26.08.2026
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Щоденник Катерини Савенко з Маріуполя буде озвучено в інтерактивній інсталяції «Спомини» — її продемонструють на 83-му Венеційському кінофестивалі українська мисткиня Софія Булгакова. Це повідомлення надійшло від організаторів проєкту.
Фестиваль відбудеться на острові Лідо в період з 2 по 12 вересня 2026 року.
Для інсталяції записи Катерини озвучила акторка Дарія Творонович. Роботу буде представлено в ювілейній 10-й програмі Venice Immersive серед 68 іммерсивних (тих, що занурюють глядача в досвід — ред.) робіт з 26 країн — поряд із новаторськими проєктами за участі Марго Роббі, Енді Серкіса, Марка Руффало, Омара Сі та Ізабель Юппер.
Софія Булгакова роз’яснила, що в основі проєкту лежить нелінійне оповідання про її особистий досвід проживання за кордоном та повернень в Україну, зібрані свідчення та бесіди з людьми в країні, а також знайдені записи з соціальних мереж та новин. Тепер до цього наративу додано й записи Катерини Савенко.
«Для музею «Голоси Мирних» надзвичайно важливо зберігати свідчення та надавати їм можливість бути почутими далеко за межами України. Інтеграція щоденника в «Спомини» продовжує голос Катерини на міжнародній арені. Її особисте свідчення стає частиною колективної пам’яті про пережиття українців під час війни», — зазначила голова наглядової ради Фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко.
«Спомини [Spomyny]» — це аудіозаписи особистих та колективних свідчень про повномасштабне вторгнення, втілені в інсталяції з десятків метрів труб, знайдених 2018 року на верфі в Амстердамі, де тоді працювала значна кількість чоловіків з української громади. Ця робота є продовженням попереднього твору Булгакової, Sonic Sprawl, виконаного з того ж матеріалу.
42-річна Катерина Савенко була уродженкою Маріуполя, працювала на металургійному комбінаті імені Ілліча, активно займалася малюванням і мріяла присвятити своє життя мистецтву. У своєму щоденнику вона називала місто «улюбленим квітучим містом».
Жінка розпочала вести записи 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного вторгнення, спочатку російською мовою, якою розмовляла в побуті, а згодом перейшла на українську.
У 34 записах, зроблених у двох звичайних блокнотах, вона документувала життя своєї родини, сусідів та міста під час облоги: повітряні тривоги, пошуки їжі та води, страх за близьких, новини про загиблих, а також моменти повсякденного життя та прояви людяності за надзвичайних умов. Зі своєю сестрою Катерина підтримувала зв’язок до 5 березня 2022 року.
29 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу загинув чоловік Катерини, Віталій, а сама жінка зазнала тяжких поранень. Вцілілою рукою вона написала доньці повідомлення з проханням зберегти щоденник і розповісти світу правду про Маріуполь.
2 квітня, внаслідок обстрілу лікарні, куди було доставлено Катерину, сталася пожежа — жінці вдалося вибратися з охопленої вогнем будівлі, проте 4 квітня 2022 року вона пішла з життя на руках у матері в підвалі свого будинку.
Родина зберегла записи Катерини та передала їх до музею «Голоси Мирних» фонду Ріната Ахметова. У 2024 році щоденник вперше було опубліковано онлайн на сайті музею, а 6 липня 2026 року він вийшов друком як окрема книжка українською мовою у видавництві «Агенція IPIO» за ініціативи та підтримки фонду Ріната Ахметова, музею «Голоси Мирних» та групи Метінвест.
«Мама до останнього прагнула, аби світ дізнався, що насправді відбувалося в Маріуполі. Вона вела ці записи серед обстрілів, страху та невизначеності, але навіть тоді думала не лише про себе — вона бажала зберегти правду про людей, які переживали облогу», — поділилася донька Катерини, Надія Савенко.
«Щоденник Катерини Савенко є особливим для нашого архіву: він був написаний під час облоги, у реальному часі, без знання фіналу», — підкреслила голова наглядової ради фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко.
За її словами, видання книги дозволяє цьому свідченню вийти за межі архіву та стати частиною суспільної пам’яті про Маріуполь не тільки в Україні, а й у всьому світі. Фонд працює над виданням щоденника за кордоном — мета полягає в тому, щоб він став загальносвітовим свідченням про війну, подібно до щоденника Анни Франк про Другу світову.
Нагадаємо, у 2026 році Олексій Ануля став лавреатом премії імені Михайла Коцюбинського за документальний щоденник «Jingle bellZ» про пережиття в російському полоні. У 2023 році на Книжковому Арсеналі було представлено воєнний щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.
Фото: надані Читомо організаторами