пасок дуже багато, нормою вважали не менше 10-15», – каже Ущенко.
До кошика, згадує письменник, ще клали крашанки. Писанки були присутні по всій Україні, але масової відомості набули на Бойківщині, Гуцульщині та Лемківщині.
«На Опіллі використовували цибулиння. Бабуся обмотувала кожне яйце марлею і міцно зав’язувала ниткою. Десь на яйці був один шар марлі, десь – два і три. Відповідно і відтінки на яйці, після варіння у лушпинні, також були різні. Крашанки здавалися мармуровими і виглядали тоді дуже ефектно», – запевняє Ущенко.
Письменник зізнається, що зараз пече паску не солодку, але з десятком жовтків і з родзинками. Каже, все потрібно робити за настроєм. У ці дні головне зрозуміти суть Великодня, адже «у ньому дуже сильний код».
«Для мене Великдень – це символ пробудження світу і того, що світ ніколи не зупиниться. Навіть після нас люди будуть збиратися, святкувати та придумувати свої рецепти», – усміхається Ущенко.
Як повідомляв Укрінформ, документальний фільм режисера Олега Ущенка «Війна тітки Світлани», знятий в Івано-Франківську, збирає на дрони в українських храмах у США, ПАР та Канаді.
Фото Укрінформу можна придбати тут
Книги Великдень Письменник Паска