Основні тези
- Авторка радить обирати професію, враховуючи тип особистості, рівень екстраверсії, темперамент і стиль мислення, а також пробувати себе на практиці перед вступом до вишу.
- Акцентується, що вибір професії має ґрунтуватися на реальному досвіді, а не на теоретичних уявленнях, щоб уникнути невдоволення роботою в майбутньому.
Багато років більшість випускників обирали менеджмент, комп’ютерні науки, філологію, міжнародні відносини, право. З 2023 року до списку популярних спеціальностей додалась і психологія – в медіа активно розповідають що психологи дуже затребувані і зараз і надалі, як військовим, так і цивільним, навіть після закінчення війни. То що ж обрати і куди вступати – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Насправді це запитання потрібно ставити не після випускного, а за рік, а краще за два – до завершення школи. Бо питання про те, куди вступати – це вже другий етап. А перше і головне – яка професія цікава й підходить саме вашій дитині. Чим вона готова займатись? Можливо, не все життя, але принаймні найближчі 5 – 10 років. А вже потім обирати виш – як інструмент для здобуття освіти в обраній галузі. І як раз буде час підготуватись до вступу.
На жаль, багато батьків і підлітків думають інакше: спочатку “вступимо”, а далі розберемося. Наприклад, якщо дитині легше даються мови, ніж математика, виникає логічна думка – вступити на філологію. Але перед тим обов’язково варто поставити запитання: “А ким я буду працювати після такої освіти? Чи підійде мені ця робота? Чи влаштує зарплата?”.
Ці питання часто не ставлять. Бо здається, що головне – це вступити. А як буде далі? “Якось буде”.
Повернімось до прикладу з філологією. Якщо проаналізувати варіанти роботи після завершення навчання, то найчастіше це – викладати або перекладати. Якщо людині ці роботи не цікаві або не влаштовує рівень зарплат, то це краще з’ясувати до вступу.
Професій сотні. То як же зрозуміти – яка буде цікава дитині і яка їй підійде?
Крок перший – зрозуміти тип особистості
Це допомагає швидко відсіяти ті професії, які точно не підійдуть, і зосередитись на тих, які варто розглядати. Наприклад, якщо дитина – гуманітарій, то технічні спеціальності стануть для неї важким випробуванням, а навчання буде дуже складним і виснажливим. Постає питання – заради чого це?
Багато студентів кидають навчання через те, що дуже складно і не цікаво. Вони не розуміють навіщо вчитися, якщо не будуть працювати за фахом.
Друге – оцінити рівень екстраверсії
Інтроверту може бути некомфортно у професіях, що передбачають часте спілкування. А екстраверту буде нестерпно там, де комунікація зведена до мінімуму. Схожі приклади я бачила не раз.
Особисто знаю декілька бухгалтерів-екстравертів, які пів дня блукають офісом із кавою в руках, а потім вечорами і вихідними дороблюють роботу через дедлайни.
Третє – темперамент і стиль мислення
Холерикам буде важко у професіях, що потребують зосередженості, монотонності, рутинної точності. Їм хочеться різноманітності, різнопланових задач. Водночас є ті, хто прагне чітких вказівок і не любить “винаходити велосипед” – вони виконавці. А є ті, хто, навпаки, нудиться без нових завдань, без можливості координувати – це організатори. І їм важливо, щоб у роботі було місце для ініціативи.
Далі – знайомство з професіями. Але не через загальні статті
Не достатньо просто прочитати огляд або подивитися фільм. Варто вивчити професію з різних боків:
- які завдання виконує фахівець;
- що робить кожен день;
- з чого починати кар’єру, з яких посад;
- які перспективи;
- які знання й навички реально потрібні?
Після цього частина професій “відпаде”, бо стане ясно, що якась робота не така цікава, як уявлялось. Можливо, там забагато спілкування – або навпаки його занадто мало. Можливо, забагато відповідальності або монотонності.
Пробуємо себе на практиці
Це звучить складно лише на перший погляд. Насправді у багатьох сферах уже є доступ до безкоштовних матеріалів. Цікавить програмування? Є десятки відеоуроків і задач. Важливо не одразу оцінювати результат (чи вийшло класно), а чесно відповісти: “Мені цікаво продовжувати?”.
Цікавить юриспруденція? Візьміть реальну ситуацію, наприклад, питання з субсидією. Відкрийте закони, підзаконні акти, спробуйте розібратись і зробити висновок. Це не 15 хвилин “на швидку руку” – це кілька днів по кілька годин. Саме тоді ви зрозумієте: чи дійсно буде підійде робота юриста, чи буде вистачати терпіння, посидючості і цікавості розбиратись в законах, аналізувати й шукати інформацію.
Після практики – звуження кола
Залишаться декілька професій, що пройшли “відбір”. Тоді варто ще глибше “приміряти” ці варіанти на себе – пройти складніше завдання, довше пробувати себе в роботі, знайти профільні стажування чи воркшопи.
Так формується відповідь на запитання: “Що мені підходить?”, – не теоретично, а через реальний досвід.
Так, це тривалий шлях. Але подумайте, що буде, якщо його не пройти. Навколо чимало людей, які обрали випадкову спеціальність і потім усе життя працюють “аби як”, чекаючи на вихідні вже з понеділка. А неділя для них – зіпсований день.
Хіба таким має бути життя?
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua