14.08.2026
Дарʼя Гниляк
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Bookmory, Goodreads та Rork, напевно, знайомі всім, хто хоч раз шукав, де фіксувати прочитане. Однак за межами цих декількох популярних назв в Україні функціонує ціла екосистема – паперові щоденники та програмні продукти, які по-різному збагачують досвід читання.Ми представимо чотири паперові та чотири цифрові українські розробки, а також поспілкуємося з їхніми творцями про те, як вони розробляли структуру сторінок і запитання, підбирали функціонал та методи взаємодії, визначали, що саме варто відстежувати, а що краще не вимірювати, і як спонукати користувачів повертатися до книг, уникаючи перетворення читання на додаткове джерело напруги.Паперові щоденники
Для творців паперових щоденників читача, з якими ми спілкувалися, це не просто офлайн-еквівалент трекера, а справжній архів. Вони описують їх як спосіб уповільнити темп, побути наодинці з книгою та власними роздумами – своеобразне заземлення посеред безперервного інформаційного потоку. Запис від руки сприяє кращій концентрації та запам’ятовуванню вражень від прочитаного.
Щодо обсягу місця для певних записів, формулювань запитань до читача та пропозицій щодо того, що зафіксувати, – кожен виробник вирішував це індивідуально.
«Щоденник читацьких сенсів» від книгарні «Сенс»Від книжкового клубу до щоденника
Історія «Щоденника читацьких сенсів» розпочалася з книжкового клубу книгарні «Сенс», який Анастасія Євдокимова вела протягом трьох років. Особливістю клубу були паперові та електронні щоденники читача, призначені для конкретного твору, із завданнями, іграми та простором для роздумів.
Згодом цей досвід трансформувався в окремий універсальний продукт. Авторка щоденника, Анастасія Євдокимова, багато років працює в освітній сфері з дорослою аудиторією, педагогами, школярами та студентами, тому, за її словами, видання акумулювало цей досвід.
У фінальній версії – 200 сторінок, обкладинка з тканини, лясе та три варіанти кольору: бордовий, гірчичний та сосново-зелений.
Що вмістили на 200 сторінках
У щоденнику передбачено кілька типів записів щодо читання. Окремо можна фіксувати короткі нотатки та більш розгорнуті враження від книги, заповнювати анкету про власні критерії вибору літератури та підходи до читання, вести списки найкращих світових видань та добірки від книжкового клубу «Сенсу».
Окремий розділ названо «Довгий список прочитаного». До нього можна додавати записи про тексти, які не потребують окремого детального опису.
, — пояснюють кураторка книжкових проєктів Анастасія Євдокимова та директорка з маркетингу Вікторія Середа.
Щоденник також включає розділ про культурний досвід. Він побудований навколо центральної теми, до якої можна додавати різноманітний контент: книги, фільми, серіали, подкасти та візуальне мистецтво.
Оформлення сторінок виконано в мінімалістичному стилі, з короткими підказками, що допомагають у заповненні. Над дизайном працювала Оксана Щербакова. У «Сенсі» цей щоденник називають «читацькою підтримкою».
, — зазначають Євдокимова та Середа.Зберігати прочитане разом із контекстом
У щоденнику можна фіксувати дати початку та завершення книги, додаткові враження та думки щодо того, що б хотілося прочитати далі.
Окремо передбачено трекер читання: у ньому можна відзначати дні, коли людина читала, та самостійно розробляти позначки для обсягу прочитаного. «Кожен наш щоденник — це архів, це досвід певного життєвого періоду», — стверджують Анастасія Євдокимова та Вікторія Середа.
Тому для «Сенсу» важливий контекст: щоденник фіксує сприйняття людини з її життєвим досвідом, колом інтересів та попереднім читацьким досвідом.
«Твій читацький щоденник» від ARTBOOKSНе просто записати, а пережити
ARTBOOKS створили щоденник на двох рівнях. Перші близько 40 сторінок присвячені не окремим книгам, а читацьким звичкам та вподобанням.
Серед розділів: «Книжкова полиця», «Читацький портрет», «Книжкові вподобання», «Книжкові бажання», «Читацькі виклики», «Читацькі плани», «Мої прочитані, недочитані та перечитані книги» та «Читацькі підсумки».
Після цього починається основна частина, розрахована на 50 книг. На кожну відведено по чотири сторінки: дві — для анкети про книгу та вражень від неї, ще дві — для вільного запису та ескізів.
Таке співвідношення простору команда заклала навмисно: поряд з готовими запитаннями залишили місце для записів, які неможливо передбачити заздалегідь.
, — пояснює Катерина Перконос, кураторка напряму оригінальних проєктів ARTBOOKS.Щоденник ≠ анкета
Щоденник створювався для спільноти ARTBOOKS, яку команда називає reading ambassadors. Тому в ньому поєднали фірмовий стиль бренду з можливістю індивідуалізації записів.
, — розповідає Катерина Перконос.
Сторінки пронумеровано, додано зміст та лясе. Дизайн щоденника мінімалістичний, але водночас «заохочує до спільної творчості».
Як поділилася Перконос, особливо складним для команди виявився вибір другого кольору: фірмовий синій визначили одразу, а щодо додаткового кольору команда не змогла дійти згоди. У результаті щоденник випустили у двох варіантах — салатовому та персиковому.
Яким читачем ви були кілька років тому
ARTBOOKS задумували щоденник як особистий архів: «Сторінки про читацький портрет, смаки та звички допомагають зафіксувати певну точку на своєму читацькому шляху, щоб потім порівняти, що змінилося», — пояснює Катерина Перконос.
Для цього ж у щоденнику є сторінки, які дають змогу зафіксувати читацькі наміри, а потім повернутися до них і побачити, що вдалося реалізувати.
Читацький щоденник від OrnerЯк створити власний читацький щоденник
Спершу команда Orner дослідила аналогічні продукти: «Ми почали з вивчення ринку читацьких щоденників – не лише українських, а й закордонних, — дивилися, що зазвичай у них міститься. На основі цього та власного досвіду читання ми сформували свою структуру: що для нас важливо запам’ятати про книгу», — розповідає бренд-менеджерка Orner Анна Нетюк.
Запис про кожну книгу починається з назви, автора, жанру, видавництва та року видання, а далі переходить до власних вражень за допоміжними питаннями.
Окрім розворотів для окремих книг, у щоденнику є персональна анкета читача, загальний список прочитаного, добірка улюблених цитат, інтерактивна книжкова полиця, список бажань, трекер щоденного читання, «книга місяця» та підсумки року. Окремі розділи присвячені запитанням для аналізу книги та саморефлексії, а також улюбленим місцям для читання.
Формат щоденника — А5. За словами Нетюк, його обрали як компроміс між простором для записів та компактністю: щоденник достатньо великий для нотаток, але його зручно брати з собою. Всередині — білий папір та пронумеровані сторінки, а сам продукт розрахований на 30 книг.
Як умістити світ на одній сторінці
У щоденнику є карта світу, на якій можна позначати країну, пов’язану з автором книги. Саме цей елемент виявився одним із найскладніших під час роботи: «Виявилося, що зобразити всі країни у маленькому форматі не так просто, постійно траплялися неточності, тому ми переробляли її неодноразово», — розповідає Анна Нетюк.
Над добіркою улюблених цитат команда працювала окремо з копірайтерами. Нетюк пояснює: «Ми шукали запитання, які дозволяли по-різному підійти до цитат, щоб вони асоціювалися саме з конкретною книгою».
Лінійку представили в кількох варіантах обкладинок — серед них «Reading is sexy», «Book lovers club» та інші. Основне наповнення всюди збігається.
Читацькі щоденники BujoBoxСпочатку — щоденник для себе
Історія читацьких щоденників BujoBox розпочалася з особистого досвіду співзасновниці магазину Надії Ємельянової.
, — розповідає Ємельянова.
За її словами, кожен щоденник в асортименті — прямий аналог її особистого: вона кілька років тестувала сторінки, відбираючи ті, що виявилися ефективними. Ємельянова зазначила, що за весь час накопичила близько восьми власних щоденників.
Коли 50 книг виявилося замало
Перший читацький щоденник BujoBox був розрахований на 50 книг. Після спілкування з користувачами команда вирішила запропонувати варіанти різного обсягу.
, — пояснює Ємельянова.
Зараз на сайті BujoBox представлено чотири читацькі щоденники: на 50 книг у твердій палітурці, ще два варіанти на 50 книг, а також на 100 книг. Усі мають формат А5.
Щоденник, до якого повертаються
У щоденнику є розділи для книжкових серій, знахідок, майбутніх видань та списку бажаних книг. Також є трекер, книжкова полиця, статистика та місце для вільних роздумів.
Паперовий формат у BujoBox пов’язують із можливістю повертатися до власних записів. За словами Ємельянової, щоденник замислювався не просто як блокнот, який заповнюють і відкладають, а як особистий архів прочитаного.
, — говорить вона.
Дизайн команда розробляє шляхом практичного тестування. Ємельянова створює розвороти у власному щоденнику, після чого дизайнерка переносить їх в електронний формат, зберігаючи рукописний вигляд таблиць і написів. Сторінки залишають у крапку, а оформлення можна доповнювати власними елементами.
Читацькі застосунки
У застосунках є статистика, нагадування, виклики, соціальні функції та навіть персонажі-компаньйони. Проте розробники прагнуть, щоб вони не відволікали від самої книги або не перетворювали читання на змагання за цифри. Тому одні додатки надають більше можливостей для відстеження читання, а інші свідомо відмовляються від деяких з них.
RorkПобачити прогрес
Розробник застосунку Роман Грядунов характеризує Rork як інструмент для фіксації читацького прогресу. Користувач може записувати час читання, сторінку, на якій зупинився, і бачити відсоток прочитаного, швидкість читання та орієнтовний час до завершення книги.
— пояснює Грядунов. Він наводить приклад із 5–10 хвилинами читання: навіть після короткої сесії користувач бачить кілька додаткових відсотків прочитаного.
Окрім трекера, у безкоштовній версії доступні календар, нотатки, колекції, оцінки, спільнота та пошук книг. Також можна користуватися застосунком офлайн і переглядати підсумки року. Користувачі можуть реагувати на книги, які читають інші, а окремий розділ показує, хто читає зараз.
Частина функцій доступна за преміум-підпискою. Вона знімає обмеження на сканування книг, відкриває «Читацький прогноз» — приблизну кількість книг, яку користувач може прочитати до кінця року, а також дозволяє приховати швидкість читання та лічильник сповіщень. Є також розширене оцінювання та додаткові теми оформлення.
Між мотивацією та змаганням
Грядунов зазначає, що періоди, коли читачі відкладають книги або втрачають бажання читати, трапляються нерідко. Rork намагається підтримувати їх у такі моменти через різні ініціативи.
Щомісяця команда проводить змагання в застосунку, «щоб кожен міг знайти собі щось до душі». Серед можливих призів — сертифікати на книги та преміум-підписка.
Окремо Rork нещодавно запустив добірки зі списків книг на різні теми. За словами Грядунова, вони покликані допомогти читачам знайти щось нове, коли з’являється бажання повернутися до читання.
Що залишити після книги
У Rork є два способи зафіксувати власні враження від книги. До кожної можна додати приватну текстову нотатку або фотографію сторінки. Записи зберігаються разом із книгою, тому до них можна повернутися пізніше.
Також є публічні відгуки. У Rork вже існує база відгуків, і команда планує зробити їх зручнішими для пошуку та спростити доступ до відгуків друзів.
Серед принципових рішень команди — не надавати Rork доступ у Play Market та App Store росії та білорусі.
Команда працює над тим, щоб дизайн не відволікав. «У читанні найважливіше — це фокус на книзі, історії, персонажах та сенсах. Тому ми прагнемо бути найкращим помічником читача і при цьому не перетягувати увагу з книги на себе», — пояснює засновник.
Booktail «Your Book Friend»Без акценту на швидкості
Співрозробник застосунку Василь Хацюр каже: «Трекери читання можуть створювати певний тиск на деяких людей через акцент на швидкості: їм хочеться бачити кращі показники або виконати якийсь виклик». Тому в Booktail відображення цього параметра можна вимкнути.
Такий самий підхід застосовується і до нотаток та цитат: «Ми не змушуємо користувачів вести нотатки чи будь-які інші активності під час читання, тільки за власним бажанням. Такий підхід дозволяє зберегти свободу для користувачів», — говорить Хацюр.
Функціонал для запису думок, цитат та їх перегляду в одному місці в застосунку існує — він просто необов’язковий.
Для періодів, коли читати не хочеться, команда не покладається на нагадування чи винагороди, а робить ставку на друга в застосунку: «У наш час і так багато тригерів та причин, через які людина не хоче або не може читати, тому ми зі свого боку хочемо запропонувати затишну атмосферу та підтримку від Батосика, який завжди буде радіти разом із вами вашим новим пригодам, навіть якщо це ваша перша пригода за довгий час».
Хто такий Батосик
Батосик — маскот-друг застосунку, який коментує прогрес користувача і радіє за нього. «Завжди приємно милуватися результатами свого читання, особливо коли це все оформлено красиво і тебе ще хвалить котусько», — пояснює Василь Хацюр.
За його словами, найскладнішим у роботі над застосунком був вибір: «Найважче було обрати друга, особливо коли маєш двох котів, а вибрати треба одного», — розповідає розробник.
Пізніше в Booktail з’явився і другий персонаж — Х’юстон, а разом із ним — преміум-підписка: вона відкриває доступ до унікальних друзів, загальної читацької статистики, ексклюзивних оформлень полиць та додаткових тем.
Баланс через прості деталі
За словами співрозробника, пошук балансу між привабливістю та практичністю відбувається в Booktail радше через дрібниці, ніж через кардинальні рішення. «Ми шукаємо баланс між привабливістю та практичністю інтерфейсу в кожному нашому функціоналі, щоб було бажання ним користуватися», — каже Хацюр і наводить приклад: перенесення бібліотеки з Goodreads робиться буквально за кілька кліків, без потреби щось завантажувати та перекидати вручну.
Застосунок вийшов лише 2025 року, тому він значно новіший і менший за масштабом, ніж більшість гравців на ринку.
Month ReadЧитання на противагу скролінгу
Розробниця застосунку Яна Одностеблець каже, що в Month Read є трекінг, щоб краще зрозуміти власне читання: «Цифри — це один зі способів зафіксувати свій шлях, а не оцінка того, наскільки добре чи швидко людина читає».
Одностеблець додає: «Якщо він допомагає людині сформувати звичку — це чудово. Якщо ні, він не повинен перетворюватися на ще одне джерело тиску».
Той самий принцип працює й для викликів. «“Марафон читання” — це насамперед додаткова мотивація відкрити книгу. […] Іноді людині потрібен додатковий привід, щоб замість чергового скролінгу взяти до рук книгу», — пояснює Одностеблець.
У межах марафонів команда також знайомить читачів із видавництвами-партнерами та показує власні тренди — списки того, що зараз цікаво іншим читачам.
Розробниця стверджує, що читач сам визначає комфортний темп — застосунком користуються по-різному: хтось стежить за прогресом, хтось веде бібліотеку, хтось бере участь у марафонах, а хтось просто не хоче загубити книги з планів на майбутнє.
Маленькі приводи повернутися
У застосунку є нагадування, які користувач налаштовує сам, елементи гейміфікації та нагороди. Якщо немає часу чи бажання на таймер, можна зафіксувати кількість сторінок наприкінці дня або позначити книгу прочитаною одним натисканням.
Стимулом повернутися до відкладеної книги часто стає спільнота — наприклад, каже розробниця, коли її починає читати ваш друг зі схожими смаками.
Тим, хто не знає, яку книгу обрати, застосунок пропонує пошук за сюжетними тропами та розширеним рейтингом, атмосферою чи динамікою історії. Окрема функція допомагає відстежувати книжкові серії, щоб не загубити продовження.
, — говорить розробниця.Система запам’ятовування
У Month Read можна фіксувати нотатки, цитати та враження, включно з фотонотаткою до картки книги.
Обговорення спільних читань відбуваються прямо в застосунку: «Читачеві не потрібно переходити в інший месенджер або соцмережу, де його легко може відволікти зовсім інший контент», — каже Одностеблець.
Команда переосмислила систему оцінок. «Ми не хотіли, щоб після прочитання залишалася лише одна цифра, наприклад, 4 або 5 зірок, яка через кілька місяців вже мало що говорить», — пояснює розробниця. Тому в Month Read книгу можна оцінювати за кількома критеріями одразу: наскільки вона сумна чи весела, затишна чи шокуюча, а також окремо відзначити сюжет, персонажів та стиль автора. Залишається й можливість написати повноцінний відгук для себе або щоб поділитися ним з іншими читачами.
Чого немає навмисно, — говорить Одностеблець. Частину інших функцій користувач може вимкнути самостійно в налаштуваннях, наприклад, лічильник днів читання поспіль.
Дизайн побудований навколо трьох категорій: що читач читає зараз, що вже прочитав і що планує прочитати. Вони винесені на головний екран. Багато уваги команда приділила картці книги, де зібрана вся інформація: від назви та автора до деталей про покупку, вартість та наявність книги в бібліотеці.
Інтерфейс можна налаштовувати під себе, прибирати блоки та створювати власні полиці. «Ми розуміємо, що кожен читач має власні звички», — каже Одностеблець.
Новелі«Новелі не картає. Новелі підлаштовується»
Дарина Безбородько створює «Новелі» самостійно. За її словами, одне з перших запитань, яке вона собі ставила: чи не перетворює трекінг читання на ще один пункт у списку справ. «Більшість трекерів виросли з культури продуктивності — вони вимірюють, порівнюють, нагадують. І так вони перетворюють читання на ще одне завдання зі списку справ», — каже розробниця.
, — пояснює Безбородько.
Той самий підхід працює й для повернення до читання. «Найефективніший тригер — це м’яке нагадування, прив’язане до інтересу, а не до пропуску. Не “ти не читала 5 днів”, а “у тебе є книга, яку ти відклала — може, сьогодні?”», — описує задум розробниця, додаючи, що ця функція поки на ранньому етапі.
Свобода вражень
Глибоку фіксацію вражень (цитати, нотатки, інсайти) Дарина Безбородько називає темою, над якою вона ще працює: наразі в застосунку є рейтинги та рецензії, а розширений функціонал запланований у наступних оновленнях.
Підхід уже сформований: «Якщо людина хоче написати рецензію — є місце. […] Якщо хоче просто поставити зірочки — і це добре. Я не вирішую, як виглядає “правильний” читацький досвід». Також скоро можна буде фіксувати враження в процесі читання приватно або публічно.
Соціальний шар, де читачі бачать полиці, рецензії та прогрес один одного, уже працює і, за її словами, органічно стимулює ділитися думками без штучних механік.
Найпринциповішим рішенням розробниця називає саме опційність таймера: «Це здається простим, але насправді це позиція: я визнаю, що швидкість читання — не показник цінності».
Так само свідомо вона відмовилася від публічних рейтингів читачів, порівнянь за кількістю прочитаного та викликів з обмеженим часом: «Leaderboard “хто більше прочитав” або “прочитай цю книгу за тиждень” — це саме та механіка, яка перетворює читання на змагання. Це суперечить самій суті Новелі».
Красиве = корисне
Для розробниці питання балансу між естетикою та практичністю не стоїть взагалі: «Мій типовий користувач — людина, яка любить книги і дбає про те, як виглядає її бібліотека. Для неї чи нього красива полиця з обкладинками — це не декор, це причина відкрити додаток».
Саме тому візуальні полиці, кастомні фони та теми, власні книжкові номінації, каже вона, є не додатковими прикрасами, а основною частиною застосунку. Людина, яка налаштувала свою полицю, повертається до неї, і це часто призводить до того, що вона знову відкриває саму книгу. «Я не розділяю “красивий” та “корисний”. Для мого читача — це одне і те саме», — каже розробниця.
Цей застосунок — наймолодший із чотирьох: історія оновлень показує майже щотижневий розвиток.
Попри різні формати, усі вісім продуктів відповідають на те саме запитання: як не перетворити читання на обов’язок. Цифрові інструменти дедалі частіше дають змогу вимкнути зайве, а паперові щоденники шукають баланс між структурою та вільним простором. Ідеального рішення немає, є лише вибір того способу, який допомагає саме вам повернутися до книги.