Дослідники набрали 17 досвідчених рекреаційних фрідайверів, усі чоловіки віком від 27 до 55 років, які проходили сім місяців стандартизованих тренувань з фрідайвінгу. Також було залучено 20 чоловіків, які не займалися фрідайвінгом, подібного віку та походження, як контрольна група. Важливо, що ці учасники не вели малорухливий спосіб життя: вони займалися аеробними вправами близько п’яти годин на тиждень, що порівнянно з навантаженням фрідайверів.
Дослідники також хотіли побачити, що відбувається з мозком як під час нормального дихання, так і під час затримки дихання (апное). Під час кожного сканування учасники виконували чотири раунди, що складалися з апное до двох хвилин, за якими слідували 90 секунд нормального дихання. Це дозволило дослідникам порівняти зв’язність мозку під час і після затримки дихання, а також побачити, як ці патерни змінилися після семи місяців тренувань.
Тести пам’яті підтвердили цю інтерпретацію. Серед фрідайверів після тренувань ті, хто мав сильнішу зв’язність між лівим гіпокампом і мозочком, демонстрували кращі результати в розрізненні схожих спогадів і ідентифікації абсолютно нових. Водночас ті, хто мав слабшу зв’язність між правим гіпокампом і сенсомоторними ділянками, краще розпізнавали ідентичні спогади. Разом це свідчить про те, що повторна гіпоксія асоціюється зі змінами в зв’язках гіпокампу з іншими ділянками мозку, які можуть допомогти зберегти функцію пам’яті.