Розвінчуємо міфи про українську мову: про що говорить Євгенія Кузнєцова
27 жовтня Україна відзначає День української писемності та мови – свято, встановлене на честь Нестора Літописця, автора славетної «Повісті минулих літ». З нагоди цієї дати письменниця, авторка книги «Мова-меч», Євгенія Кузнєцова розповіла про важливі аспекти розвитку української мови та розвінчала поширені стереотипи.
Стереотип №1: «Українська – мова села»
Цей наратив активно використовувався для приниження українців та виправдання російськомовності. Його коріння сягає радянського лінгвіста Георгія Данілова, який у 1930-х роках стверджував, що українська мова має класову природу і є мовою селян, тоді як російська – мовою пролетаріату. Данілов вважав українську мову «ідеологічно не свідомою» через її відмінність від російської. Цікаво, що його теорії зазнали критики, а сам Данілов був репресований.
Як зазначає Євгенія Кузнєцова у своїй книзі, домінування російської мови у престижних сферах (наука, промисловість) створювало ситуацію «стихійного апартеїду», коли україномовні залишалися переважно в сільському господарстві. Успіх асоціювався з російською мовою, що й формувало цей стереотип.
Стереотип №2: Існування «ідеальної» української мови предків
За радянських часів українську мову намагалися штучно наблизити до російської, вилучаючи «буржуазні» слова. Однак прагнення повернутися до уявлюваної «ідеальної» мови минулого є хибним. Мова – це живий організм, який постійно розвивається, відображаючи зміни у суспільстві. Літературний стандарт є орієнтиром, але прагнення до «еталонної» мови непотрібне. Найголовніше – говорити українською, заохочуючи до цього інших, особливо тих, хто нещодавно перейшов на неї.
Стереотип №3: Суржик завжди псує мову
Суржик часто вважають головним «злом» для української мови. Важливо розрізняти суржик і діалект. У радянський період суржик був інструментом русифікації, але сьогодні він може стати перехідним етапом до українізації. Суржик має різне забарвлення і не завжди є негативним явищем. Цікавою тенденцією є поява «зворотного» суржику серед російськомовних українців, які починають вживати українські слова у своєму мовленні.
Стереотип №4: Місцеві говірки – ознака поганої освіти
Використання діалектних слів чи говірок не свідчить про низький рівень освіти. Агресивне ставлення до діалектів – це радянська спадщина, адже імперії прагнуть уніфікації. Проте збереження мовного розмаїття є важливим для життєвості української мови. Останніми роками спостерігається позитивна тенденція: діалекти все частіше з’являються в літературі та публічному просторі, перестаючи асоціюватися з маргіналізацією.
Стереотип №5: «Це всього лише мова»
Ставлення до мови, якою ми говоримо з дітьми, має глибокий вплив на формування їхньої ідентичності. Євгенія Кузнєцова наголошує на важливості україномовної комунікації з дітьми, особливо в контексті українських біженців за кордоном, де гуртки для розвитку часто ведуться російською. Це може призвести до виховання дитини в «русском мире», навіть якщо війна засуджується.
Стереотип №6: Лайку в Україну принесли росіяни
Це поширений міф. Лайка є спільнослов’янською лексикою. Різниця між українцями та росіянами полягає не у наявності лайки, а у способі її вживання. У російській культурі лайка часто стає паралельною мовою, тоді як в Україні вона використовується більш ситуативно.
Стереотип №7: «Прочитати» людину через її мову неможливо
Мова зберігає сліди минулого, зокрема радянські шаблони та вислови, часто вживані несвідомо. Євгенія Кузнєцова наводить приклади таких висловів, як «ґвинтики суспільства», «паморочиться від успіхів», «слуга народу», «кадри вирішують все», «син за батька не відповідає». Ці фрази, що походять з радянської пропаганди, досі присутні в українській мові. Ідіолект людини, тобто її індивідуальний мовний набір, може багато розповісти про її походження, оточення та культурний досвід.
Джерело новини: osvitoria.media