«Словник війни» Остапа Сливинського переклали шотландською ґельською та шетландською
Фрагменти «Словника війни» Остапа Сливинського переклали шотландською ґельською та шетландською мовами. Це стало можливим завдяки співпраці літературно-перекладацького фестивалю Translatorium та шотландського Міжнародного поетичного фестивалю StAnza. Ознайомитися з перекладами можна на сайті фестивалю.
Книжка складається з коротких «словникових статей», де автор переосмислює слова крізь призму війни, надаючи їм нового, воєнного значення. StAnza описує це як слова, «перевизначені війною», мову, що «несе пам’ять і втрату».
Протягом двох місяців шотландські поети Крістофер Вайт і Розанна Вотт переклали декілька таких фрагментів. Вайт працював із шотландською ґельською, а Вотт – із шетландською. Фестиваль StAnza зазначає, що обидві ці мови «несуть власну історію витіснення, боротьби за видимість і збереження».
Організатори наголошують, що проєкт виходить за межі простого перекладу. Він створює простір для міжкультурного діалогу та досліджує, як досвід війни може передаватися через різні мови та культурні контексти.
Сам Остап Сливинський написав есе, присвячене роботі над перекладом. У ньому він пояснює свій вибір саме шетландської та ґельської мов, а також ділиться конкретними перекладацькими рішеннями. Есе та переклади фрагментів доступні за відповідними посиланнями.
Сливинський так формулює ідею книги: «Вона — про те, як війна розвалює звичний людський світ, але й про те, як словами ми намагаємося цей світ, попри все, втримати вкупі». На сьогодні «Словник війни» повністю видано вісьмома мовами.
Вибір шетландської та ґельської мов автор обґрунтовує їхньою вразливістю. «Це — мови, якими, мені здається, особливо тонко звучать крихкість і вразливість, проминання і втрата, але також сила спротиву щодо втрати», — пояснює він.
Сливинський проводить паралель з українською мовою, яка ще кілька десятиліть тому теж перебувала під загрозою зникнення. Він зазначає, що подібний сценарій зараз повторюється на окупованих росією територіях, де «триває мовна війна, війна з мовою». Мова стає «гаслом і символом, зброєю і розпізнавальним знаком «своїх».
Письменник наводить два приклади, як перекладачка Розанна Вотт знаходила влучні рішення для шетландської мови, коли пряме запозичення з англійської було б недоречним. У тексті «Свобода» герой називає свободу «хендмейд», бо «лише сам собі її можеш зробити». Вотт використала шетландське слово «haandmakkit», яке походить від дієслова «mak», що означає не просто «робити», а «плести», «в’язати». На Шетландських островах це слово традиційно асоціюється з виготовленням теплого одягу та рибальських сіток — речей, необхідних для виживання. Це додає метафорі нового сенсу: свободу не просто «роблять», її «сплітають», подібно до того, як в’яжуть те, що допомагає людині жити.
Другий приклад стосується тексту «Прощання», де вимушені переселенці прощаються з людьми, яких ледь встигли пізнати, але вже сприймають як найрідніших. У фразі «ми майже не знаємо одне одного» Вотт використала шетландське слово «fremd», що означає «чужий». Це слово фонетично близьке до антоніма «frend» («рідний», «свій»), що дозволяє передати важливий піде зазначено в оригінальному тексті.
Крістофер Вайт характеризує шетландську та ґельську мови як «мови під тиском». Сливинський підсумовує: «Нам усім, хто був чи є різною мірою та в різний спосіб „під тиском“, потрібно чути й перекладати одні одних — щоб бути».
Проєкт реалізовано за підтримки British Council Scotland (Momentum Follow-Up Fund) у партнерстві з Creative Scotland.
«Словник війни» — це проєкт Остапа Сливинського, де публікуються розповіді українців про їхній досвід війни. Серед співавторів проєкту — Анна Процук, Євген Клімакін, Оксана Курило, Дмитро Ткачук, Богдана Романцова, Олександр Моцар, Станіслав Туріна, Лариса Денисенко, Вікторія Черняхівська, Катерина Єгорушкіна, Аріна Лепетюх, Віолетта Терлига.
У червні 2026 року фестиваль Translatorium тимчасово призупинив свою роботу в Хмельницькому, однак інші проєкти організації продовжують діяльність.
«Словник війни» активно видають за кордоном: у Німеччині, Польщі, Японії (з передмовою Харукі Муракамі) та США. Також книга вийшла словацькою, румунською, картвельською, корейською та іншими мовами.