Хто такий безпечний дорослий
Я дивилась цей серіал уважно, завчасно виділивши 4 години, бо десь розуміла, що якщо зроблю перерву, то не додивлюсь. Тому говорити будемо про них, про наших підлітків, і пірнемо одразу на глибину. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
Рекомендуємо Рутина, що рятує: як українцям триматися серед хаосу і тривог
Безпечний дорослий. Впевнена, цю фразу чули всі, бо вона лунає з усіх усюд. Але якось не всі для себе особисто замислювалися, а що ж вона значить? Тільки не для когось, а для вас особисто? Що стоїть за цими словами? Коли ви чуєте цю фразу, які асоціації у вас виникають?
Часто ми не замислюємося глибоко, бо якщо замислимось, дещо важливе побачимо про себе самих, про наші стосунки з самим собою, дітьми, життям в цілому, і доведеться з тим щось робити. Бо “розвидіти” це вже не вдасться.
А якщо спитати у підлітка, знаєте його відповідь? Вона буде звучати по-різному, але буде про одне: безпечний дорослий – це той, хто чує і бачить мене у моєму самому різному. Коли не треба ховати правди. Коли можна проявляти страхи. Коли можна…
У підлітків справді багато запиту на “можна…?”. Вони постійно випробують цю межу “дозвіл/заборона”. Хтось її переходить. Хтось ні. У цьому віці багато закладається важливого. Ставлення до фундаментальних життєвих речей: ніби формується глибинна внутрішня відповідь на питання: “Мені є місце у цьому житті? Мені під силу моє життя?”.
Як щось важливе залишилося непоміченим
На мій погляд, “Юнацтво” – це історія про те, як щось надломилось у стосунках між батьками і їхнім підлітком. Як щось важливе було непомічене, – і це стало фатальним. Це історія про те, як дитина, попри старання батьків, залишилася на самоті з тяжкими викликами й не впоралася…
У період підліткового віку батькам страшно, що їх любов стає для дитини негодящою, бо дитина може відштовхувати звичні прояви любові. Батьки не знають, що робити. Але річ у тому, що любов незмінна, а от звучання любові може змінитися під потреби дитини. Якщо раніше вашим проявом любові до дитини, наприклад, були обійми чи подарунки, а зараз ви бачите, що це не працює тоді… Змініть звучання своєї любові, врахуйте потреби дитини на сьогодні. Це складно. Але дорослі це можуть. З любові до дитини.
У цьому серіалі мене вразила своєю глибинною правдивістю одна із ліній сюжету, що була про погляд батька. Про те, як під час невдачі своєї дитини у грі, батькові було нестерпно від того, що з його сина глузують гравці, інші батьки, і він… відвернувся. Залишив сина наодинці з тим нестерпним для нього.
Чому так? Бо були певні очікування від сина, якому зовсім не подобалася гра у футбол, а полюблялося малювання. Але щоб заслужити батьківську любов, він був готовий грати у футбол. Грав і програвав, докладаючи свій максимум зусиль, але батькові так не здавалося.
Можливо, це зіграло ключову роль, а можливо – ні. Але. В будь-якому разі. Не відвертайтесь від своїх дітей. Особливо тоді, коли вони не відповідають певним вашим уявленням про них. Особливо тоді, коли вони ще формують уявлення про себе і тому такі вразливі до думки навколишніх.
Цей перелік можна продовжувати й продовжувати. Але. Просто. Не відвертайтесь. Це не тільки про фізичну дію, а й внутрішню. Часто ми можемо бути поруч з нашими дітьми, в одному домі, але нас можуть розділяти тисячі миль між серцями.
Кожному підлітку треба бачити, як тато і мама кожного дня зазирають в очі з турботою, розумінням і підтримкою. Бо це про: “Я хочу тебе знати. Я не до кінця розумію процеси, які ти проживаєш. Але ти моя дитина і я тебе люблю”.
Підлітки – як море
Зараз мені прийшла думка, що якби можна було цей текст перетворити на мелодію, то це була б партія віолончелі та скрипок, що своїм звучанням нагадували б море, яке хвилюється, не знаходить спокою, бушує, піниться, намагається вийти за береги, але не може. І це зовсім не від люті, а від надміру відчуттів, проживань. Хвилі такі страшні, високі… Здається, що своїми проявами руйнують все навколо, але намір інший у них – не руйнувати, а бути почутими.
А потім – тиша. Мелодія вщухає, ніби море зітхнуло. Стає так тихо-тихо, що видно, як обрій ниточкою тягнеться по всій гладкій поверхні води…
Підлітки як море. Я це точно знаю. І щоб море впустило у свої глибини, потрібно з розумінням ставитися до його мінливості й продовжувати любити за будь-якої погоди.
Знаєте, підлітковий вік настільки важливий, бо навколо того, що нам тоді вистачило і не вистачило, ми будуємо наше життя. Якщо придивитися, це стане очевидним. Тож серед усіх можливих порад найважливіша – просто пам’ятайте про це.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua