“Веселка” показує скарби свого архіву: виставка «АРТіФАКТИ»
Будинок дитячої книги в Києві «Веселка» нині прикрашають понад 600 оригіналів ілюстрацій українських художників кількох поколінь. Експозиція «АРТіФАКТИ» триває вже третій місяць, і поки що дату її завершення не визначено. Відвідати виставку на вулиці Юрія Іллєнка, 63 – це можливість побачити наживо роботи, знайомі багатьом із дитинства.

Виставку ініціювала Олександра Кирюшина, заступниця директора видавництва. Проєкт «Веселка. В пам’яті», частиною якого є «АРТіФАКТИ», підтримав Український культурний фонд.
Мистецтво і факти історії
Назва виставки, «АРТіФАКТИ», має кілька смислових рівнів. Олександра Кирюшина пояснює її як поєднання мистецтва (АРТ), символу нової цифрової епохи (AI) та людей, історій і подій, що формують пам’ять (ФАКТИ). Вона також наголошує на важливості людини у створенні культури.
Ірина Бойко, головна редакторка «Веселки», додає, що кожна ілюстрація – це «факт з історії українського книжкового ілюстрування, колосальна мистецька школа».
На афіші виставки — долоня, створена Миколою Гончаровим. Його мати, художниця Саша Прахова, також багато років співпрацювала з «Веселкою», і її роботи представлені на експозиції.

Найновіші роботи на виставці датовані 2018 роком (ілюстрації Наталії Котилевської), а найдавніша — 1940 року (Дмитро Шавикін до «Слова о полку Ігоревім» у переказі Наталі Забіли). Однак, у видавництві припускають, що архів може містити і старші роботи.
Імена на стінах
Ірина Бойко підкреслює, що кожен художник, представлений на виставці, зробив вагомий внесок в українську книжкову графіку.
Вона починає розповідь з логотипу видавництва, створеного академіком Олександром Губаревим у 1964 році. Незважаючи на спроби оновити знак, колектив та багато прихильників «Веселки» висловилися за збереження оригінального логотипа.

«Веселка» здобула міжнародне визнання завдяки низці книжок. Зокрема, у 1982 році ілюстрації Георгія Якутовича до «Повісті минулих літ» та «Кленових листків» Василя Стефаника були відзначені нагородами в Лейпцигу.


«Золоте яблуко» на бієнале в Братиславі у 1971 році здобули ілюстрації Володимира Голозубова до пісеньки «Два півники». Ці роботи нещодавно перевидали у двомовних книжках.


Микола Пшінка, головний художник видавництва протягом 40 років, значну роль відіграв у формуванні нового покоління художників, зокрема, заохотивши Катерину Штанко до роботи над Шевченківською темою.


Подружні пари художників також робили вагомий внесок у скарбницю «Веселки». Віктор Григор’єв і Кіра Полякова працювали над композицією та малюнком (він) і кольором (вона).


Ірина Заруба, авторка ілюстрацій до «Українського дитячого театру» та «Казок кримських татар», своїми роботами вразила навіть голову Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, який був переконаний, що ілюстратор — чоловік-татарин.
На виставці також представлені ілюстрації Адель Гілевич до «Ясоччиної книжки» Наталі Забіли. Ірина Бойко згадує зворушливу історію жінки, яка, побачивши цю книгу, згадала своє дитинство і захотіла таку ж для своєї дитини.
Для багатьох художників виставка стала нагодою згадати молодість. Василь Перевальський відзначив, що ніби повернувся у минуле, працюючи поряд з колегами. Наталія Лопухова була вражена збереженням робіт своєї матері та власних, зокрема до «Марусі Чурай» Ліни Костенко. Сама письменниця називала цю героїню «своєю».

Відвідувачі висловлюють вдячність за можливість згадати дитинство і часто запитують про можливість придбати книжки. На першому поверсі діє крамничка, де пропонують видання «Веселки», «Мистецтва», «Либіді» та «АртЕка» за цінами видавців.

Спадщина без ліку і 10 мішків скла
Точна кількість робіт в архіві видавництва досі невідома, оскільки його ще не впорядкували. Оригінали зберігаються у спеціальних кімнатах без вікон.
Напередодні виставки будівля «Веселки» зазнала значних пошкоджень від російських обстрілів. У травні 2026 року постраждав офіс, а в липні вибуховою хвилею було вибито близько 70% вікон. Для прибирання наслідків було організовано толоку.


«Понад 10 мішків тільки скла винесли», — згадує Ірина Бойко, описуючи масштаби руйнувань.
Через ці події підготовка до виставки затягнулася, а роботи відбиралися дещо хаотично. Експозиція, що спочатку планувалася лише у фоє, розширилася на весь доступний простір, включно зі стелею.
На виставці є роботи Марії Примаченко, хоча її ілюстрації до видань «Веселки» не представлені. Натомість, є фото зустрічі керівництва видавництва з художницею.
Роботи Олександра Івахненка, лауреата Шевченківської премії, нині зберігаються у світових музеях. Ілюстрації Вікторії Ковальчук, яка померла від COVID-19, не вдалося доставити зі Львова через пошкодження транспортної інфраструктури.
Що далі з архівом?
Виставку, яку планували до кінця серпня, продовжили до 14 вересня. З пропозиціями показати експозицію в інших містах зверталися, проте транспортування оригіналів вважається небезпечним.
Безпека оригіналів викликає занепокоєння і в родин художників. Син Миколи Стороженка, лауреата Шевченківської премії, забрав його ілюстрації народних казок з міркувань безпеки.


Зібрані твори – лише частина художньої спадщини «Веселки». Зазвичай, оригінали поверталися до ілюстраторів через два-три роки після виходу книжки, хоча багато хто залишав їх у видавництві.
Пріоритетним завданням для видавництва є оцифрування архіву. Частина ілюстрацій вже наявна в цифровому вигляді, але обсяг роботи величезний. «Веселка» видала понад 10 тисяч назв, ілюстрованих понад тисячею художників. Видавництво планує шукати гранти для фінансування цього проєкту.
Окреме питання – авторські права. Видавництво працює над врегулюванням прав із спадкоємцями художників, аби захистити архів від несанкціонованого використання.
«Багато обов’язків і практично ніяких прав»
За радянських часів «Веселка» видавала близько 230 книжок на рік, маючи штат зі 150-160 працівників. Нині ж колектив значно менший, і видавництво не має коштів навіть на завершення розробки сайту.
«Коли державне видавництво, це дуже багато обов’язків і практично ніяких прав», — зазначає Ірина Бойко, пояснюючи, чому «Веселка» не може брати участь у державних закупівлях книжок через борги.
У червні 2026 року видавництво було передано з управління Держкомтелерадіо до Міністерства освіти і науки. Наразі триває робота над новим статутом.
Незважаючи на труднощі, «Веселка» продовжує працювати. Наразі в редакційному процесі перебуває восьмий том «Казкового дива» Світлани Прудник.

Видавництво готує альбом художника, планує відновити серію «Шкільна бібліотека» та перевидати фольклорні антології. Також очікує на друк «Золота тарілочка» з новими ілюстраціями Радни Сахалтуєва.

20 листопада у Гадячі «Веселка» вручатиме премію імені Олени Пчілки, засновану у 1991 році.
Дізнатися більше на: chytomo.com
