21 жовтня 2026 року поблизу будівлі Книжкової палати України імені Івана Федорова в Києві впали дві російські балістичні ракети. Одна — приблизно за 20 метрів від книгосховища, друга — за 60–100 метрів. Вибухова хвиля вибила майже всі вікна в адміністративному корпусі та у сховищі. Наступного дня пішов дощ, і видання набрали вологи.
Це третій удар поруч з установою менш ніж за рік. Після попереднього, на початку 2026 року, в будівлі при −20°C розірвало труби й батареї. Опалення немає досі. Кошти на його відновлення заклали лише в держбюджет на 2027 рік, тож цю зиму палата, найімовірніше, проведе без тепла.
Палата зберігає фонд Державного архіву друку — понад 15 мільйонів одиниць: книжки, журнали, газети, ноти, карти, плакати й інші видання, випущені в Україні з 1917 року. Сховище, за словами керівництва, розраховане на 12 мільйонів. Капітального ремонту в будівлі не робили жодного разу.
«Читомо» відвідало Книжкову палату наступного дня після удару й поговорило з директоркою Ольгою Васьківською, першим заступником директора з наукової роботи Анатолієм Мураховським і працівницями установи.
Що зберігає Книжкова палата України
Книжкову палату заснували 24 січня 1919 року. Закон про створення Головної книжної палати в Києві підписав голова Ради Народних Міністрів УНР Володимир Винниченко за поданням міністра народної освіти Івана Огієнка. У 1922 році постановою Ради Народних Комісарів УРСР палату організували в Харкові, а в 1989 році перевели до Києва.
«Книжкова палата, по суті, ровесниця України. Ми вже відсвяткували у 2019 році сторіччя», — каже Анатолій Мураховський.
Палата веде державну бібліографічну реєстрацію та каталогізацію всіх видань, що виходять в Україні, збирає статистику видавничої справи, вивчає книжковий ринок і комплектує фонд Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні. Вона також є національним агентством ISBN, ISSN (для періодичних і продовжуваних видань) та ISMN (для нотних видань) і забезпечує методичний супровід запровадження універсальної десяткової класифікації (УДК).
Саме з даних палати щороку стає відомо, скільки книжок вийшло в Україні, які видавництва надрукували найбільше і які видання мали найбільші наклади.
Іноземних видань у фонді немає, але є видання, надруковані в Україні іншими мовами. «У нас є видання і на івриті, і польською, і німецькою, і румунською, тобто всіма мовами, якими послуговувалися громадяни України в різні часи. Тому тут і зібрана україніка», — пояснює Мураховський.
Станом на 1 січня 2026 року архів налічував 15 062 890 одиниць зберігання. У 2008 році фонд внесли до переліку наукових об’єктів, що становлять національне надбання.
Окрема частина архіву — спецфонд: книжки 1917–1976 років, які за совєцьких часів вилучали з бібліотек і книгарень. Серед них — українська художня література, словники, підручники, історичні та релігійні видання, твори репресованих письменників. «Ці книжки в єдиному примірнику збереглися в Книжковій палаті. Цей фонд теж потрібно досліджувати, і ми намагаємося це робити, відкривати нові імена авторів, твори яких за потреби потрібно буде відтворити, щоб дати їх нашому читачеві», — каже А. Мураховський.
Як на роботу вплинув обстріл в ніч на 19 жовтня
«Обстріл відбувся 18 жовтня, десь о 23-й годині. Вибухова хвиля була настільки сильною, що в нас повибивало практично всі вікна. В адміністративному корпусі всі вікна вилетіли, і в сховищі — з другого по дев’ятий поверх», — розповідає Ольга Васьківська. У момент удару в будівлі був лише охоронець, він не постраждав.
«Якби влучило в основу цієї панельної споруди, то шукали б ми свої папірці по всьому Києву», — каже Анатолій Мураховський, показуючи місце першого влучання. Місце другого в парку навпроти споруди обнесене стрічками, там працюють комунальники.
19 жовтня працівники прибирали адміністративний корпус, 20 жовтня — сховища.
Уламки скла потрапили й на книжки. Прибирати все будуть поетапно. «Спочатку приберемо скло з підлоги, потім якось залатаємо вікна, а вже після цього будемо окремо брати кожне видання й очищувати його. Для Державного архіву друку, для його співробітників це зараз найголовніше», — пояснює Ольга Васьківська.
Видання найкраще зберігаються за сталої температури 17–18°C і вологості 50–55%. Зараз дотримуватися цих умов неможливо.
Відремонтувати вікна, за словами Анатолія Мураховського, неможливо: дерев’яні рами згнили, і їх винесло, алюмінієві деформовані й без ущільнювачів.
Будівлю Книжкової палати ввели в експлуатацію близько 1990 року. Для таких будівель капітальний ремонт передбачений через 25 років. Тут його не робили жодного разу. «Тому, безперечно, дерев’яні рами вже струхлявіли. Оці псевдосучасні металеві рами — там уже ущільнювач пересох, він майже не тримає скло. Я вже не кажу про те, що штукатурка сиплеться, пішли тріщини», — каже Мураховський.
До повномасштабної війни будівлю розхитував трамвай, колії якого проходять повз. «Він їде, гуркоче, будинок трясеться, і тріщини збільшуються. Але ми, слава Богу, звернулися до КМДА з проханням, щоб вони переклали тут рейки на безстикові зварні. І вібрація суттєво зменшилася», — розповідає він.
Це не перша ракетна атака: 26 грудня 2025 року та 9 січня 2026 року російські ракети влучили в житлові квартали поблизу палати. Вибухова хвиля також пошкодила вікна. «Тоді було мінус 20 градусів. І ці вибиті шибки… Обстріл був уночі. І поки наші співробітники доїхали, цей страшний холод зайшов у приміщення, порвав наші труби, порвав батареї. Опалення в нас немає досі», — каже директорка.
Мураховський показує трубу, відірвану від батареї. Таких місць у будівлі багато: систему розморозило, і запустити її неможливо. За зиму в будівлі загинули всі кімнатні рослини.
Наприкінці зими через вентиляційні шахти у сховища потрапила вода. «Було різке танення. Дах плоский. Там піднялася вода, цілі озера, і вона перелилася у вентиляційні шахти», — пояснює Мураховський.
Усі книжки вдалося врятувати від вологи завдяки осушувачу повітря, який надало ЮНЕСКО. «Коли вологість підвищується, починають з’являтися пліснява, грибки, з якими вкрай важко боротися. Потрібно проводити дезінфекцію у відповідних барокамерах. А в таких фондах оперативно дезінфекцію не проведеш», — розповів заступник директорки Книжкової палати.
ЮНЕСКО також передало палаті зарядні станції для комп’ютерів і папки з безкислотного картону. У них пакують видання, які найлегше страждають від вологи. Найшвидше псуються газети.
«Газетний папір досить серйозно псується, особливо сучасний. Раніше з ганчір’я робили, він краще зберігається. А ці дуже швидко псуються. Папір здатний окислюватися. Є такий хімічний процес, коли він стає ламким. А в папках із безкислотного картону видання зберігаються краще», — пояснює Мураховський.
Опалення не буде й цієї зими. «Якщо буде така зима, зі сильними морозами, як цього року, то ми, мабуть, не зможемо працювати повний робочий день», — каже директорка.
Як планують відновлювати Книжкову палату
За підрахунками Ольги Васьківської, засклити потрібно близько 80 вікон: у сховищах вони менші, в адміністративному корпусі — більші. Спершу вікна затягнуть плівкою, щоб у сховища не потрапляв вітер, потім закриватимуть. «Потрібно хоча б OSB-плитами забити, щоб створити у сховищах більш-менш прийнятний мікроклімат для наших видань», — каже директорка.
Палата звернулася до кількох волонтерських і благодійних організацій.
1 квітня 2026 року палата оголосила збір на відновлення приміщень. Орієнтовну вартість робіт тоді оцінили в понад 10 мільйонів гривень. «Ми оголошували збір більше для очищення совісті. Я не сподівався, що ми зберемо відповідні кошти», — каже Мураховський.
«Ми ще не закрили наш рахунок, тому що сподіваємося, що, можливо, після цієї аварії ще надійдуть якісь кошти. А тоді вже будемо вибирати, що найпотрібніше, найактуальніше нам у цій ситуації. Хоча потрібно все: і водопостачання, і тепло, і все інше», — розповідає директорка.
Оцінити збитки від удару одразу неможливо. Спершу факт влучання поблизу будівлі має бути внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Лише з витягом із реєстру можна замовити незалежну експертизу. Нині складають внутрішній акт огляду пошкоджень.
Що змінилося після засідання комітету Ради та чому палата хоче нового статусу
У липні 2026 року Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики провів у палаті виїзне засідання. Ініціатором, за словами Мураховського, був народний депутат Микола Княжицький. «Це чи не вперше нам приділили таку увагу. Цілий парламентський комітет спеціально приїхав до Книжкової палати для того, щоб розглянути її проблеми», — каже він.
На засіданні говорили про ризик реорганізації через критерії атестації наукових установ, недофінансування, брак площ і кадровий дефіцит через низькі зарплати. Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко запропонував змінити статус палати з державної наукової установи на державну.
За словами Ольги Васьківської, рішення про зміну статусу вже ухвалене: «Ми будемо просто державною установою — Книжкова палата України імені Івана Федорова». Функції палати після зміни статусу не зміняться.
У палаті розраховують, що новий статус змінить сам принцип фінансування. Зараз установу фінансують за законом про наукову і науково-технічну діяльність — під дві наукові теми. До їхнього бюджету доводиться включати і зарплати, і утримання фонду. «Ми змушені до бюджету фінансування наукової тематики включати й видатки, які передбачають зарплати працівникам, утримання фонду й так далі. Тобто, по суті, ми самі себе обманюємо», — каже Анатолій Мураховський.
За його словами, фонд — не майно палати, а загальнодержавна власність на відповідальному зберіганні. «Зробити знепилення, простежити, чи дотримується тут температурно-вологісний режим, чи ніде нічого не підтікає, чи не почали пліснявіти видання, провести відповідну обробку цих видань, — це суто господарські функції. Як у будь-якого музею, по суті. Вони мають оплачуватися державою», — каже він.
У держбюджеті на 2027 рік палаті передбачили 15 мільйонів гривень — на відновлення теплопостачання, комунальні та поточні видатки. Кошти на комунальні видатки закладають, за словами Мураховського, «уперше, мабуть, за всю історію Книжкової палати». За словами директорки, це буде суттєва допомога.
Ремонтів, за її словами, потрібно більше: зокрема, відновити систему кондиціювання. Систему опалення доведеться робити заново за новим проєктом, з внутрішнім прокладанням труб. «Ми цього року теж будемо без тепла, тому що кошти закладені в проєкті бюджету на наступний рік. А це ж проєкт, тендер і так далі. За зиму ми цього не зробимо», — каже Мураховський.
Середня зарплата в палаті дорівнює мінімальній. Низька оплата праці ускладнює пошук керівників відділів. Працівникам без відповідного наукового стажу установа не може гарантувати зарплату навіть у 10 тисяч гривень. Рядові та наукові працівники отримують 8–9 тисяч гривень на місяць. Мураховський додає, що в Книжковій палаті переважно працюють люди, які погоджуються на низьку оплату праці: «Тут працюють переважно альтруїсти. Або ті, хто має пенсію і плюс іще невеликий додаток».
Палата просить депутатів та уряд прирівняти зарплати її працівників хоча б до рівня Українського культурного фонду та Українського інституту книги. Мураховський нагадує, що статус палати, як і цих установ, закріплений у статті 27 закону «Про видавничу справу».
Як Книжкова палата продовжує працювати під час війни
Попри пошкодження, видання надходять до Книжкової палати щодня.
«Щодня ми повинні їх обробляти, вносити до бази даних, реєструвати, класифікувати тощо. Наша робота має відбуватися безперебійно. Але вчора й сьогодні, хоча деякі відділи працюють, ми переважно займалися прибиранням.
«Учора Книжкова палата була розтрощена, навколо лежало скло, але приїхала машина „Нової пошти“, і працівники несли нам обов’язкові примірники в мішках просто по битому склу», — розповідає Мураховський. За його словами, за день надходить 100–200 примірників. До повномасштабної війни палата отримувала в середньому близько 150 тисяч примірників на рік. У 2022 році — 37 700, у 2025-му — 41 200.
На першому поверсі мала запрацювати виставка «Українсько-польські відносини у дзеркалі українських видань». Її готували спільно з Українським інститутом національної пам’яті й планували відкрити в жовтні. Серед експонатів — плакат 1920 року за підписом Юзефа Пілсудського, звернений до жителів України, і польськомовні видання, надруковані в України. Книжки з вітрин після удару винесли.
Раніше палата проводила виставки до Дня Соборності — про друковані видання УНР і ЗУНР, до річниці Григорія Сковороди, про енциклопедичні видання України, про російсько-українську війну в друкованих виданнях, а також спільно з Києво-Печерською лаврою — про Феодосія Печерського.
У Державному реєстрі суб’єктів видавничої справи, за словами Анатолія Мураховського, близько 9200 суб’єктів. Обов’язкові примірники до палати надсилають 720 видавців. «За нашими спостереженнями, від 20% до 30% не виконують вимог законодавства й не надсилають обов’язкових примірників», — каже він. За законом, видання не можна розповсюджувати, якщо його обов’язковий примірник не надійшов до Книжкової палати.
Загалом видавці мають розсилати близько 18 обов’язкових примірників кожного видання до різних установ. «Така велика кількість обов’язкових примірників призвела до того, що видавці нехтують законодавчими нормами щодо їх надсилання. Книжкова палата бореться за те, щоб видавці виконували вимоги закону про надсилання обов’язкових примірників видань хоча б до Книжкової палати — для довічного зберігання і каталогізації», — зазначає заступник.
Винятків для видавців, які постраждали від обстрілів, закон не передбачає.
У лютому 2025 року палата пропонувала скоротити кількість паперових обов’язкових примірників і перейти на створення електронної бібліотеки. Для цього потрібно змінювати закон.
Частина електронних видань до палати надходить, але, за словами директорки, не всі: на законодавчому рівні ця сфера не врегульована.
Палата також планує оприлюднити методичні рекомендації щодо правил оформлення видань. Зараз ці правила є лише в стандартах, до яких, за словами Мураховського, багато видавців не мають доступу. «Хочу наголосити, що це не є функцією Книжкової палати. Але ми намагаємося зробити все, щоб полегшити роботу видавцям і щоб видавнича справа мала відповідне нормативно-правове регулювання. Без нього в цій сфері будуть колапс і повна анархія», — каже він.
У сховищах Книжкової палати не бракує місця. Але чи надовго?
Сховище розраховане на 12 мільйонів одиниць зберігання. Зараз у ньому понад 15 мільйонів.
Кілька років тому за кошти Мінфіну палата переобладнала одне з приміщень під сховище обов’язкових примірників.
За словами директорки, зменшення кількості надходжень утричі дає палаті додатковий час до заповнення останнього сховища.
Питання нового сховища палата порушує щонайменше шість-сім років. Раніше розробили проєкт симетричного сховища на території палати, на місці парковки. Воно мало б забезпечити зберігання фонду ще на 50 років. «На жаль, проєкт уже морально застарів. Навіть Рахункова палата вимагала, щоб ми списали його як актив», — каже Мураховський.
Після російських ударів у палаті розглядають можливість будівництва іншого сховища — з підземними поверхами. «У нас є видання, які по всій Україні збереглися лише в одному чи кількох примірниках. Для них ми хотіли б спроєктувати сховища, захищені від обстрілів і різних стихійних явищ. Це великий проєкт, який потребує значних коштів. Наразі я не можу сказати, коли його вдасться реалізувати», — розповідає Ольга Васьківська.
Книжкова палата не має державної програми оцифрування фонду
Державної програми оцифрування фонду немає. Окремі його частини оцифрували коштом донорів.
Анатолій Мураховський каже:
Єврейські фонди виділили кошти, щоб ми оцифрували всі єврейські видання. Також профінансували їхнє пакування в безкислотний папір. Єврейська спільнота зберегла й оцифрувала всі свої видання України. А в українців на збереження власних видань на території своєї держави поки що не вистачає коштів.
Найбільше потребують оцифрування газети 1920–1930-х років. «Для цього потрібні спеціальне обладнання, персонал, відповідне програмне забезпечення. Це цілий комплекс проблем», — пояснює він.
Для евакуації фонду Книжкової палати знадобилося б кілька потягів
Можливість евакуації фонду в палаті прораховували раніше. «Немає місця, куди вивезти фонд, немає тари, персоналу, транспорту. Ми порахували, що потрібно завантажити кілька потягів, кілька ешелонів і тисячі ящиків, адже книжки не можна просто скласти в пакети», — каже Мураховський.
На його думку, для таких фондів держава мала б облаштувати підземні сховища, наприклад у кар’єрах, з накриттям і водовідведенням, але для цього потрібне рішення на державному рівні. «Не на рівні Книжкової палати, а на державному рівні має бути розуміння важливості цих книжок. Можливо, я помиляюся, але вважаю, що вони дуже важливі», — каже він.
Розмову перериває повідомлення про балістичну загрозу. «Дай Боже, щоб наші люди жили. А книжки ми для них ще напишемо», — каже Мураховський.
Оригінал статті: chytomo.com