Зоя Лісовська-Нижанківська: прощання з видатним митцем
6 липня на 100-му році життя відійшла у вічність українська мисткиня Зоя Лісовська-Нижанківська. Сумну звістку повідомив Музей української діаспори.
Зоя Лісовська-Нижанківська була талановитою художницею, живописицею, графікинею та майстринею сакрального мистецтва. Її творчий шлях охопив різні країни та техніки, залишивши по собі багату спадщину.
Мисткиня народилася 14 квітня 1927 року у Львові в родині відомого українського графіка Роберта Лісовського та композиторки Стефанії Туркевич. Через радянські репресії родина була змушена емігрувати. Спочатку Зоя з батьками переїхала до Дрездена, а згодом – до Австрії. Вона навчалася у гімназіях Дрездена та Відня, а у 1947 році вступила до Лондонської академії мистецтв. Там здобула Національний диплом із дизайну та срібну медаль за книжкову ілюстрацію. Завдяки трирічній стипендії продовжила навчання в Академії мистецтв у Римі. Зоя Лісовська-Нижанківська ілюструвала твори видатних українських та світових письменників, зокрема Михайла Коцюбинського, Лесі Українки та Торнтона Вайлдера.
З 1955 року художниця мешкала в Женеві. Вона працювала в різних техніках – олії, гуаші, туші та акварелі, створюючи захопливі пейзажі, портрети, натюрморти та композиції. Її творчість вирізняється поєднанням експресивності та ліризму, в ній відчутний вплив італійського неоекспресіонізму та українського бароко. Серед найвідоміших робіт мисткині – «Вечорниці» (1955), «Богородиця» (1960), «Перед свяченням паски», «Скелі над морем», «Синій дім», «Дівчина з Буковини», «Біженці», «Стиль життя» (1980).
Виставки робіт Зої Лісовської-Нижанківської проходили в багатьох містах світу: Мюнхені, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорку, Львові та Женеві. Її мистецтво вражає широким географічним та тематичним діапазоном – від лондонських доків до бразильських фавел, від паризьких мостів до українських сіл.
На вшанування творчості Зої Лісовської-Нижанківської видано книгу Романа Яціва «Зоя Лісовська: Джерела пристрасті. Малярство, графіка» за редакцією видавництва «Апріорі».
«Я б побажала, щоб усі наші люди повернулися до національного скарбу – української мови. Щоб батьки вчили дітей по-українськи та не говорили після навчання до дітей по-російськи, адже Москва — наш ворог. Росіяни принесли багато лиха до України», — говорила художниця в інтерв’ю Destinations — Open Platform for Integration and Peace у 2023 році.
Письменниця Віра Вовк називала Зою Лісовську-Нижанківську своєю посестрою. Вона згадувала їхню першу зустріч у Львові 1938 року, коли вони разом провели канікули: «Вперше я зустріла Зою у Львові 1938 року, після вступного іспиту до дівочої гімназії(…) Наші матері були подругами й домовилися, що Зоя поїде зі мною на вакації до Кут над Черемошем, де батько працював лікарем. Я так зраділа тією звісткою, що кинулася Зої на шию, чим зовсім її приголомшила. До того часу я була самітною, бо батьки важко працювали. Зоя зразу стала мені тією вимріяною сестрою, якою залишилась досі».
Зоя Лісовська-Нижанківська була одружена з Олегом Нижанківським. У них двоє дітей: Лада-Аріяна Нижанківська-Кукс та Роман Нижанківський.
Нагадаємо, у липні 2022 року в Ріо-де-Жанейро на 96-му році життя померла українська та бразильська письменниця, літературознавиця Віра Вовк.
За даними порталу: chytomo.com