Львівський суд засудив до довічного ув’язнення вбивцю мовознавиці Ірини Фаріон
Шевченківський районний суд Львова 1 жовтня виніс вирок В’ячеславу Зінченку, засудивши його до довічного позбавлення волі за вбивство мовознавиці Ірини Фаріон.
Перед засіданням вулицю біля суду обмежили для проїзду, під будівлею зібралися прихильники Фаріон. У залі були прокурори, донька Фаріон Софія Особа з адвокаткою, а також адвокатка Зінченка.
Суд частково задовольнив цивільний позов Софії Особи: Зінченко має виплатити їй 5 мільйонів гривень моральної шкоди. Вона спрямує ці кошти на потреби 4-го батальйону «Сила Свободи» бригади наступу Національної гвардії України «Рубіж», де воював її чоловік. Сам Зінченко своєї вини не визнав.
«Ми разом боролися два роки, щоб убивці Ірини Фаріон винесли вирок. Сьогодні це сталося. Відбулося понад 80 засідань. Це був винесений історичний вирок. Щоб кожен зрозумів, що вбивати українця на своїй рідній Богом даній землі ніхто не має права», — сказала Софія Особа.
За словами судді, В’ячеслав Зінченко чотири рази відмовився давати показання, посилаючись на неузгоджену позицію із захисником та участь одного з адвокатів у режимі відеоконференції. Протягом п’яти місяців дебатів суд понад 10 разів пропонував Зінченку виступити, але той щоразу казав, що не готовий. 27 серпня 2026 року суд визнав такі дії зловживанням процесуальними правами.
Суд зачитав результати одорологічної експертизи, яка порівнює запахові сліди. За висновком експерта, запах зі зразка крові Зінченка збігається із запахом з лавки, де, за версією слідства, сидів обвинувачений. Портретна експертиза зіставила портрет Зінченка з фото чоловіка у яскравому одязі, якого бачили у дворі будинку, де жила Фаріон. Експерти дійшли висновку, що це одна й та сама особа.
Далі суд зачитав дані з телефона обвинуваченого. 4 березня 2024 року Зінченко отримав номер телефону Фаріон і зберіг її персональні дані. Він цікавився Фаріон із 13 вересня 2023 року. 6 липня 2024 року шукав у Chrome графіки відключення світла у Львові, зокрема на вулиці Масарика. У переписках Зінченко цікавився глушником до пістолета Макарова, переробкою зброї та набоями. 7–8 квітня він купив на сайті перероблений пістолет. Водночас суд наголосив, що даних про те, з якого пістолета вбили Фаріон, немає.
Онлайн Зінченко замовив панаму, окуляри, камеру GoPro, футболку, шорти, рукавиці та білі шкарпетки. Суд дійшов висновку, що він заздалегідь готувався до злочину: придбав змінний маскувальний одяг, дізнався адресу жертви, розташування вулиць, маршрути й графіки відключення світла.
Квиток на потяг із Дніпра до Львова Зінченко купив на 8 липня 2024 року. Зворотний квиток на 21 липня придбав 20 липня. За даними суду, 27 квітня 2024 року він долучився до телеграм-групи, де 24 липня опублікували відео вбивства, зняте особою, яка його вчинила. Квартиру Зінченка в Дніпрі обшукали: вилучили техніку, телефон і одяг.
У телефоні також знайшли нотатку від 8 липня 2024 року, яку Зінченко написав російською в потязі дорогою до Львова. У ній він зізнався, що реалізує свої плани, робить те, що хоче, і є «санітаром суспільства» через особисту неприязнь. Він зазначив, що не може бути жодного розкаяння і що обрав шлях, яким ітиме до кінця.
Як повідомлялося, 19 липня 2024 року у Львові на вулиці Масарика невідомий вистрілив в Ірину Фаріон біля її будинку. Того ж вечора мовознавиця померла в лікарні. 25 липня у Дніпрі затримали 18-річного Зінченка, а 26 липня Галицький районний суд Львова обрав йому тримання під вартою без права внесення застави.
Спершу Зінченка підозрювали в умисному вбивстві, за що йому загрожувало до 15 років. Згодом Офіс генпрокурора змінив кваліфікацію на умисне вбивство, пов’язане з виконанням громадського обов’язку, з мотивів національної нетерпимості, і додав незаконне володіння вогнепальною зброєю. 26 грудня 2024 року прокурори передали до суду обвинувальний акт.
Нагадаємо, ще у серпні 2025 року прокурори в суді відтворили запис розмови, у якій Зінченко зізнався співкамернику у вбивстві, однак у суді він заявив, що зробив це під тиском.