Ілюстрації «Веселки»: дитинство поміж вибитих вікон

“Веселка” показує скарби свого архіву: виставка «АРТіФАКТИ»

Будинок дитячої книги в Києві «Веселка» нині прикрашають понад 600 оригіналів ілюстрацій українських художників кількох поколінь. Експозиція «АРТіФАКТИ» триває вже третій місяць, і поки що дату її завершення не визначено. Відвідати виставку на вулиці Юрія Іллєнка, 63 – це можливість побачити наживо роботи, знайомі багатьом із дитинства.

Афіша виставки: долоня, намальована Миколою Гончаровим.

Виставку ініціювала Олександра Кирюшина, заступниця директора видавництва. Проєкт «Веселка. В пам’яті», частиною якого є «АРТіФАКТИ», підтримав Український культурний фонд.

Мистецтво і факти історії

Назва виставки, «АРТіФАКТИ», має кілька смислових рівнів. Олександра Кирюшина пояснює її як поєднання мистецтва (АРТ), символу нової цифрової епохи (AI) та людей, історій і подій, що формують пам’ять (ФАКТИ). Вона також наголошує на важливості людини у створенні культури.

Ірина Бойко, головна редакторка «Веселки», додає, що кожна ілюстрація – це «факт з історії українського книжкового ілюстрування, колосальна мистецька школа».

На афіші виставки — долоня, створена Миколою Гончаровим. Його мати, художниця Саша Прахова, також багато років співпрацювала з «Веселкою», і її роботи представлені на експозиції.

Найновіші роботи на виставці датовані 2018 роком (ілюстрації Наталії Котилевської), а найдавніша — 1940 року (Дмитро Шавикін до «Слова о полку Ігоревім» у переказі Наталі Забіли). Однак, у видавництві припускають, що архів може містити і старші роботи.

Імена на стінах

Ірина Бойко підкреслює, що кожен художник, представлений на виставці, зробив вагомий внесок в українську книжкову графіку.

Вона починає розповідь з логотипу видавництва, створеного академіком Олександром Губаревим у 1964 році. Незважаючи на спроби оновити знак, колектив та багато прихильників «Веселки» висловилися за збереження оригінального логотипа.

Логотип Олександра Губарева.

«Веселка» здобула міжнародне визнання завдяки низці книжок. Зокрема, у 1982 році ілюстрації Георгія Якутовича до «Повісті минулих літ» та «Кленових листків» Василя Стефаника були відзначені нагородами в Лейпцигу.

Ілюстрації Георгія Якутовича.

«Золоте яблуко» на бієнале в Братиславі у 1971 році здобули ілюстрації Володимира Голозубова до пісеньки «Два півники». Ці роботи нещодавно перевидали у двомовних книжках.

Ілюстрації Володимира Голозубова.

Микола Пшінка, головний художник видавництва протягом 40 років, значну роль відіграв у формуванні нового покоління художників, зокрема, заохотивши Катерину Штанко до роботи над Шевченківською темою.

Ілюстрації Миколи Пшінка.

Ілюстрації Катерини Штанко.

Подружні пари художників також робили вагомий внесок у скарбницю «Веселки». Віктор Григор’єв і Кіра Полякова працювали над композицією та малюнком (він) і кольором (вона).

Ілюстрації Віктора Григор’єва і Кіри Полякової.

Ірина Заруба, авторка ілюстрацій до «Українського дитячого театру» та «Казок кримських татар», своїми роботами вразила навіть голову Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, який був переконаний, що ілюстратор — чоловік-татарин.

На виставці також представлені ілюстрації Адель Гілевич до «Ясоччиної книжки» Наталі Забіли. Ірина Бойко згадує зворушливу історію жінки, яка, побачивши цю книгу, згадала своє дитинство і захотіла таку ж для своєї дитини.

Для багатьох художників виставка стала нагодою згадати молодість. Василь Перевальський відзначив, що ніби повернувся у минуле, працюючи поряд з колегами. Наталія Лопухова була вражена збереженням робіт своєї матері та власних, зокрема до «Марусі Чурай» Ліни Костенко. Сама письменниця називала цю героїню «своєю».

Ілюстрації Василя Перевальського.

Відвідувачі висловлюють вдячність за можливість згадати дитинство і часто запитують про можливість придбати книжки. На першому поверсі діє крамничка, де пропонують видання «Веселки», «Мистецтва», «Либіді» та «АртЕка» за цінами видавців.

Спадщина без ліку і 10 мішків скла

Точна кількість робіт в архіві видавництва досі невідома, оскільки його ще не впорядкували. Оригінали зберігаються у спеціальних кімнатах без вікон.

Напередодні виставки будівля «Веселки» зазнала значних пошкоджень від російських обстрілів. У травні 2026 року постраждав офіс, а в липні вибуховою хвилею було вибито близько 70% вікон. Для прибирання наслідків було організовано толоку.

«Понад 10 мішків тільки скла винесли», — згадує Ірина Бойко, описуючи масштаби руйнувань.

Через ці події підготовка до виставки затягнулася, а роботи відбиралися дещо хаотично. Експозиція, що спочатку планувалася лише у фоє, розширилася на весь доступний простір, включно зі стелею.

На виставці є роботи Марії Примаченко, хоча її ілюстрації до видань «Веселки» не представлені. Натомість, є фото зустрічі керівництва видавництва з художницею.

Роботи Олександра Івахненка, лауреата Шевченківської премії, нині зберігаються у світових музеях. Ілюстрації Вікторії Ковальчук, яка померла від COVID-19, не вдалося доставити зі Львова через пошкодження транспортної інфраструктури.

Що далі з архівом?

Виставку, яку планували до кінця серпня, продовжили до 14 вересня. З пропозиціями показати експозицію в інших містах зверталися, проте транспортування оригіналів вважається небезпечним.

Безпека оригіналів викликає занепокоєння і в родин художників. Син Миколи Стороженка, лауреата Шевченківської премії, забрав його ілюстрації народних казок з міркувань безпеки.

Ілюстрації Миколи Стороженка.

Зібрані твори – лише частина художньої спадщини «Веселки». Зазвичай, оригінали поверталися до ілюстраторів через два-три роки після виходу книжки, хоча багато хто залишав їх у видавництві.

Пріоритетним завданням для видавництва є оцифрування архіву. Частина ілюстрацій вже наявна в цифровому вигляді, але обсяг роботи величезний. «Веселка» видала понад 10 тисяч назв, ілюстрованих понад тисячею художників. Видавництво планує шукати гранти для фінансування цього проєкту.

Окреме питання – авторські права. Видавництво працює над врегулюванням прав із спадкоємцями художників, аби захистити архів від несанкціонованого використання.

«Багато обов’язків і практично ніяких прав»

За радянських часів «Веселка» видавала близько 230 книжок на рік, маючи штат зі 150-160 працівників. Нині ж колектив значно менший, і видавництво не має коштів навіть на завершення розробки сайту.

«Коли державне видавництво, це дуже багато обов’язків і практично ніяких прав», — зазначає Ірина Бойко, пояснюючи, чому «Веселка» не може брати участь у державних закупівлях книжок через борги.

У червні 2026 року видавництво було передано з управління Держкомтелерадіо до Міністерства освіти і науки. Наразі триває робота над новим статутом.

Незважаючи на труднощі, «Веселка» продовжує працювати. Наразі в редакційному процесі перебуває восьмий том «Казкового дива» Світлани Прудник.

Видавництво готує альбом художника, планує відновити серію «Шкільна бібліотека» та перевидати фольклорні антології. Також очікує на друк «Золота тарілочка» з новими ілюстраціями Радни Сахалтуєва.

Ілюстраціями Радни Сахалтуєва.

20 листопада у Гадячі «Веселка» вручатиме премію імені Олени Пчілки, засновану у 1991 році.

Дізнатися більше на: chytomo.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *